Дружба і романтичні стосунки часто ходять поруч і справді мають багато спільного. Обидва види зв’язку вимагають присутності, відкритості й готовності бути вразливими. І для дружби, і для романтичних стосунків ми зазвичай обираємо людей, з якими маємо щось спільне, та які нам імпонують. Проте дещо все ж різниться.
«Дружба часто передбачає більше свободи. Вам не потрібно спільно виховувати дітей, у вас немає спільного бюджету й побуту. Друзі, зрештою, не живуть у вас вдома і не пересувають меблі на свій смак. Тобто там значно менше тригерних моментів»
Дружба і романтичні стосунки часто ходять поруч і справді мають багато спільного. Обидва види зв’язку вимагають присутності, відкритості й готовності бути вразливими. І для дружби, і для романтичних стосунків ми зазвичай обираємо людей, з якими маємо щось спільне, та які нам імпонують. Проте дещо все ж різниться.
Дослідження трьох типів стосунків між людьми звернуло увагу на те, що схожість справді відіграє вагому роль у побудові довгострокових романтичних стосунків. Водночас у коротких романтичних взаєминах і в дружбі навіть із перспективою на багато років кількість спільних поглядів має значно менше значення.
Учасники дослідження були схильні менше надавати ваги п’яти ключовим показникам: політичним поглядам, кар’єрним цілям, харчовим уподобанням, ставленню до подорожей і музичним смакам, коли йшлось про друзів.
Тобто, це також простір, у якому ми можемо оточувати себе різними людьми: тими, хто думає інакше, має інші погляди чи цінності, і при цьому не відчувати загрози ні для себе, ні для самого стосунку.
Є ще один важливий момент, коли йдеться про дружбу. Джон Боулбі у своїх дослідженнях описував кілька типів прив’язаності. Якщо спростити, те, як поводили себе батьки з дитиною — чи були вони емоційно присутні, передбачувані й стабільні, — значною мірою впливає на те, як доросла людина вибудовує стосунки в майбутньому.
І ось тут дружба може виступати своєрідним буфером між дитячим досвідом і майбутніми стосунками – у партнерстві та сім’ї. Ми не можемо обрати батьків, зате цілком можемо обрати людей поруч: відкритих, емоційно присутніх і підтримуючих друзів. Через такі стосунки поступово формується відчуття безпеки з іншими і навички здорової комунікації.
Наприклад, якщо в дитинстві вам бракувало досвіду, коли у важкий момент можна було прийти до батьків, поділитися переживаннями й отримати уважну присутність, прийняття та готовність допомогти, то подібний досвід у дружбі може стати справжнім відкриттям для нервової системи. Це сигнал: не обов’язково справлятися зі складнощами наодинці. Такий досвід корегуляції може з часом стати важливою життєвою опорою.
Джерело: Дружба в дорослому віці – це розкіш?
