«Теплі зв’язки» – це простір емоційного комфорту, який 28 листопада відкрили в Музеї Шевченка. Якщо простими словами, це тактильний простір, «наповнений речами, до яких приємно торкатися», де грає медитативна музика, де можна відновити сили й принаймні тимчасово повернути собі відчуття безпеки. Тут можна заховатися й побути на самоті в м’яких «коконах». А можна розділити бажання ізоляції зі своєю парою, родиною чи друзями, підтримавши одне одного. Тактильні інсталяції для простору створила дизайнерка костюмів Леся Патока. Крім того, у просторі можна «домалювати» ілюстрації від Олександра Грехова.
«Теплі стосунки зміцнюють нашу імунну систему, знижують рівень кортизолу – гормону стресу, що робить нас більш стійкими до психологічних і фізичних стресорів. Натомість ізоляція або негативні соціальні взаємодії можуть активувати симпатичну систему, що може призвести до стресу, тривоги та депресії. Емоційна підтримка, а також теплі зв’язки з іншими позитивно впливають і на настрій, викликаючи вивільнення «гормонів щастя», таких як ендорфіни та серотонін. Це може допомогти зняти відчуття болю та покращити загальний стан», – кажуть в агенції Port of Culture, які створювали інтерактивний простір.
«Зазвичай ми обмежуємося взаємодією через споглядання. А тут хотілося додати мультичуттєвості. Створити простір, де можна подосліджувати свої відчуття», – додає кураторка проєкту Катя Тейлор. Редакція Віледжа побувала в Музеї Шевченка перед відкриттям інтерактивного простору й розповідає, чому варто його відвідати.
Велика ковдра, м’які іграшки й інстаграмні інсталяції
На підлозі посеред зали в Музей Шевченка – велика ковдра, у яку можна загорнутися. Єдина умова – зняти взуття. В оточенні фантазійних іграшок тут бавляться діти, але цілком можна й дорослим. Ці іграшки – результат уяви та ресайклінгу від дизайнерки костюмів Лесі Патоки. Вона знана своїми екстравагантними костюмами [зокрема створює костюми для гурту Onuka, працювала з Джамалою]. Наприклад, для створення «щупалець» однієї з іграшок Лесі довелося «переробити» десять штанів. Деталі інших іграшок створені з наволочок, халата й навіть старої шуби, додає художниця.
Площа цієї ковдри – 24 квадратні метри. Саме на такі розміри дав змогу розгорнутися простір Музею Шевченка: насправді ковдру хотіли зробити ще більшою, розповідає кураторка проєкту «Теплі зв’язки» Катя Тейлор.
Неподалік від ковдри висить шуба з м’яких іграшок, яку також створила Леся Патока. На ній багато невизначених об’єктів – чи то рослин, чи то тварин, яких насправді немає в реальному світі, розповідає Тейлор. Зараз художниця досліджує колір, форми й текстури як засоби передачі емоцій, тепла та безпеки, додає кураторка.
Інші інсталяції в інтерактивному просторі схожі на ті, які можна побачити в снах чи на дитячих малюнках, каже Тейлор. Ці інсталяції яскраві й інстаграмні: з ними хочеться зробити фото, як у дитинстві – трохи кумедне, надто блискуче, але на пам’ять, описує Катя Тейлор.
«Кокони» для усамітнення, «халабуди» та «аудіальна камера пам’яті про місто»
У просторі також створили зони-схованки – «кокони», де можна побути на самоті, парою, родиною чи компанією друзів. Цю частину простору назвали «Хутряниками», а за формою ці артоб’єкти схожі на фізаліс. Для створення різнокольорових «коконів» навмисно використали тканини різних текстур – їх шили й із килимків для душу, і з пухнастих пледів, розповідає художниця Леся Патока.
«Ці текстильні об’єкти нагадують нам, що тепло – це не лише фізичне відчуття, а й емоційний зв’язок, безпека, яку ми відчуваємо в обіймах рідних або в спогадах про дитинство. Вони наче закликають: доторкнись, зупинись, відчуй осінь, затишок, що обіймає тебе», – коментує художниця.
Загорнувшись у м’які «кокони», можна почути звуки Києва. Це десять треків Олега Шпудейка (Heinali) з альбому Kyiv Eternal, які грають по колу. Над альбомом Heinali працював, коли повернувся до міста після битви за Київ у 2022 році. В основі релізу – польові записи, які композитор зробив із 2011 до 2021 року, а також його музичні замальовки. Записи пов’язані з конкретними локаціями Києва та відсилають до спогадів про втрачене минуле, а також майбутнє, що було закладене в цьому минулому, пояснює Олег Шпудейко. Тому такий візуальний супровід ще називають «аудіальною камерою пам’яті про місто».
У просторі також розмістили п’ять своєрідних наметів, які нагадують «халабуди», знайомі з дитинства. Їх створила художниця Василина Буряник. У «халабуди», як і в «кокони», можна залізти: «Зануритися спогадами в дитинство, згадати відчуття, коли замотувалися у фіранку чи ковдру, будували цілі замки з подушок, пледів і стільців. Такі моменти здатні стимулювати когнітивні властивості творчості та повернути дитяче сприйняття світу», – каже кураторка Катя Тейлор.
Ілюстрації-свідчення Олександра Грехова, які можна домальовувати просто на стіні
Крім тактильних експонатів, у Музеї Шевченка також покажуть шість історій людей, чиє життя змінила війна. Деякі з них кольорові, а деякі – чорно-білі, розраховані на те, що відвідувачі домалюють їх просто на стінах.
Це ілюстрації Олександра Грехова про втрати, біль, пошук безпеки, подолання страху й спроби знайти опору для нового початку, а також про сміливість, силу й боротьбу, розповідає кураторка. «Стиль [Олександра Грехова] на всі 100% відповідає концепції проєкту, адже його роботи, яскраві та дещо мультяшні ілюстрації, зазвичай говорять про важливі суспільні проблеми», – коментує Катя Тейлор.
Біля кожної зображеної історії – фраза про пережитий досвід. Наприклад, «Коли ми з друзями сиділи на лавочці, ракета впала за 10 метрів від нас – осколок зачепив мою голову, а друга вбив» або «Дві доби йшла пішки до міста, мама померла в окупації, не дочекавшись інсуліну. Діти в безпеці, а я другий рік у гуртожитку, мрію зберегти ногу й чекаю на перемогу».
Повні розповіді можна прочитати за QR-кодом біля ілюстрацій. Грехов створював їх для Українського консорціуму із захисту, що збирає свідчення українців, які постраждали від російської агресії.
Також за периметром музею розмістили інформаційні блоки про те, як спілкуватися з дітьми про війну та не ретравматизувати їх. Правила надала міжнародна організація Save the Children, яка, зокрема, займається психологічною підтримкою дітей. Експерти організації також консультували Port of Culture під час роботи над проєктом.
Save the Children входить до Українського консорціуму захисту разом із Данською радою у справах біженців (DRS) і благодійним фондом «Право на захист». Вони підтримують не лише дітей, а й дорослих, які постраждали від війни. Понад 350 тисяч дітей і дорослих у різних областях України вже отримали допомогу.
Інтерактивний простір «Теплі зв’язки» працюватиме в Музеї Шевченка до 15 грудня. Вхід безоплатний.
Фото: Ольга Дюжаєва, Port of Culture
