Вчора в кількох українських телеграм-каналах з’явилася інформація, щодо планів добудови українського супутника «Січ 2-1», в якій описана вірогідність розкрадань бюджетних коштів, що планується виділити на будівництво супутника.
Далі пряма мова:
У лютому 2021 року офіційні особи в уряді України повідомили про плани добудови українського супутника «Січ 2-1» і його запуску вже до кінця поточного року (за деякими даними, ледь не до Дня Незалежності).
Серйозність намірів керівництва нашої країни щодо активізації освоєння космосу стала очевидною після того, як в ЗМІ розкрили інформацію про підписання в січні Державним космічним агентством договору з німецьким представником компанії Ілона Маска «SpaceX» про виведення українського космічного апарату на орбіту. Це буде здійснено за досить символічну суму — всього за 1 млн $.
Реакцію українців в Інтернеті на такі новини цілком можна оцінити як звичайну новину серед інших новин, які з’являються останнім часом. Та все ж більшість читачів позитивно оцінили спробу України нарешті отримати свій супутник, здатний зондувати поверхню Землі.
Проте не всі поділяють таку позитивну оцінку проєкту «Січ 2-1» і висловлюють занепокоєння. Адже є ймовірність повторити долю недоробленого супутника «Либідь» і стати основою для «розпилу» бюджетних коштів «патріотами», які переживають та мріють про космічний імідж нашої держави.
Однозначно поділяючи думку найбільшої аудиторії наших громадян, які здатні вийти з туману «зради» і висловити якщо не об’єктивну оцінку того, що відбувається, то хоча б надію на посилення Україною своїх позицій серед космічних держав, не можу так само однозначно критикувати тих, хто налаштований куди більш песимістично. Та причини для цього криються не тільки в традиційному змаганні «хто відкусить більше від бюджету», але і в непривабливій історії спроб України отримати свій супутник.
Хоча обмовлюся — свій, та не до кінця свій, якщо в процес включаються сторонні приватні особи з власними інтересами. В даному контексті мова йде про проєкт будівництва орбітального супутника «Либідь», на реалізацію якого було позичено понад 250 млн доларів у канадської компанії ще у 2008 році. Та, на жаль, цей проєкт не тільки не запустився, але і, практично, втратив перспективу реалізації після багатьох років невдалих спроб проєктування. І саме він став причиною корупційних скандалів і розслідувань. Останні 7 років «Либідь» не більше, ніж одна з номенклатурних позицій, що іржавіють на складі в російському Желєзногорську.
Однією з причин невдачі проєкту якраз і стало участь в ньому недержавних суб’єктів. Всім відомо, що створення приватним бізнесом всіляких схем в будь-яких процесах, які фінансуються державою — улюблена тема вітчизняних розпилювачів бюджету. Саме звідси й виникають у людей песимізм і побоювання з приводу майбутніх подібних проєктів.
Поставимо питання більш конкретно: чи не будуть використані схеми проєкту «Либідь» для підготовки марного витрачання бюджетних коштів на проєкт «Січ 2-1»?
Нині в офіційних джерелах декларується участь в проєкті «Січ 2-1» двох основних учасників — Державне космічне агентство (коштом держбюджету) і КБ «Південне» (шляхом власних коштів).
Комерційні структури не беруть участі в проєкті. Проте існують ознаки майбутньої проблеми з «Січ 2-1»:
- Політичне рішення добудувати й запустити супутник до кінця 2021 року — на основі офіційної заяви.
- Необхідність дофінансування проєкту в розмірі 141 млн грн.
(Станом на січень 2021 року роботи зі створення супутника реалізовані на 85%, на створення наземного центру управління – на 45%). - Існує питання: наскільки правдиві та прозорі є фінансові розрахунки керівників проєкту і де конкретно в держбюджеті на 2021 рік закладені ці кошти?
Тут чесно буде вказати, що відсутність в публічному доступі необхідної інформації не вказує на бездіяльність менеджменту. Але і також чесно буде відзначити, що подібні питання вже виникали у більш інформованих членів засідання парламентського Комітету з питань економічного розвитку, яке відбулося 15 лютого 2021 роки
Отже, перспектива появи приватних інвесторів у проєкті «Січ 2-1» не виглядає вже так фантастично, особливо з урахуванням попереднього досвіду по «розпилу» нашими комерсантами бюджетних коштів при будівництві супутника «Либідь». У тій гучній історії крайніми залишилися пан Сергій Капштик (колишній гендиректор Укркосмоса) і його радник Михайло Гріншпон, а матеріали кримінальної справи кілька років поповнювали сценарії сюжетів журналістських розслідувань.
Примітно, що Михайло Гріншпон не перший раз запускав руку в бюджетну кишеню України й зі своїм бізнес-партнером Станіславом Бондаренком використовував ряд фірм в схемах розкрадання майна Міноборони. Про це детально в проєкті «Наші Гроші» розповіли ще у 2015 році
У чому ж зв’язок між нинішніми подіями й тими, що давно минули?
Зв’язок у збережених комерційних підприємствах Михайла Гріншпона, деякі з яких виведені з-під уваги правоохоронних органів України та продовжують функціонувати з новим власником — Станіславом Бондаренком. Окрім цього пан Бондаренко є власником або співвласником ще майже двох десятків фірм і громадських організацій, а сам себе представляє як директор адвокатського бюро «Адлер і партнери».
Одна з таких компаній, плавно перекочувала з рук Гріншпона в руки Бондаренко, і це є приватне підприємство «АТП-1». Ще у 2007 році, за контроль над цим найбільшим перевізником «Київміськбуду» Михайло Гріншпон боровся з найближчим оточенням столичного мера «Льоні Космоса» (Леонід Черновецький) і переміг.
По суті «нажиті непосильною працею» спільні кошти Гріншпона й Бондаренко крутяться під контролем останнього і цей останній максимально активізувався в колах осіб, наближених до влади. Більш того, Станіслав Бондаренко, ні з того ні з сього, почав безоплатно витрачати свій дорогоцінний час на нормотворчість і став одним зі співавторів законопроєкт про територіальну оборону України.
У середовищі київських юристів побутує впевненість в тому, що їхній колега намагається наростити й посилити свої контакти не тільки з представниками офіційної влади, але і з представниками політичної опозиції, які теж…як би це сказати…«потребують». Ймовірно Станіслав Вікторович робить це для того, щоб не повторити сумний досвід свого партнера пана Грішпона і «зберігати яйця в різних кошиках» на випадок політичних змін в Україні.
За даними тієї ж юридичної спільноти, Станіслав Бондаренко вже почав вивчення схеми надання «допомоги» державі у своєчасній добудові супутника «Січ 2-1», для чого капіталізує чорний кеш зі свого агробізнесу та «АТП-1», демонструючи їх збитковість перед фіскальними органами. Цілком можливо, що якщо до проєкту побудови нового українського супутника все-таки допустять приватний капітал, то першими в списку з’являться афілійовані з Бондаренко компанії, як місцеві, так і офшорні. А що робити далі з проєктом Михайло Гріншпон своєму давньому партнерові підкаже… Принаймні така загроза існує.
Тому не втрачаємо пильність і спостерігаємо.
