«Була ідея підсвітити молодих митців […] Де вони, ці творчі одиниці, що посеред війни пробились крізь асфальт», – розповідає продюсерка «Афтер 22» Тетяна Поставна про ідею фільму. Спочатку планували зняти кілька роликів про андеграундне мистецтво після початку повномасштабної війни в Україні, але потім вирішили «підсвітити» більше контексту: «Чому зʼявилися ці митці? І чому вони такі класні?»
Віледж запитав у креативної та виконавчої продюсерки Тетяни Поставної про те, що це за фільм, і чому його варто подивитися.
Документальний фільм «Афтер 22», який можна повністю переглянути на YouTube
«Андеграунд зник»
Концепцію стрічки затвердили рік тому, знімання почали у квітні, а на YouTube фільм вийшов 12 листопада.
У годину хронометражу втиснули десяток історій з українського андеграунду, а серед героїв – диджейка й співзасновниця Rhythm Büro Віра Логданіді, електронний музикант SI Process, харківське комʼюніті Some People, київська джазова спільнота Fusion Jams, стритарт-художник Rubae, а також Олексій Сай і Павло Сірко, хореографи Саша Вакуров і Марина Кущова, «майстер світла» Cold.Altair і тату-артисти Уляна Нешева й Денис Темний.
«Афтер 22» творці описують як документальну стрічку у форматі american storytelling, – на межі глядацького кіно й арту.
«Колись я була на майстер-класі шоуранера серіалу «Справжній детектив», і він сказав: «Українці, у вас історії валяються під ногами. Ваша проблема в тому, що ви не вмієте їх розповідати глобальною мовою, так, як це звик споживати світ», – згадує Поставна.
«Рейву в Україні немає»
У перший знімальний день команда «Афтер 22» поїхала до Харкова до формації Some People, яка займається музикою, концертами, а також розвиває власний «Центр нової культури». У Харкові знімали цілий день, а деколи доводилося записувати трьох героїв в один день, щоби влізти у графік.
«Some People – це культурне ДНК Харкова. Робити лейбл і музику – це одне, а будувати фізичний простір, коли частина міста в руїнах – це вау. Вони такі, як ми любимо – борці з вітряними млинами, які в щось вірять і їм пофігу. Вони вільні, розслаблені – і це надихає», – розповідає продюсерка фільму.
Антон Назарко й Денис Кравченко, співзасновники харківської формації Some People
«Я була солідарна із Some People, які сказали: «Рейву в Україні немає, бо рейв – це спонтанна нелегальна історія десь на «заброшках». Те, що зараз є – це вечірка, а не рейв. Утім, насправді це не так важливо. Важливо – спротив у сенсі бажання жити перед страхом смерті. Танцювати під ракетами», – каже Поставна.
Крім того, Віра Логданіді з Rhythm Büro згадує, що до повномасштабної війни скептично ставилася до фрази, мовляв, «люди приходять танцювати, щоб забути тривоги». Але тепер – погоджується.
«Хотіли й важку музику, і стендап»
Творці фільму розповідають, що обирали історії, щоб «розкрити різні пласти культури». Харків, наприклад, – це історія з прифронтового міста. Також в «Афтер 22» є приклад культурної дипломатії з хореографкою Мариною Кущовою, яка, зокрема, працювала з Ленні Кравіцом, чи Олексієм Саєм, який створює роботи для Burning Man.
Крім того, хотіли додати у фільм і важку музику, і стендап, але від цієї ідеї довелося відмовитися через обмежений ресурс.
Проєкт починався «зі скромнішими цілями», каже Поставна, але тепер має потенціал для експорту: «Іноземці можуть надихнутися тим, що тут відбувається в Україні – прийдіть на будь-яку вечірку, вони в захваті! І це все під час існування комендантської години». Крім того, у фільмі Some People розповідають про чоловіка, який відкрив у Лісабоні власний клуб, надихнувшись українськими вечірками.
Деякі сцени для фільму знімали на вечірці Rhythm Büro. Також постановчі сцени, які знімали в київському клубі Collider разом із Badwor7h і «Тучею». У стрічці можна почути треки Vera Logdanidi, SI Process, музикантів Fusion Jams, «Тучі» й Bogdan Zaiets. А крім інтервʼю, показали кадри з різних подій: від Brave! Factory до вечірок формації Tysk.
обкладинка й фото надані Віледжу творцями фільму «Афтер 22»
Джерело: «Рейву в Україні немає»: як фільм «Афтер 22» досліджує культурний андеграунд
