У новому епізоді подкасту «Простими словами» Марк Лівін і психотерапевтка Софія Терлез поговорили з Ріком Генсоном – психологом (PhD), дослідником мозку й автором бестселерів про стосунки. Чи справді щасливі пари ніколи не сваряться? Що саме «перехоплює керування» всередині нас під час сварки? Як дати собі раду в конфлікті, щоб не перейти межу? Що допоможе відновитися та скоригувати свою поведінку надалі?

Наука про життя

у вашій пошті

Підпишіться на розсилку «Простими словами» і щотижня отримуйте найцікавіші історії про те, як наука допомагає жити більш якісно

Наші відмінності можуть призводити до конфліктів – і це нормально

Уявлення про ідеальну сім’ю, де посуд завжди помитий, усі всім задоволені, постійно обіймаються, завжди охайні й усміхнені, – радше фантазія, говорить Рік Генсон. А проте ми можемо любити одне одного, брати відповідальність за власні думки, емоції та дії навіть тоді, коли перебуваємо посеред неминучих конфліктів.

Генсон розповідає, що навіть після 44 років шлюбу в нього з партнеркою все одно виникають конфлікти. Вони не зникли, але пара продовжує любити одне одного та працювати над ними.

Конфлікти виникають не лише між партнерами, а й між групами людей – і навіть між цілими країнами. Зрештою, вони часто зводяться до наших відмінностей. Люди різні, і саме це є природним.

На думку Генсона, для будь-якої групи різноманітність – це перевага, і відмінності варто не засуджувати, а нормалізувати.

«Щоби були люди дуже обережні, такі собі трошки тривожні черепашки, але і щоб були люди легко збудливі, гіперактивні кролики. А також – щоби було багато людей таких, як я: посередині. Це все природно. Це нормально».

Повну розмову ви можете послухати на всіх подкаст-платформах

Під час сварок керування часто захоплює внутрішня метушлива тваринка

У цьому внутрішньому зоопарку є ящірка, миша й мавпа. Ця метафора описує різні рівні роботи мозку. Найдавніші структури відповідають за швидкі автоматичні реакції, тоді як молодші еволюційно ділянки, передусім неокортекс, дають змогу аналізувати ситуацію, стримувати імпульси й ухвалювати зваженіші рішення.

В еволюції є певний компроміс між швидкістю та гнучкістю. Ящірки дуже швидкі, але негнучкі. Люди стали набагато гнучкішими у своїх реакціях, однак іноді їм потрібно більше часу, щоб обдумати свої дії.

Коли нас щось зачіпає або тригерить, першою активізується саме «ящірка». Вона реагує автоматично, ще до того, як неокортекс встигає втрутитися.

До того ж наш мозок має природну схильність сильніше помічати негативне. Колись це допомагало виживати, але сьогодні ця особливість часто лише підсилює конфлікти й непорозуміння.

«Мені допомагає уявляти всередині себе такий собі зоопарк», – каже Генсон.

Як повернути ситуацію під свій контроль

Перший крок – знайти опору.

Незалежно від того, чи це конфлікт із партнером, чи переживання через війну, важливо спочатку відчути землю під ногами.

Генсон розповідає, що багато років займався скелелазінням. Коли в горах починався дощ або густий туман, першою дією було знайти надійну точку опори. Саме це допомагало рухатися далі.

Для цього можуть допомогти прості практики: дихання по квадрату, відчуття стоп на підлозі чи землі, нагадування собі, що саме зараз, у цю секунду, найімовірніше, усі базові потреби задоволені й безпосередньої загрози немає.

Є ще один прийом, який Генсон інколи застосовує сам:

«Я уявляю, що в куті під стелею є маленька камера, а запис відтворять на весіллі нашої доньки або на моєму похороні. Ого. Моментально заспокоює».

Генсон також говорить, що ця внутрішня опора дуже схожа на те, чого навчають бойові мистецтва. Коли людина внутрішньо відчуває власну силу, їй уже не потрібно так відчайдушно нападати чи захищатися. Вона більше довіряє собі.

Який вигляд мають здорові конфлікти

Почніть із того, що вас об’єднує.

Знайдіть, у чому ви вже погоджуєтеся. Визнайте реальність іншої людини. Запитайте себе: із чим я можу погодитися, якщо подивлюся на ситуацію її очима? Які спільні цінності ми зараз маємо?

Часто цього вже достатньо, щоб розмова стала конструктивнішою. А якщо проблему все ж потрібно обговорити, такий фундамент взаєморозуміння допомагає досягти значно кращого результату.

Здорову суперечку Генсон пропонує уявити як дугу:

Вона починається, досягає свого піка, максимального градуса, і тоді йде до осмислення та розрядки. Через кілька хвилин, годин або навіть днів хтось один знаходить у собі рівновагу й починає думати, що зараз буде найкращим:

«Що буде найкращим для мене? Що найкраще для дітей? Що буде найкращим для компанії чи для країни? Що найкраще для мого партнера?»

І, що важливо, як і в спорті, у конфліктах є правила. Ми не б’ємо одне одного, не говоримо речей, про які потім шкодуватимемо, не кидаємо стільці у вікна.

Саме такий вигляд має добра суперечка.

Як «плекати хороше» й поступово змінювати свої реакції

Та сама схильність мозку помічати передусім погане підживлює й наші конфлікти. Генсон описує це так: «Мозок працює як липучка для поганого досвіду і як тефлон – для хорошого».

Погане «прилипає» миттєво, а хороше зісковзує, не лишаючи сліду. Щоб із часом змінити те, як ми реагуємо у сварках, гарні моменти доводиться свідомо в собі закріплювати.

Метод простий. Коли стається щось хороше: партнер зробив приємне, сварка завершилася мирно, ви відчули близькість, – не проминайте цей момент, а затримайтеся в ньому:

«Важливо побути в тому досвіді, який ви хочете засвоїти, хоча б на декілька секунд – на один, два чи три вдихи. А ще краще – довше, якщо дійсно хочете закріпити цей досвід. Побудьте з ним. Відчуйте його в тілі й усвідомте, що саме в ньому є для вас цінним».

До цих трьох кроків: затриматися в досвіді, відчути його тілом, помітити, що саме в ньому цінне – Генсон додає ще два: усвідомити, чому це особисто важливо для вас, і свідомо сформувати намір дозволити досвіду вас змінити. За його словами, нейрони, які активуються разом, з’єднуються разом, тож кожне таке коротке «плекання» лишає в мозку невеликий фізичний слід. По краплі, день за днем, так і змінюється те, як ми зустрічаємо наступний конфлікт.

І наостанок – побачити людину навпроти

Остання порада Генсона найпростіша й водночас найскладніша: сповільнитися рівно настільки, щоб за реакціями іншого побачити живу людину. Він помітив, що вистачає буквально двох-трьох секунд, щоб перестати сприймати людину як «чоловіка», «жінку», «молодого» чи «літнього» та відчути когось живого за цими ярликами.

«Ми не знаємо, які таємні битви відбуваються всередині інших людей – там, де дух зустрічається з плоттю».

І що краще ми вчимося сповільнюватися, щоб це побачити, то більше співчуття й доброти можемо виявити не лише до інших, а й до себе.

Більше про здорові конфлікти й мистецтво плекати та зрощувати в собі хороше слухайте в епізоді з Ріком Генсоном.