Кожного тижня ми шукаємо одне життєве питання та досліджуємо разом із експертами, як його пояснює наука. У цьому тексті говоримо про те, в яких випадках розмовна психотерапія не працює.

Ви можете прослухати цей текст у форматі аудіо

 

 

Добре пам’ятаю один із весняних ранків дитинства: черга машин до хати бабусі, яка «викачувала» яйцем. Вона майже нічого не розпитувала. Просто водила яйцем навколо тіла, читала молитви, а потім дивилася на ознаки зурочення у склянці води. Що відбувалося? І чому багатьом ставало легше?

Сьогодні мені здається, що бабуся не знала слів «somatic experiencing» чи «регуляція нервової системи». Але інтуїтивно працювала з тим, що сучасна психотерапія називає тілесним досвідом: ритм, увага, відчуття безпеки, довіра, можливість не говорити про болюче напряму.

Наука про життя —

у вашій пошті

Підпишіться на розсилку «Простими словами» і щотижня отримуйте найцікавіші історії про те, як наука допомагає жити більш якісно

Підписатися

У 2026 році такі підходи вже мають наукові назви й дослідження. Про сучасні нерозмовні методи роботи з травмою я поговорила з Ксенією Возніциною — лікаркою-неврологинею, засновницею та директоркою Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України.

«Мова йде не про психотерапію в умовах війни, бо це інколи неможливо, – каже Возніцина. – Мова йде про стабілізацію стану, навички самодопомоги, щоб люди могли з цим жити».

У центрі підбирають методи під конкретну людину. Для цього поєднують 3D EMDR, нейрофідбек, somatic experiencing, VR-терапію, сторітелінг, йогу, фізичну терапію, а в найскладніших випадках — блокаду зірчастого ганглію та кетамін-асистовану терапію.

1. Знизу-догори

Зараз у світі – справжній бум методів Bottom-Up, «знизу догори». Прогностично та раціонально мислити в стресі неможливо. Спочатку треба вплинути на тіло, щоб змінився мозок. Класична психотерапія працює навпаки: намагається думками і волею вгамувати тіло. У певних випадках це не спрацьовує.

Мета-аналіз випадків неефективності терапії ПТСР вказує, що психологічна терапія першої лінії не дає клінічного покращення приблизно у 40% пацієнтів із ПТСР. Бессел ван дер Колк стверджує, що оскільки травматичний досвід фіксується на рівні підкіркових структур мозку, традиційна «розмовна» терапія часто виявляється безсилою, адже вона не має доступу до цих глибинних механізмів.

Саме тому в «Лісовій Поляні» найбільше уваги приділяють тілесним практикам, роботі з пам’яттю і прямим втручанням у фізіологію – залежно від стану людини та її відгуку на спосіб терапії.

Якщо під час сесії з психотерапевтом важко говорити про важливе і особисте, хочеться мовчати або говорити про все, окрім болючого, це може виявитися захисними механізмами психіки. Підхід Bottom-Up пропонує спершу заспокоїти тіло через дихання або рух, щоб повернути мозку здатність думати й оминути супротив.

Практичне значення

Якщо класична розмовна терапія триває довго, а обговорені з терапевтом очікувані результати не стаються, можливо варто повернутись до тіла. «Сам факт травми часто не дає людині можливість підтримувати якісний клієнт-терапевтичний зв’язок, – пояснює Возніцина. – Тому ми намагаємось спочатку відновити цілісний ресурс людини через тіло».

2. EMDR

Травматична пам’ять має одну підступну властивість: вона не архівується. Мозок продовжує переживати подію як теперішню – і будь-який натяк на неї стає тригером. Саме тут EMDR, Eye Movement Desensitization and Reprocessing – терапія десенсибілізації та репроцесуалізації (опрацювання) травми за допомогою рухів очей – робить те, чого не може звичайна розмова: вона змінює спосіб зберігання спогаду, а не лише ставлення до нього.

«Люблять використовувати EMDR, особливо груповий протокол, – розповідає Возніцина. – Ерік Верметтен навчив фахівців центру 3D EMDR, коли задіяно багато сенсорних функцій: відеоряд, звук, бігова доріжка».

Крім того, метод дозволяє оминути опір. «Нерозмовні способи терапії допомагають цей супротив оминути, – каже Возніцина. – Критерій успіху простий: епізод у пам’яті перестає бути тригером і сприймається спокійно».

Практичне значення

Якщо певна ситуація, запах або звук досі викликають гостру реакцію – це ознака необробленого спогаду. EMDR не вимагає детально переповідати травму вголос: метод працює з образом і тілесним відчуттям, а не зі словами. Саме тому він часто підходить тим, кому важко говорити.

3. Нейрофідбек-тренінг

Паралельно використовується нейрофідбек – тренування регуляторних навичок через зворотний біологічний зв’язок. «Прекрасний інструмент контролю емоційного стану, він працює на профілактику і виробляє навичку, – каже Возніцина».

Це так званий «фітнес для мозку», коли людина навчається керувати електричною активністю мозку в процесі гри. Це допомагає тренувати здатність контролювати свій стан.

4. Somatic experiencing

Somatic experiencing регулює симпатичну та парасимпатичну нервову систему і дає полегшення в обмежених часових умовах. Він працює з інстинктивними реакціями тіла, які «застрягли» у нервовій системі після травматичної події. Дослідження підтверджують ефективність цього підходу для відновлення після травми, зокрема його вплив на варіабельність серцевого ритму.

У «Лісовій Поляні» тисяча квадратних метрів відведена під фізичну терапію – бо фізична реакція на травму потребує роботи з тілом. Йога з акцентом на сон і дихання – зокрема kundalini та enhanced sleep yoga, групи для «здорової спини» – все це розриває порочне коло м’язових затисків. «Основний посил кожного методу, щоб пацієнти сформовані навички забирали з собою», – каже Возніцина.

Практичне значення

М’язова напруга, поганий сон, відчуття «замороженості» в тілі – це частина травматичної відповіді нервової системи. Йога, дихальні практики або навіть проста ходьба можуть бути терапією, якщо підходити до них усвідомлено. Добра новина: ці навички не прив’язані до кабінету. Вони залишаються з нами.

5. VR-терапія

Окремий інструмент – VR-терапія. Вона дозволяє проводити експозиційну терапію в контрольованому середовищі: людина поступово стикається з тригерами, не виходячи з безпечного простору. За словами Возніциної, це низькоінтенсивне втручання, схоже за принципом на mindfulness – з акцентом на тілесне відчуття і усвідомлену присутність.

Письмова терапія та story-telling – ще один потужний формат. Фіксація власної історії в тексті допомагає структурувати досвід і знизити його емоційний заряд.

Практичне значення

VR і письмова практика дають безпечну дистанцію до складного досвіду: людина може торкатися тригерів поступово, без перевантаження. Це особливо цінно там, де пряма розмова ще занадто важка. Такі інструменти допомагають не уникати болю, а дозувати контакт із ним.

6. «Серйозні методи»

Якщо фізіологічний стрес сягає критичного рівня, а відгук на інші методи не відбувається, використовують методи безпосереднього втручання в організм. Деякі пацієнти (nonresponders) потребують біологічного «поштовху» перед початком глибокої психотерапевтичної роботи.

Блокада зірчастого ганглію (SGB) – маніпуляція, яка знижує симптоми ПТСР через тимчасове блокування реакції «бий або тікай». Рандомізоване клінічне дослідження у JAMA Psychiatry підтвердило її ефективність. Кетамін-асистована терапія (КАТ), за даними досліджень 2025–2026 років, активує специфічні молекулярні механізми (зокрема шлях ERK), що створюють «вікно нейропластичності». Завдяки цьому мозок отримує можливість фізично будувати нові синаптичні зв’язки там, де їх зруйнувала депресія чи хронічний стрес.

Це не заміна терапії. Але це шанс вийти з глибокого «мінуса», щоб з’явились сили на подальшу роботу, коли простіші методи не спрацювали.

Практичне значення

Якщо стандартні методи не дають результату і стан залишається критичним, важливо звернутися до лікарів, щоб запитати про варіанти подальшої терапії.

7. Людський зв’язок важливий

Усі описані методи – інструменти. Але те, як вони застосовуються, залежить від стосунків між терапевтом і пацієнтом. «Треба бути адаптивними, гнучкими, і дуже добре, коли терапевт має декілька методів, які він може варіювати залежно від людини, – каже Возніцина. – Емпатична частина і людський зв’язок важливі. По-іншому, імперативно та патерналістськи працювати не вийде».

Іноді ресурсом стає зовсім несподіване: так, зустріч із відомим режисером, організована терапевткою, стала для одного з пацієнтів потужним мотиваційним поштовхом. «Це треба відчувати – душевну організацію людини», – пояснює Возніцина.

Пацієнт має право і повинен казати терапевту, що йому не підходить. Відновлення – це емпатійне партнерство, не сухе виконання інструкцій.

Практичне значення

Не варто терпіти напругу, неспокій, хвилювання, важкі спогади. «Не лікуватись – це так само не любити себе», – каже Возніцина. Пошук свого фахівця і свого методу є частиною терапії. І травма – не лише втрата. За певних умов і з підтримкою вона може стати точкою посттравматичного зростання.

«Те, що час і любов лікує – це міф, бо не лікує. Любов близьких людей важлива, але наслідки травми самостійно не зникають, якщо з цим не працювати.» Та навчитися знову відчувати повноцінність життя можливо. І різноманіття методів цьому сприяє.