Рік тільки почався, а в кінотеатрах уже вийшов претендент на звання одного з найбільш контроверсійних фільмів 2026-го. «Наречена!» – сиквел «Франкенштейна» Мері Шеллі від режисерки Меґґі Джилленгол («Незнайома дочка») й переосмислення чорно-білого фільму 1935 року «Наречена Франкенштейна» Джеймса Вейла. Критики або хвалять «Наречену!», або називають повним провалом, який «міг би коштувати виконавиці головної ролі Джессі Баклі «Оскара» чи сварять стрічку за те, що та сама не знає, що прагне сказати («…Але точно робить це гучно»).
На Rotten Tomatoes оцінка від кінокритиків тримається на рівні 58% «свіжості», а серед глядачів – 72%. У другому своєму фільмі в кріслі режисерки Джилленгол змішала феміністичний «вибух мозку», чорну комедію, горор і гангстерське роуд-муві у стилі «Бонні та Клайд» – так, тільки лінивий не порівняв «Наречену!» з культовою історією закоханих розбійників або мюзиклом «Джокер: Божевілля на двох» Тодда Філліпса.
Трейлер фільму «Наречена!»
Акторка Джессі Баклі, яка, найімовірніше, таки отримає «Оскар» за найкращу жіночу роль у «Гамнеті», грає зразу дві ролі: саму Мері Шеллі, яка зʼявляється в чорно-білому кольорі в моменти скрути, і персонажку, яка має кілька імен: Іда, Пенелопа і, врешті, Наречена. Роль її партнера Франкенштейна й нареченого виконує Крістіан Бейл. На відміну від «монстра» із торішньої адаптації Ґільєрмо дель Торо, Франкенштейн, або ж просто Френк від Джилленгол любить брецелі, сучасне кіно (за мірками 1936 року) й актора Ронні Ріда, якого зіграв молодший брат режисерки Джейк Джилленгол («Горбата гора»).
«Монстр» Бейла – зовсім інакше створіння в порівнянні з романтичним красенем дель Торо», – пише The Guardian. Грим на обличчя й тіло Крістіана Бейла наносили по шість годин щодня, а візуально він нагадує персонажа з «Ван Хелсінга», якби його персонажі жили в гангстерському Чикаго 1930-х. Френк прожив понад 100 років і страждає від тривожності й самотності – тому приїжджає до Чикаго, щоб попросити докторку Корнелію Юфроніус створити йому пару, як із ним це в 1819 році зробив сам Франкенштейн. Та ж хоче його досліджувати – утім, досить швидко науковий інтерес переважає – і вони вже викопують труп молодої дівчини з міського кладовища.
Франкенштайн і Юфроніус відкопують тіло Іди
«Вона занадто гарна», – каже Френк, поглянувши на лице Іди. Вона працювала в ескорті та ввʼязалася в компанії мафіозі на чолі з місцевим авторитетом Лупіно. З першої ж сцени фільму, де в Іду вселяється дух Мері Шеллі, глядачу кажуть: ось історія, яку англійська письменниця справді хотіла розповісти. Протягом усього фільму персонажі-чоловіки не зважають на жінок: відверто їх ігнорують, коли ті говорять, або просуваються карʼєрними сходами завдяки їхнім здібностям. Утім, Лупіно – значно гірший персонаж. Він відповідальний за серію вбивств молодих дівчат, і кожній із 19 загиблих відрізали язик, ніби забираючи в них «голос». Ці язики Лупіно зберігає в банках на найвиднішому місці свого кабінету.
На тестових передпоказах фільму глядачі скаржилися на надмірну жорстокість, каже Меґґі Джилленгол в інтервʼю The New York Times. Тому студія попросила її прибрати деякі фрагменти, зокрема із сексуальним насильством. «Я теж не хотіла би цього бачити, але реальність, у якій ми живемо», – розповідає Джилленгол. Крім того, із фільму прибрали й інші моменти, які не стосуються насильства щодо жінок: «Франкенштейн не може злизувати блювоту із шиї Нареченої», – казали режисерці боси Warner Bros. Утім, Джилленгол попіклувалася, щоб кожен персонаж, який жорстоко (чи не дуже) гине у фільмі, отримав достатньо екранного часу, щоб ми про нього дізналися, і впевнилися, що ця загибель – закономірна.
Френк і Пенелопа Роджерс – так він назвав свою наречену – потрапляють у халепу в Чикаго й через Індіану тікають від поліції в Нью-Йорк. Детективка Мірна Маллой, яку зіграла Пенелопа Крус, розуміє, що в кожному місті вони ходять у кіно на фільми Ронні Ріда. Коли персонажі дивляться фільм у кінозалі, Меґґі Джилленгол майже завжди використовує один і той самий дієвий прийом: Френк і Пенні на мить переносяться з крісел на екрани, а їхні реальні діалоги переплітаються з розмовами у фільмах Ронні Ріда.
У Нью-Йорку Френк нарешті зустрічає свого кумира Ронні Ріда й переконується в тому, що краще споглядати на нього на екрані. Після цього починається одна з найдивніших сцен усього фільму, а «мексиканське протистояння» перетворюється на химерний танець Франкенштейна. На цьому моменті стає зрозуміло, чому гіперболізований знак оклику в назві стрічки такий важливий.
Пенелопа, яка після оживлення втратила памʼять про минуле, зустрічає офіцера Джейка Вайлса та його напарницю Мірну. Виявляється, що її справжнє імʼя – Іда, а імена – напрочуд важлива частина фільму. Монструозність Франкенштейна скоротили до простого Френка, якого не варто боятися зустріти в темній алеї; Є персонаж, на імʼя Клайд, але немає Бонні; є Пенелопа, але її грає не Пенелопа Крус; а копа-ґвалтівника звати офіцер Ґудман.
Детектив Джейк Вайлс познайомився з Ідою, коли вів справу проти мафіозі, проте її замʼяли «зверху». Іда хотіла допомогти впіймати Лупіно, але натомість детектив у неї закохався й зайнявся з нею сексом. Зрозумівши, що Френк брехав їй про її минуле, вона почала застосовувати й до нього коронну фразу: «Я, мабуть, відмовлюся». Утім, як би доля й поліційні загони не намагалися їх розлучити, – у них не вийшло. Кульмінації історії відбувається в автокінотеатрі дорогою до Ніагарського водоспаду, а фінал – у вже «рідній» лабораторії докторки Єфроніус. Френка з простреленою скронею відроджують – тепер «монстр» знову оживає й готовий почати новий цикл стосунків із Нареченою. Меґґі Джилленгол зняла кіно, яке блукає між десятком піднятих тем, ніби в нью-йоркському метро, й іноді губиться, не розкривши до кінця жодної з них. Утім, «Наречена!» – це унікальний креативний сплеск, який змусить вас або зненавидіти цей фільм, або полюбити його.
Джерело: «Наречена!» – це «вибух мозку» від Меґґі Джилленгол, який ви або полюбите, або зненавидите
