Найскладнішим було знайти приміщення в Токіо – конкуренція шалена, а приміщення дорогі. Там нормальна практика, коли магазин розташований на третьому або четвертому поверсі. Партнери водили мене різними районами й показували різні варіанти, але врешті зупинилися на приміщенні не в Токіо, а у приморському містечку Дзусі неподалік столиці.
Це простір на першому поверсі в новому будинку, що розташований на досить енергійному перехресті. Простір – приблизно 20 квадратних метрів, але невеликі приміщення в Японії – це норма. За оренду треба сплачувати 2000 доларів: таку саму ціну ми платимо у Львові після того, як переїхали в новий простір.
Наші партнери ділять ризики разом зі своїми друзями, які давно мріяли про відкриття ресторану, тож у просторі також готують каву та борщ. Шеф-кухар Джері почав його готувати, хоча ніколи не куштував до цього. У Японії також досить важко знайти буряк – це непопулярний овоч, тож, щоб дістати його, вони спеціально їздили на фермерський ринок у Хоккайдо. Перед цим партнери відвідували Україну та пробували дуже багато варіацій борщу.
Покупці у Японії
Наші покупці – це місцеві японці. Для них похід у магазин – це важливе проведення часу: вони люблять усе пробувати на дотик, бачити, що вони купують. Звісно, коли ми написали про те, що відкрили перший офлайн-простір у Японії, почали приходити й українці. Приїздили навіть із сусідніх міст, приносили подарунки. Партнери дуже цьому тішилися – для них це велика підтримка.
Джерело: Як українські шкарпетки Dodo Socks продають у Японії
