Ілюстрація Алевтини Кахідзе.
Заявка Львова: «Відповідальність бути»
Концепція конкурсної заявки Львова — «Відповідальність бути» (Responsibility to Be). Вона викладена у “жовтій книжці”, яку починає вступне слово від мера Львова Андрія Садового (у ньому він каже про нову роль української культури як прихистку, єднання та свідчення) і супроводжують ілюстрації художниці Алевтини Кахідзе.
Над створенням заявки працювали десятки фахівців різних спеціальності; координував процес Інститут стратегії культури на чолі з Юлією Хомчин; окремі напрямки роботи очолили дослідник Центру міської історії Богдан Шумилович (артистичний директор програми), поет і музикант Григорій Семенчук (програмний директор), директор America House Lviv Володимир Бєглов (координатор напряму роботи з аудиторіями).
Загальний бюджет заявки складає 40 млн євро, загальна кількість програм – 25. Розглянемо детальніше деякі з них.
Ілюстрація Алевтини Кахідзе.
Response_Ability
Масштабний арт-проєкт, присвячений протестному мистецтву. У діалозі з творами та ідеями художників цього умовного напрямку працюватимуть сучасні митці: Ансельм Кіфер, Ай Вейвей, Марина Абрамович, Валід Раад, Павло Маков, Жанна Кадирова, Алевтина Кахідзе та ін. Протестне мистецтво представлятимуть роботи Карла Звіринського, Олекси Новаківського, Леопольда Левицького, Якова Гніздовського, Алли Горської, Мирослава Ягоди, Андрія Сагайдаковського.
Загалом запланували зібрати твори більше ніж 150 художників на 12 виставкових майданчиках (Jam Factory, Mercury Art Center, Zenyk Art Gallery, Я Галерея, Музей Шептицького, Галерея Возницького та ін.). Партнерами проєкту пообіцяли виступити, зокрема, Stedelijk Museum Breda, Carnegie Hall, Міланська трієнале.
За задумом організаторів, 100 художніх робіт створять спеціально для цієї програми. Також має відбутись близько 90 перформансів та інсталяцій у публічному просторі. Куратори проєкту – львівський художник Влодко Кауфман та литовська кураторка Вірджинія Віткене; інших учасників кураторської групи мають обрати через міжнародний опен колл.
Запланований бюджет – 1,5 млн євро.
Borderland 2030
Фестиваль, присвячений переосмисленню уявлення про європейський фронтир. Основна локація події – залишки укріплень часів Першої світової на території між Україною та Польщею.
Фестиваль має тривати 4 дні і охопити простір у 45 гектарів, на яких розташовані 32 колишні укріплення. Запланували 15 музичних перформансів, 10 експозицій, 20 об’єктів ленд арту, 10 кінопоказів, 4 перформативні майданчики і 4 вистави, а також лекції та дискусії.
Серед заявлених учасників фестивалю – Тімоті Снайдер, Енн Еплбом, Тімоті Гартон Еш, Карл Шльоґель, Мейґіл Фавлер, Сергій Плохій, Оксана Забужко, Мстислав Чернов, Павло Маков, Влодко Кауфман, Костянтин Зоркін, Відкрита група, Катя Бучацька, ONUKA, Opera Aperta, Театр “Нафта”.
Партнери проєкту – Інститут Фронтиру, український PEN, Харківський літературний музей, платформа ІЗОЛЯЦІЯ, міста-переможці ЄСК.
Запланований бюджет – 1,5 млн євро.
Українська команда у Брюсселі.
Android Opera
Чи може мистецтво існувати поза людським виміром? Відштовхуючись від цього питання японський композитор Кейчіро Шибуя створює вистави в оперному сеттингу які, утім, кардинально відрізняються від традиційної опери.
На сцені Львівського оперного театру співатиме андроїд Віра, контрольована штучним інтелектом. Її голос і жести генеруватимуть в реальному часі, використовуючи різні джерела: українську поезію, філософські рефлексії з різних частин Європи, свідчення воєнних злочинів. До створення опери планують залучити й аудиторію: глядачі зможуть відправляти слова і фрази, що увійдуть до арій Віри. На тембр її голосу та візуальні ефекти на сцені впливатимуть екологічні дані.
До створення опери планують залучити програми по роботі з ШІ різних університетів – УКУ, Львівської політехніки, Массачусетського технологічного інституту.
Запланований бюджет – 1 млн євро.
Театральні шоукейси
Бієнальна програма, присвячена дослідженню театральних тенденцій. Її організаторами планують виступити два львівські театри: Театр Лесі і Театр Заньковецької.
Перша бієнале запланована вже на 2026-й рік, у ній мають взяти участі театри Львова; у наступній, 2028-го року – театри України, а 2030-го – театри Європи. Прем’єрні покази вистав має супроводжувати освітня програма.
Серед учасників проєкту – Андре Ерлен, Міло Рау, Гайді Вайлі, Тамара Трунова, Ірина Чужинова, Ілля Разумейко, Вероніка Склярова.
Запланований бюджет – 1 млн євро.
Архів міської культури
Проєкт зі створення онлайн бази з чотирьох архівів львівської міської культури. Два з них будуть присвячені іконічним хабам Львова 1990-х (Дзига, Музей ідей), два інші – знаковим постатям (Мирослав Ягода, Євген Гулевич). Кожному з архівів присвятять окрему виставку.
Крім того, в рамках проєкту запланували упорядкувати гайди з архівування під час війни та з політик урбаністичного пам’ятовування. Підсумком проєкту має стати міжнародна конференція на 150 учасників.
Партнери проєкту – Інститут культурної стратегії (США), Інститут Ханни Арендт (Бельгія), Post Bellum (Україна, Чехія), Дзига, Центр міської історії, платформа Минуле / Майбутнє / Мистецтво, INDEX, HeMo, Львівська академія мистецтв та ін.
Запланований бюджет – 0.9 млн євро.
Вулиці імен
Тижнева програма, присвячена дослідженню та популяризації міської історії. У ній мають взяти участь 5 львівських вулиць та 15 вулиць з міст Євросоюзу (Брно, Тарту, Гельсинки, Братислава, Белфаст), які оберуть через опен колл.
Запланували провести інтерв’ю з мешканцями вулиць, відкриті сусідські сніданки, куровані екскурсії. Зібрану інформацію про історію вулиць презентують на вуличних стендах та у Вікіпедії.
Партнерами програми стануть міські музеї кожного з міст-учасників, Львівський туристичний офіс, Центр міської історії.
Запланований бюджет – 0.7 млн євро.
Львів на туристичних маршрутах
Мета цього проєкту – інтегрувати Львів у три офіційні культурні маршрути Ради Європи.
До Jewish Heritage Route мають увійти 14 локацій (Єврейський квартал, Янівський цвинтар, Монумент жертвам львівського гетто, синагога в Жовкві, музей Бруно Шульца в Дрогобичі та ін.).
До European Cemetries Route пропонують додати Личаківський цвинтар.
До Camino de Santiago (Шлях святого Якова) – 11 локацій, серед яких Гарнізонний храм та Меморіальний комплекс Героїв України.
У рамках проєкту планують створити безбар’єрні маршрути до всіх локацій, аудіогіди, нові меморіальні об’єкти, а також два веломаршрути, які поєднають Львів із Жовквою, Великими Мостами та Звенигородом.
Партнери проєкту – Держагенція з розвитку туризму, Консульство Ізраїлю в Україні, Яд Вашем, Львівський хаб ЮНЕСКО, Львівська велоасоціація та ін.
Запланований бюджет – 0.7 млн євро.
Оголошення результатів конкурсу ЄСК-2030.
Хто має дати гроші
У розділі заявки про джерела фінансування вказано, що 15% припадає на приватний сектор, а 85% – на публічний. Головним інвестором має виступити місто (18 млн євро), потім – національний уряд (5 млн) і регіон (3 млн.). Ще 2 млн євро планували зібрати з різних програм Євросоюза.
Оскільки Львів не отримав перемоги в конкурсі ЄСК, фінансування може виявитись вразливим моментом реалізації запланованих проєктів. Хоча представники урядових структур поки що дивляться на цей виклик з оптимізмом.
“Ми у Львові розуміємо силу культури – каже мер Андрій Садовий, – і будемо підтримувати її за будь-яких умов. Титули приходять і відходять, але і без них у нас є усвідомлення того, що ми повинні завтра бути набагато кращими, ніж сьогодні. Ніхто нам нічого дарувати не буде, ми повинні зробити все самі. Упродовж останніх років під час війни в місті зростають видатки на культуру і на освіту – це наша відповідь на виклики сьогодення.”
Андрій Садовий
“Фінансування в заявці диверсифіковане, – зауважує заступниця міністерки культури Галина Григоренко, – є участь міста, області, державних бюджетів у вигляді Українського культурного фонду, Українського інституту. Є участь міст-побратимів Львова, бізнесу, самих інституцій, які можуть отримати гранти і вкласти їх в реалізацію. Це дає впевненість, що заявку можна реалізувати – хоча, можливо, буде менший масштаб, менше в’їзних туристів. Але деякі проєкти з заявки насправді вже почалися, і вони цілком можуть продовжуватися в реалізації.”
“Львів є тим містом України, яке має найбільше міжнародних культурних зв’язків з іншими країнами, – пояснює директор Українського Інституту Володимир Шейко. – Це і був той фундамент, на якому і будувалася заявка Львова на ЄСК. Перемога у конкурсі дала би нам можливість вже офіційно зацементувати місце Львова на культурній мапі Європи. Але, гадаю, навіть і без перемоги заявка не забудеться. Місто все одно втілить її своїми силами, адже спеціального європейського фінансування на цей титул для України як країни поза межами ЄС не передбачено. Тому навіть і у випадку перемоги місто мусило би втілювати цю програму самотужки та коштом партнерів чи спонсорів. І тому я вірю, що більша частина цієї заявки втілиться в життя.”
Лідерка роботи над заявкою, директорка Інституту стратегії культури Юлія Хомчин погоджується з урядовцями, хоча і висловлюється обережніше: “Відсутність перемоги, звісно, гірший для нас варіант. Але навіть він залишає простір для оптимізму, адже і для мене особисто, і для багатьох людей, які працювали над заявкою, важливо втілювати ті ідеї, які ми вкладали в неї. Ті політики, які ми там пропонуємо, ті нові інституції, ті нові підходи – вони актуальні безвідносно до результату конкурсу. Ми можемо втілювати все це і без титулу. Проте, ясна річ, звання Європейської столиці культури – це зовсім інший вимір видимості і спроможності представити цю програму, зробити її цінною не лише для нашого середовища, але й показати назовні.”
Юлія Хомчин
***
Ідея висунути Львів на звання ЄСК з’явилася у місті задовго до реальної можливості. Це сталося у середовищі «Дзиги» – важливого львівського осередку культури. 2010-го року Львів у якості міста-партнера доєднався до заявки Любліна. Утім, тоді виграло інше польське місто – Вроцлав, з яким Львів також зробив партнерську програму. 2017-го Львів прийняв першу Стратегію розвитку культури; 2018-го відкрив Інститут стратегії культури, який має посилювати роль культури в місті; цьогоріч прийняв нову Стратегію розвитку культури до 2035 року. Така системна і послідовна робота міста з культурою є радше виключенням для українського контексту. Весь цей час команда, яка стала ядром формування заявки, створювала партнерства з іншими містами Європи, брала участь у заявках інших претендентів, переймала досвід. Місто більше 10 років готувалося до подання власної заявки – і за цей час вже пройшло шлях, який змінив його.
Наступна можливість для України подати заявку буде у 2027 році, на конкурс ЄСК-2033. Місту, яке вирішить пройти цей шлях, буде набагато легше, адже тепер Україна вже має величезну експертизу, якою львівська команда готова ділитися. Тож, за бажання інших гравців на полі, цьогорічна від’ємна перемога Львова цілком може стати відправною точкою для подальших трансформацій, вже у масштабах країни.
Українська команда у Брюсселі.
Джерело: Від’ємна перемога: що Львів запланував на конкурс «Європейська столиця культури 2030»
