Перший елемент меморіалу розвідникам відкрито у Києві 24 лютого 2025 року, напередодні третіх роковин повномасштабного вторгнення Росії. Повністю меморіал урочисто відкрили 17 червня 2025 року. Автори ідеї: архітектор Андрій Лесюк і скульптор Назар Білик, знаний своїми іншими меморіальними роботами (зокрема, меморіал Героїв Небесної Сотні у Львові).
«Ця премія справді одна з найпрестижніших європейських нагород галузі, якщо “Нобель” від архітектури–це Пріцкерівська премія, то друга, як говорять самі архітектори—це премія Міс ван дер Рое (The European Union Prize for Contemporary Architecture — Mies van der Rohe Award)»,— розповідає скульптор Назар Білик.
Назар Білик
Премія була заснована в 1988 році в Барселоні Фундацією Mies van der Rohe та програмою Європейського Союзу з підтримки культурного й креативного секторів, — це щорічна відзнака, що визнає видатні досягнення в архітектурних проєктах у Європі (категорії Architecture та Emerging), а також дипломні роботи нещодавніх випускників архітектурних факультетів (категорія Young Talent).і вручається раз на два роки. EUmies Awards визнається у світі як найважливіша й найпрестижніша архітектурна премія в Європі. Це одна з культурних премій Європейського Союзу, яку підтримує програма Creative Europe, і вона відзначає видатні архітектурні роботи по всій Європі, підкреслюючи внесок якісної архітектури у сталий розвиток і добробут громадян.
Премія визначає поняття «досконалості» в цілісному сенсі: вона оцінює, як архітектурні об’єкти інтегрують природне, штучне та людське середовища, покращуючи якість місць, де ми живемо. Вона не лише визначає найкращі приклади архітектури, але й активно поширює їхні історії, роблячи внесок у формування європейської архітектурної політики, започаткованої близько 20 років тому. Основою цієї політики є два стовпи: з одного боку, — це політичні документи, ухвалені Радою ЄС, які закликали Комісію та держави-члени сприяти розвитку якісної архітектури; з іншого боку, — саме EUmies Awards відіграє ключову роль у висвітленні найкращих архітектурних практик і досягнень у Європі.
« І цього року серед номінантів виявився не лише архітектурний об’єкт,а саме меморіал. І в ньому поєднується і скульптура і архітектура. Сенси, які ми вкладали в меморіал розвідникам тепер можут ьстати частиною великого європейського контексту. Я проглядав премії за десятиліття і вона фіксувалась в основному на інноваціях в житловій, публічній архітектурі, була і культурна . А тепер тут виявляється меморіал, який ще більше вимагає не функціонального заглиблення, а більш філософського напруження для прочитання сенсів, які розкриваються. Тому я бачу в цьому не просто офіційну відзнаку, а особисту творчу радість, бо пам’ять і наша історія, про яку ми говорили в меморіалі, тепер буде більш доступнішою європейському глядачеві. Це такий місток, який ми створюємо живучи в Україні і нас оцінюють в Європі»,« І цього року серед номінантів виявився не лише архітектурний об’єкт,а саме меморіал. І в ньому поєднується і скульптура і архітектура. Сенси, які ми вкладали в меморіал розвідникам тепер можуть стати частиною великого європейського контексту. Я проглядав премії за десятиліття і вона фіксувалась в основному на інноваціях в житловій, публічній архітектурі, була і культурна . А тепер тут виявляється меморіал, який ще більше вимагає не функціонального заглиблення, а більш філософського напруження для прочитання сенсів, які розкриваються. Тому я бачу в цьому не просто офіційну відзнаку, а особисту творчу радість, бо пам’ять і наша історія, про яку ми говорили в меморіалі, тепер буде більш доступнішою європейському глядачеві. Це такий місток, який ми створюємо живучи в Україні і нас оцінюють в Європі»,— продовжує співтворець меморіалу
Назар також наголошує, що ця відзнака не є просто архітектурним конкурсом, де є можливість показати свої проєкти, а є можливістю стати частиною спільного європейського культурного поля.
«Пам’ятник розвідникам — не про монументальність чи функціональність, а радше про уважність, про філософський погляд, внутрішній зір. В нього великий спектр відсилок: концепції Петера Цумтора із його мінімалізмом і принципи роботи Жана Нувеля (ред.-обидва лауреати Пріцкерівської премії) , тож ми ведемо цей діалог із європейськими архітекторами, розвиваємо цей досвід. Для нас ця номінація є ознакою зрілості і що пам’ять про цю війну набуває не лише національьного, а й універсального загальносвітового, чи принаймні загальноєвропейського значення. І приємно, що саме скульптура, яка створюється особисто, але водночас стає і колективною, і конкретною, і водночас абстрактною, яка відтворює наш досвід війни і стає зрозумілою для будь-якої європейської людини».
Джерело: Меморіал ГУР Назара Білика та команди номіновано на знакову архітектурну премію Міс ван дер Рое
