Ігор Ліскі,Олександр Корнієнко, Ольга Стефанишина, Ілля Павленко та Олексій Антипович під час дискусії
«Холодна війна» на американському фронті
«Холодна війна» — саме так те, що зараз відбувається довкола Сполучених Штатів Америки з боку України і Росії, схарактеризувала нова посол України у США Ольга Стефанішина, яка вже офіційно обійняла свою посаду.
Чи не найскладнішим викликом, з яким, на її думку, їй доведеться працювати, — легітимізація російської присутності у Сполучених Штатах, чого раніше не спостерігалось.
«Дорогою сюди я подивилась дуже компліментарну участь Кирила Дмитрієва у праймтаймі на Fox News. Він розказував про російські мінерали, привабливість російської економіки, інвестиції», — розповіла Стефанішина. І це, за її словами, відбувається на фоні повернення до США посла РФ, відкриття російських церков, зміни риторики самих Сполучених Штатів щодо війни та їхньої ролі у її завершенні.
При цьому, акцентує пані посол, Росія намагається досягти будь-яких своїх цілей приховано і шляхом публічних маніпуляцій під час руху до переговорів.
посол України в США Ольга Стефанішина
«Спочатку зустріч буде двостороння, потім тристороння, потім вона буде у Москві, а, може, — у Пекіні. Це все публічна ширма. Ми не проти зустрічі, але не на тих умовах, які неможливі. Основна мета Росії — вирішити питання по дорозі. По дорозі до мирних переговорів, по дорозі до зустрічі.
Поки ми як країна чекаємо завершення війни і хочемо миру, як ніхто в цьому світі, віримо в це, сподіваємося, докладаємо до цього всіх зусиль, для Росії це лише претекст, щоб розв’язати свої питання по дорозі, — зауважила Ольга Стефанішина. — Зустріч на Алясці — це претекст до участі в заходах, які відбувалися в Пекіні (де російський президент брав участь у військовому параді й обговорював посилення співпраці з Китаєм і КНДР. — Ред.).
Головним своїм завдання пані посол вважає тримати фокус на українському питанні — розуміти наміри кожного гравця, який має свою роль у питаннях завершення війни в Україні та відбудови.
«Ми маємо забезпечити, щоб незалежно від того, як будуть розвиватись події, європейські країни могли закуповувати американську зброю і щоб вона продавалась для України», — підкреслила Стефанішина.
Зараз, за її словами, триває робота на рівні координації і «визначення ролі кожного гравця, тому що НАТО теж хоче відігравати певну роль».
Олександр Корнієнко і Ольга Стефанішина
«Минулого року ми створили спеціальну місію, яка відповідає за координацію, планування, логістику, тобто ця вся база є. Коли ми створювали цю місію, нам здавалося, що ми передбачили усе, але ні. Ми не передбачили, що вона займатиметься фінансуванням і управлінням коштів на закупівлю цього озброєння, тому цей компонент доробляється», — розповіла деталі Ольга Стефанішина.
За її словами, після кількох розмов президента Зеленського з президентом Трампом рішення про те, що є дозвіл на продаж американської зброї спустилось на рівень виконання.
«І це питання часу, координації, коли ця домовленість буде сформована. Тут я можу процитувати Марка Рютте, який сказав, що «гроші не проблема». Тобто перемовини з президентом Сполучених Штатів під час саміту в Гаазі і після цього вибудовувалися так, щоб американська сторона не могла вв’язатись у дискусію, мовляв, хто заплатив більше.
Європейський Союз прийшов до Штатів з позиції про те, що гроші не проблема, дайте зброю. Тому я буду сподіватись, що моя робота на європейському фронті допоможе краще скоординуватись у Вашингтоні з партнерами», — додала вона.
Також, відзначає Стефанішина, сформульовані домовленості про гарантії безпеки для України, і цей документ може бути ухвалений незалежно від домовленостей з Російською Федерацією. Від того, якою буде ця домовленість, як швидко вона буде реалізована, залежатимуть усі подальші кроки із завершення війни», вважає пані посол.
Задля покращення інвестиційного клімату Україна планує також домовитися про захист американських інвестицій в торгівельній сфері — аналогічний тому, який передбачає мінеральна угода.
«Обережне» посилення Китаю?
Підтримка Росії Китаєм у війні з Україною стає все очевиднішою, відзначив бізнесмен, очільник EFI Group Ігор Ліскі. Якщо раніше він технічно допомагав РФ лише станками, тепер росіяни отримують від них і компоненти.
Однак, на думку інших членів дискусії, КНР дотримуватиметься певного балансу. Зокрема, Ольга Стефанішина вважає, що Китай, «попри всю турбулентність процесів у світі, залишається найбільш передбачуваним та чесним».
Представник Головного управління розвідки Міноборони Ілля Павленко зауважив, КНР завжди діє лише у своїх інтересах, але ставка Росії на неї очевидна.
Ілля Павленко, представник ГУР МО
«Китай не зацікавлений в проблемах у себе на кордоні, тому вони діють таким чином, і навіть офіційно це заявляли, щоб Росія не програла чи не розпалася, з одного боку.
З іншого боку, у Китаю є і економічні інтереси в Європі. Тому вони будуть діяти обережно таким чином, щоб не втратити можливість продовжувати економічну співпрацю і торгувати з Європою. І, в принципі, Україна їм також цікава, тому що це один із коридорів постачання їхньої продукції до Європи. І Китай досі підтримує всі санкції і діє, скажемо так, приховано за допомогою власних спецслужб», — розповів Павленко.
Але такий виклик, безумовно, є серйозним, підкреслює він.
«Ми бачимо, що Росія, (і я думаю, що американці це зрозуміли) обрала остаточно не мир, а коаліцію з Китаєм, як з країною, на яку вони роблять ставку і сподівається, що Китай таки переможе і стане гегемоном.
Інакше навіщо вони позбулися своїх всіх доларів і робили резерви в юанях, мабуть, сподіваючись, що юань стане колись резервною валютою, вони від цього виграють. Тому це дійсно суттєвий серйозний виклик», — підкреслив Ілля Павленко.
Як розвиватиметься ситуація на фронті
Наразі, зазначає представник ГУР Ілля Павленко, Україна знаходиться у точці невизначеності. Надалі, на його думку, є два сценарії розвитку подій: продовження активної гарячої фази війни або ж її згасання, що, втім, не свідчить про кінець війні.
У першому випадку Росія буде намагатися дотиснути, виснажувати наші людські, технічні і фінансові ресурси. У другому — у нас буде обмежений у часі шанс побудувати нову архітектуру безпеки, що допоможе виграти війну та убезпечити себе від нового нападу РФ, бо вона не зупиниться, доки матиме можливість хоч трохи просуватися, впевнений ГУРівець.
Роман Костенко задає питання
«Коли ми говоримо про безпеку, розуміємо не тільки армію та фронт, але й інші складники. Це і інформаційна стійкість, і здорова економіка, і кібергігієна, і кібербезпека. І, мабуть, найважливіше — соціальна єдність.
І саме ці складники утворюють той наш щит, який дасть можливість не тільки перемогти, а й побудувати на перспективу дорогу до стабільного розвитку країни», — висловив упевненість Ілля Павленко.
Власне, на його думку, новою архітектурою безпеки й буде те, які відповіді знайде країна на багатовимірні виклики.
Передусім, це, безперечно, гаряча фаза бойових дій. ГУР, відзначає Павленко робить усе, щоб асиметричними діями зупинити інтенсивність наступу, зокрема підриває військовий і економічний потенціал РФ, атакуючи відповідні об’єкти на території ворога.
«Будь-яка війна робиться за гроші. Без можливості забезпечити власні збройні сили, в тому числі пальним, без спроможності економіки генерувати дохід, звісно, не тільки Росія, будь-яка країна, яка наважилася на такі дії, втрачає свої можливості», — додав розвідник
Ще одна площина викликів — невизначеність із міжнародною підтримкою: вона є, але її обсяги і терміни коливаються. На думку представника ГУР, конкретними кроками потрібно посилювати підтримку партнерів і паралельно шукати рішення, щоб зменшити залежність від неї.
І третє, від чого залежить наша спроможність оборони і розвитку — внутрішня стійкість, спроможність внутрішніх інституцій діяти без збоїв. Це, за словами Ілля Павленка, стосується і економіки, яка генерує дохід, і суспільства, яке тримає горизонт довіри і не втрачає мотивацію.
Ілля Павленко, представник ГУР МО
«Безпека України — це не якась одноразова кампанія, пов’язана з війною. І не зона відповідальності лише силового блоку. Я вважаю, що безпека — це нова філософія української державності. Якщо перетворимо наші щоденні зусилля у площину операційної безпеки, ми не тільки зможемо вистояти, а зможемо виграти і вдовгу.
…Якою б не була траєкторія подій, ми повинні стати єдиною системою. Армія повинна стати фронтом швидкого втілення інновацій. Уряд — фабрикою правильних, розумних рішень і сервісів. Громади — це наша опора. Міжнародна дипломатія — мультиплікатор внутрішніх зусиль.
І навіть якщо гаряча фаза стихне, вікно можливостей буде дуже-дуже коротким. Якщо ми протягом 12, максимум 24 місяців не зафіксуємо нову архітектуру безпеки, реванш так званої Росії протягом трьох-п’яти років дуже ймовірний. Треба це розуміти і вибудовувати можливість для нашої економіки, у першу чергу працювати під час ризиків, створювати воєнну економіку, економіку безпеки», — резюмував представник Головного управління розвідки.
Що відбувається із суспільством?
Суспільство так само стійко ненавидить Росію і вважає її головною своєю проблемою, говорить очільник соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович. 80 % українців не бачать жодного відновлення стосунків з росіянами, щоправда, 20 % з них розглядають таку можливість через 20-30 років, але не зараз, додає соціолог, демонструючи результати відповідного дослідження.
Олексій Антипович, очільник соціологічної групи «Рейтинг»
Та головні зміни з 22 року, за його словами, відбулися у сприйняття населенням шляхів пошуку вирішення питання війни. Якщо у 22-23 році 73 % українців бажаним сценарієм розвитку подій щодо війни бачили повернення Криму та Донбасу, сьогодні 82 % висловлюються за пошук компромісу на переговорах, і 20 % з них — на прямих переговорах з Росією, розповідає Олексій Антипович.
«Тобто 80 % реальним шляхом вирішення питання війни бачать переговори і тільки 11 % — ведення військових дій далі. Це те, на якій стадії в темі війни перебуває суспільство», — акцентує Антипович.
Та головне у цих цифрах, підкреслює він, що не йдеться про мир за будь-яку ціну. 75 % українців згодні на припинення вогню лише за гарантій безпеки від США та Європи.
Показовими очільник «Рейтингу» він називає дані й щодо гарантій безпеки — українці не чекають військ НАТО чи європейців на своїй території, не вірять у двосторонній договір з Росією.
«Дайте нам фінансування української армії і гарантії зброї. Ось що говорить українець (52 % населення. — Ред.). Якщо взяти ще інші наші дослідження про те, що українці готові робити для перемоги, для свого майбутнього, ми бачимо, що відповідальність за самих себе, за свою країну на першому місці. Тому дайте нам гроші і зброю, а воювати ми будемо самі і відстоювати свою територію ми будемо самі», — розповів соціолог.
Аналіз цінностей, каже Олексій Антипович, демонструє, що традиційно найголовнішими для українців залишаються родина, сім’я, і саме це штовхає нас у безпеку і свободу.
«Досягати безпеки і свободи допомагають відповідальність, незалежність і взаємодопомога. Навіть взаємодопомога, потім незалежність. Незалежність — це значить, що ми самі будемо стояти на своїх полях бою, тільки дайте нам гроші і зброю.
А взаємодопомога — це ось все це: волонтерство, об’єднання, допомога, відсутність взаємних сварок не тільки між українцями як такими, а й між політиками, на яких дивляться українці», — окреслив тенденції соціолог.
Попри те, що чотири роки великої війни істотно змінили українське суспільство, перемога, війна і ворог є тими факторами, що об’єднують українське суспільство.
Що ж його роз’єднує?
Що роз’єднує українців?
Одним з головних викликів для суспільства, на який звернули увагу спікери дискусійної панелі, є вплив дезінформації та ІПСО. Представник ГУР МО Ілля Павленко нагадав, що Росія завжди робила ставку на злам волі народів до спротиву і спонукала цивільних до колаборації — через геноцид і репресії на контрольованій ними території та через ІПСО й дезінформацію — дистанційно.
Олексій Антипович, очільник соціологічної групи «Рейтинг»
Через психологічне виснаження від бойових дій і цивільні, і військові дуже чутливі до дезінформації, відзначив він. Це підтверджують і дані соцопитування, додав Олексій Антипович: 59 % українців підпадають під вплив дезінформації, а ті, хто переконані, що можуть відрізнити її, покладаються при цьому лише на свою інтуїцію. Тому інформаційний виклик для нас величезний.
На думку народного депутата від «Європейської Солідарності» Артура Герасимова, це вкотре актуалізує питання заборони Telegram в Україні, оскільки зрадників Росія вербує саме через цей месенджер.
Представник ГУР МО вважає, що причина не в ресурсі, а в освіченості людей.
«До Telegram вони використовували інші соцмережі і так само вербували. Закриємо ми Telegram, вони перейдуть, наприклад, у Viber, який багато використовується нашим бізнесом. Це не допоможе. Потрібно буде тоді, як і в Росії, закрити інтернет. Тобто бізнес, ті ж касові апарати, потрібні для економіки, не зможуть працювати абощо. Тому тут вихід тільки один — починати з наших діточок і впроваджувати грамотність.
Є оцінки, що, наприклад, люди католицької конфесії менш піддаються на вплив пропаганди через більшу грамотність. Православна церква московська ж має цілі методички, як поширювати чутки, і вони знайдуть безліч каналів, як впливати», — відзначив Ілля Павленко.
Зліва направо: Ігор Ліскі,Олександр Корнієнко, Ольга Стефанишина, Олексій Антипович та Ілля Павленко під час дискусії
За його словами, ця проблема потребує системної роботи, а не заборон. І, перш за все, увагу слід звертати на мову, якою розмовляють діти.
До того ж, акцентував ГУРівець, з цим каналом ефективно працює СБУ — що не затримання — канал зв’язку Telegram.
«Не завжди треба забороняти те, що допомагає нам забезпечувати безпеку. От західні партнери знають, що приїжджає встановлений дипломат-розвідник, ви думаєте, вони не дають йому агреман? Дають, тому що знають, як і де, з ким він працює. Вони будуть його контролювати, підкидати йому свою інформацію і знаходити з цього позитивні зиски», — закрив тему телеграму Ілля Павленко.
Ще однією умовною лінією, що ділитиме українців, є еміграція. В Україні запит на власну і національну безпеку зараз максимальний, пояснює очільник групи «Рейтинг» Олексій Антипович, це означає, що люди, які перебувають за кордоном, мають удвічі більший запит на власний комфорт, тому вони й проміняли на нього державу і національну безпеку. Отже, дискусійне питання, в якому форматі зможуть брати участь ті, хто перебуває нині за кордоном, умовних виборах. І точно суспільство не толерує балотування таких кандидатів.
«Якщо ти не воював, не допомагав, не був медиком, не волонтерив, тобі взагалі нема чого туди пхатися. Якщо ти перебував за кордоном, біженець, українці не підтримують твоє право балотуватися. Людина, відбувши всю війну, у тіні, не зможе потім на якійсь хвилі балотуватися, так не вийде. Отут українець не пробачить халтури. Ну, і піар на війні, на всьому теж не приймається», — розповів про настрої Олексій Антипович, покладаючись на дослідження Вестмінстерської фундації за демократію.
Олексій Антипович, очільник соціологічної групи «Рейтинг»
І, власне, третій виклик, потенційно розкольницький для суспільства у стані війни — безпосередньо вибори. Традиційно, нагадує Антипович, українці мають високий відсоток недовіри до людей з іншими політичними поглядами, відтак — політиків і політичних партій.
І попри те, що суспільство дещо скучило за виборами і навіть, якщо вони будуть, прийдуть й проголосують, більшість українців категорично проти їх проведення під час війни.
Чи справді відбувається підготовка до виборів?
Непогано було б, щоб у цій країні колись відбулися вибори, заявив перший віцеспікер Верховної Ради Олександр Корнієнко. Він визнає: депутати втомилися засідати сьомий рік поспіль. І це перше скликання в історії України, яке працює понад термін, а п’ять з дев’яти попередніх взагалі були розпущені достроково.
«Нас коли деякі депутати вітають з Днем народження, пишуть: «Здоров’я, перемоги і звільнитись з цієї будівлі», — підтримав колегу по фракції Михайло Радуцький, зізнавшись, що й сам не проти полишити депутатство.
Та, хоча б до сталого перемир’я, стверджує Олександр Корнієнко вибори неможливі.
Перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Корнієнко
«Зараз технічно нас [атакують] приблизно 700 шахедів. На день виборів їх можна накопичити 5 000. Навіть за спроможність нашої ППО збивати 95 %, 5 % — це більш ніж 200 шахедів. На 200 дільниць у Києві чи ще десь. Це будуть найкривавіші вибори у світі. Кому таке треба?» — аргументує заступник голови Верховної Ради.
Але підготовка і робота над виборчим законодавством ведеться, визнає він.
«Є два підходи. Перша група, куди входять представники наших шанованих громадських спільнот — Оля Айвазовська, Опора, IFES (The International Foundation for Electoral Systems, неприбуткова міжнародна організація, що підтримує право громадян на вільні та чесні вибори. — Ред.). Вони кажуть: як тільки будуть вибори, почнеться такий mess, хаос, ви щось не те напишете, щось забудете, не узаконите тимчасові дільниці, ще щось і буде важко проводити вибори. Їх можна зрозуміти, вони експерти по виборах. Вони хочуть заздалегідь підготувати якісний текст з усіма нюансами.
А є дуже багато людей на противагу, які завжди знають, що як тільки ти слово «вибори» десь вголос вимовляєш у Верховній Раді, починаються вибори. Що це значить? Хтось починає збирати штаби, проводити опитування, набирати якихось технологів, повертатись з-за кордону чи з армії тощо», — зауважив Корнієнко.
Тож, додає він, дискусії ідуть, реєструються певні законопроєкти, працює й Руслан Стефанчук, його помічники, ЦВК (напрацювала сім чи вісім чаптерів за сімома-вісьмома напрямками). І така робота, відзначає Корнійчук, триває вже три роки.
Резюмуючи, підкреслив: виборче законодавство буде змінюватись, за чинним у нинішніх умовах вибори проводити неможливо, враховуючи фактор безпеки, прифронтових територій, мільйонів людей за кордоном тощо.
Зліва направо: Ігор Ліскі,Олександр Корнієнко, Ольга Стефанишина, Олексій Антипович та Ілля Павленко під час дискусії
Що цікаво, підмітив очільник соціологічної групи «Рейтинг», майбутні партії і парламенти, попри нинішні очікування, не обов’язково складатимуться виключно з військових. З посиланням на дослідження Вестмінстерської фундації за демократію, він зазначає, що попри максимальну довіру до військових і підтримку на рівні 90 % їх участі у створенні політичних сил, у виборах, у владі, фокус-групи показують, що українці не готові голосувати «за хлопця в пікселі», хоча запит на нові обличчя колосальна.
«Вимога до майбутнього нового політика або нової політичної сили, незмінна. Професіоналізм, освіченість, відповідальність, безкорупційність, чесність, прозорість і мало того, відомість, бо партія ноунеймів, на жаль, підтримки не отримає», — зауважив соціолог.
На думку бізнесмена Ігоря Ліскі, військова риторика після завершення війни взагалі може бути програшною. Він нагадав приклад Уїнстона Черчилля, який виграв війну, але програв вибори — просто тому, що люди втомилися від війни.
«Всі сумують за відбудовою, мирними ініціативами, економікою, добробутом, спокоєм, гарантіями, за дипломатією. Якщо ми кажемо, що спочатку перемир’я або сталий мир, а потім вибори, цей маятник може хитнутися в інший від війни бік. Це людська психологія. Відчуваючи втому від всього воєнного, від хакі, мілітарі, від страждань, людина чіплятиметься за будь-яку можливість іншого життя», — заявив Ігор Ліскі. Тож будь-які політичні рейтинги партій чи умовних кандидатів у президенти, допоки немає реальних умов для виборів, він вважає дещо аморфними та передчасними.
Ігор Ліскі, голова наглядової ради інвестиційної компанії EFI Group
Та політикам, вважає Олексій Антипович, слід тримати руку на пульсі, оскільки українці реагують лінійно і миттєво.
«Наприклад, НАБУ. І що? Напрямок розвитку держави вниз, рейтинги президента вниз, довіра до влади вниз. Все провалилося. «Слуги народу» взагалі немає.
Відкатали НАБУ. «Боже ж ти мій, яка хороша влада, який гарний президент».
На Алясці перемовини Трампа з Путіним. «О Боже, зрада-зрадонька». Знов все вниз.
Зеленський поїхав у Вашингтон — «о, Боже, як хорошо, Боже, який гарний президент, які в нас перспективи до перемоги, до перемовин і взагалі завтра війна закінчиться», — навів соціолог кілька нещодавніх прикладів.
Внутрішньополітичні виклики
Атака на будівлю Кабміну показала, що центри прийняття рішень знаходяться під підвищеною небезпекою, але Верховна Рада, однак, знайде можливість для ухвалення критичних для держави рішень, запевнив перший віцеспікер ВР Олександр Корнієнко.
«Організаційно, думаю, ми знайдемо, як голосувати (у разі загрози для будівлі Верховної Ради. — Ред.) — руками, ногами, якщо треба буде приймати бюджет і платити військовим. Перенесемо, перевеземо систему абощо», — запевнив парламентар.
Олександр Корнієнко та Ольга Стефанішина
За його словами, невдовзі ВР голосуватиме за новий бюджет, також має внести ще одне коригування для чинного; перманентно на порядку денному військова адженжа — часом це просто технічні рішення, але які допомагають покращувати і пришвидшувати управління військом, а також євроінтеграційний напрямок.
В останньому, наголошує парламентар, — найбільше викликів. Україна провалила терміни ухвалення трьох законопроєктів з пакета Ukraine Facility («гроші в обмін на реформи»), що і для відносин з партнерами прикрість, і бюджет зазнав втрат через неоотримання фінансування на 1,5 млрд євро.
Так сталося, відзначає заступник спікера ВР, почасти через нереалістичність умов, які висувають Україні партнери — тільки Ukraine Facility — це 70 з чимось законів, плюс безліч підзаконних актів.
«Одна справа вантажити країну реформами в кінці 22-го року, коли ми звільнили Херсон, планується контрнаступ, про який чомусь знає весь світ. Інша справа — кінець 25 року. Наступного року Ukraine Facility взагалі закінчується. Воно в голові європейців вже мало нас реформувати колосально, ми мали відкривати кластер, але знаходимося зараз у зовсім іншій реальності», — відзначив перший віцеспікер.
Тож, зараз Кабмін працює з партнерами над зміною індикаторів, зокрема в Ukraine Facility, і вже навіть відбувся невеличкий технічний перегляд. Також йдуть переговори з МВФ через необхідність збільшення дефіциту бюджету, оскільки військовим немає чим платити зарплату ще два місяці. Крім того, за словами заступника голови ВР, Мінфін дійшов згоди з МВФ щодо зміни стратегічного планування з «пів року наперед» до «більш реалістичного».
Подекуди, констатує Корнієнко, роботу ВР ускладнює й загострення внутрішньополітичних дискусій, особливо щодо деяких ініціатив Міноборони. «Вона поки що не така критична, не заводить в блокування роботи парламенту, але вона є», — визнав Корнієнко.
Ігор Ліскі,Олександр Корнієнко, Ольга Стефанішина, Ілля Павленко та Олексій Антипович під час дискусії
Стратегія перемоги як критична умова стійкості
На думку бізнесмена Ігоря Ліскі, у той час, коли американці самоусунулися від підтримки України, а європейці не мають лідерства у цьому питанні, українським дипломатам слід зайняти жорсткішу позицію, аби Україна не стала пішаком у великій геополітичній грі Штатів, Китаю, Європи, Росії, Саудівської Аравії тощо, і вимагати від партнерів чіткого плану чи стратегії перемоги України.
«Фронт тримається завдяки величезній стійкості Збройних сил України. Дуже тішить, коли Україну називають щитом Європи, виникає така внутрішня гордість. Але українців спитали, чи підписувалися вони бути чиїмсь щитом? Якщо ми ваш щит, то хоча б кордон в тилу нам не блокуйте. Я особисто минулого року не міг вивезти вантаж. Тобто ви там воюйте, а ми тут будемо своїх фермерів захищати?» — відзначив Ігор Ліскі. Так само не квапиться Європа, за його словами, з рішенням щодо 300 млрд заморожених російських активів чи виправлянням військ в Україну.
«Давайте зберемося, підтримаємо Україну і введемо свої війська після стійкого миру. Але, вибачте, навіщо нам годувати ваших 30 000 військових після стійкого миру? Тоді ми й самі впораємося, допоможіть нам досягти цього стійкого миру», — зауважив очільник EFI Group.
Ігор Ліскі, голова наглядової ради інвестиційної компанії EFI Group
«Та сама історія зі Штатами. Ось вам мінеральна угода, ось вам те, ось вам це. А ми що отримаємо? Що європейці куплять вашу зброю? Я розумію, що це трішки цинічно. Ну, то дайте нам стратегію перемоги для України. Для Збройних сил, для українців, для українців, які за кордоном вже будують своє життя на повну і не бачать у ньому України», — додав Ліскі.
Таку ж стратегію перемоги, впевнений він, потрібно вимагати від уряду і парламенту, щоб зберігати внутрішню стійкість і єднання. Без цього, переконаний він, ні американці з європейцями, ні гроші нас не врятують.
«Ми ще тримаємось, ми всі, включно з бізнесом, стисли зуби, але так не може бути завжди. Якщо ми бачимо, що війна буде вічно, Україна — щит Європи, добре, покажіть нам тоді, за що ми воюємо?Чому я вже два роки чую про впровадження військових ризиків (програми страхування. — Ред.)? Ми ж щит Європи, захищаємо цивілізований світ, дайте нам тоді якийсь особливий підхід.
…Якщо немає стратегії або бачення перемоги, дурнів у бізнесі немає. Всі починають перелаштовувати, диверсифіковувати, і Україна стає все менше і менше довгостроково привабливою для інвесторів. Нам треба дивитися в майбутнє», — відзначив бізнесмен.
І в цьому майбутньому, додав він, кожен має розуміти, де його місце, — той, хто воював, хто втратив близьку людину, хто залишився в країні, хто виїхав і хоче повернутися.
Зліва направо: Ігор Ліскі,Олександр Корнієнко, Ольга Стефанишина, Олексій Антипович та Ілля Павленко під час дискусії
«Жоден українець не має ілюзій ні щодо Штатів, ні щодо поляків, ні щодо турків. Всі розуміють, що тільки сильна ресурсна економіка, потужні Збройні сили України, український ВПК, українські ракети мають намалювати свідому картинку цього майбутнього», — вважає Ліскі. І наявність такої стратегії буде потужним об’єднавчим фактором для суспільства, впевнений він. А також це знизить рівень можливих радикальних проявів (які, за даними Олексі Антиповича, розділяють вже чверть українців), припускає бізнесмен.
«Країна вже сильно змінилася, за що ми платимо велику ціну. …Повага до себе, до України, до української історії сильно зросла. Я думаю, що українська нація відбулась і мені дуже хочеться, щоб ми дуже скоро сказали, що і українська держава відбулася», — резюмував Ігор Ліскі.
Такж дискусію можна переглянути у відеоформаті:
Джерело: Що відбувається на фронті, з суспільством, міжнародною підтримкою і які шанси на завершення війни?
