Повз повзун танк: гусеничні панцерники у пресі Галичини міжвоєнної доби

Повзи з невеликою гарматкою і тяжкими скорострілами, повзуни з машиновими крісами більшого розміру, панцирні автомобілі-повзуни — так називали танки в українських газетах Східної Галичини 1930-х років.

До Дня танкових військ АрміяInform зібрала кілька публікацій про танки в галицьких газетах «Діло», «Наш Прапор», «Українські Вісти», «Рада», «Правда», «Нове село» та «Селянські Вісти» міжвоєнної доби.

Більшість виявлених у галицьких газетах 1930-х років згадок про танки міститься у коротких новинних повідомленнях. У них новий для читача термін «танк» обов’язково пояснюють за допомогою порівняння з більш знайомим транспортним засобом — автомобілем, який має при цьому особливі характеристики — панцерний захист (броню) та гусеничний (плазуновий) рушій.

«Найстрашнішим оружжям в останній війні були опанцирені автомобілі-повзи, звані танками», — писали у замітці «Новий танк» в газеті «Правда» від 28 серпня 1932 року. «Мадярщина закупила собі в Італії 26 танків (панцирні повзуни-авта)», — зазначено в повідомленні «Сталеві черепахи проти комуністів» у газеті «Нове село» за 21 лютого 1932 року.

Панцеросов, повзун, совг, човг, плаз і повз: як пропонували називати танк українською мовою

Терміни «повз» та «повзун» на позначення танка підкреслюють особливості гусеничного рушія бронемашини порівняно з колісними автівками та виокремлюють цю бойову техніку в окрему категорію військових панцерників.

Інтуїтивно зрозумілі для носія української мови, вони досить вдало передають принцип руху танка за допомогою гусеничних стрічок (плазунів), які буквально «повзуть» по землі, урухомлюючи броньований корпус бойової машини.

Вживати терміни «повз» і «повзун» на позначення танків продовжили в галицькій пресі і надалі. Робили це як для пояснення читачам терміну «танк», так і наводячи їх як цілком самодостатні та самозрозумілі дефініції бойових броньованих машин на гусеницях.

Ця публікація є переказом частини змісту фантастичної (і почасти пророчої) повісті польського письменника Юзефа Вітліна «Европа в огні, Рік 1933», в якій автор так описує початок майбутньої великої загальноєвропейської війни:

Подібне визначення танків як броньованих автомобілів, що повзуть на гусеницях, наводить газета «Нове село» також у замітці «Росія уже готова до війни». У ній описано реальний парад Червоної армії, який відбувся в Москві 7 листопада 1933 року з нагоди 16-ї річниці більшовицького жовтневого перевороту:

Вочевидь, потреба доповнювати термін «танк» супровідним описом-поясненням була обумовлена тим, що більшість читачів могли ніколи не бачити гусеничних бронемашин, натомість уже добре знали, що таке автомобіль, і могли його уявити.

Ще одна ймовірна причина, через яку галицьким газетярям доводилось додатково пояснювати значення терміну «танк» своїм читачам, могла полягати у відсутності фотографій бойових машин, які можна було б оприлюднили на газетній шпальті.

На відміну від преси тогочасної підрадянської України, де інколи публікували малюнки танків, у галицькій періодиці виявити зображення гусеничних броньованих машин наразі не вдалося. З огляду на це місцеві журналісти мусили покладатися на вербальний опис та уяву читачів.

Особливо складно це було зробити, коли йшлося про неймовірне поєднання повзучої по землі багатотонної бронемашини та літака. Проілюструвати це наочно за допомогою фото змоги не було, тож доводилося детально описувати, про що йдеться.

Згадки про винайдені в СРСР «літаючі» танки почали з’являтися в галицькій періодиці від середини 1930-х років. «Большевики придумали якісь літаючі „повзуни“», — зазначалося в статті «Воєнні винаходи» в газеті «Наш Прапор» за 17 квітня 1936 року.

Нині нам нескладно знайти у відкритих джерелах в мережі «Інтернет» десятки фото радянських танків Т-37, Т-38 або танкетки Т-27, підвішених під фюзеляжем важкого бомбардувальника ТБ-3.

Тоді ж галицьким газетярям доводилось максимально детально описувати і пояснювати, про що саме йдеться:

і.

Окрім принагідних заміток зі згадкою про танки (повзи, повзуни), подибуємо в галицькій пресі 1930-х років також поважні аналітичні публікації, в частині з яких доволі ґрунтовно, хоча і на доступному популярному рівні, розглядається роль гусеничних бронемашин на полі бою.

Це статті «Танки — оборонна зброя!!» (газета «Рада», 1932 рік), «Повзи перестають бути грізними» («Нове село», 1936 рік), «Воєнні винаходи» («Наш Прапор», 1936 рік), «Видатність сучасних воєнних засобів» («Українські Вісти», 1937 рік), «Панцирна зброя в майбутній війні» та «Повзи в майбутній війні» («Наш Прапор», 1939 рік).

У частині з цих аналітичних статей та низці публікацій новинарного характеру розглядається досвід використання повзів під час Громадянської війни в Іспанії (1936‒1939), на підставі якого робляться прогнози про перспективи застосування танків у наступних воєнних конфліктах.

Найбільша ж виявлена у галицькій пресі міжвоєнної доби публікація про броньовані гусеничні машини — серія оприлюднених у кількох числах газети «Наш Прапор» нарисів «Танки!!!». У них ідеться про історію застосування цієї новітньої на той час зброї під час Першої світової війни.

«Вантажні самоходи», «чорні великани», «сталеві великани», «чорні потвори», «незнані потвори», «панцирні вози», «бестії, що повзуть черевом по землі» — не шкодуючи художніх образів та порівнянь описує танки її автор.

Панцеросов, повзун, совг, човг, плаз і повз: як пропонували називати танк українською мовою

Так у галицькій пресі міжвоєнної доби читачам доводилося пояснювати, що це за новітня військова техніка — танки — та яку роль вони відіграли в нещодавній Великій (Першій світовій) війні.

Водночас газетярі услід за тогочасними військовими експертами називали гусеничні бронемашини головною зброєю війни прийдешньої та розмірковували, якими можуть бути перспективи їх бойового застосування.