Крістофер Едвард Нолан на знімальному майданчику
Крістофер Едвард Нолан народився 30 липня 1970 року у Вестмінстері, Лондон. Його батько працював у рекламній індустрії, а мати — спочатку стюардесою, а потім учителькою англійської. Молодший брат Крістофера, Джонатан, також режисер. Нолан жив у Чикаго в молодості, має громадянство Великої Британії і США.
Його біографія — наочний приклад того, як професія стала долею. Хлопець почав фільмувати у семирічному віці: позичив у батька камеру Super 8, залучив Джонатана й побудував декорації з глини, борошна, коробок з-під яєць і рулонів туалетного паперу. Зростаючи, Нолан перебував під впливом творчості Рідлі Скотта, а також таких шедеврів наукової фантастики, як «2001: Космічна одіссея» Стенлі Кубрика й «Зоряні війни» Джорджа Лукаса. Тож недивно, що перші дитячі проби Крістофера були покадровою анімацією, присвяченою «Зоряним війнам».
Однак у режисуру Нолан пішов непрямим шляхом: вивчав англійську літературу в Університетському коледжі Лондона (UCL). Вибір спеціалізації, не пов’язаної з традиційною кіноосвітою, за словами його батька, дав інший погляд на речі.
Після коледжу Нолан працював читачем сценаріїв, оператором, режисером корпоративних і промислових фільмів. Його режисерський дебют — чорно-біла «Крадіжка» (1996) — знятий протягом вихідних з мінімумом обладнання і вважається одним з найкращих короткометражних фільмів UCL.
Перший повний метр Нолана «Переслідування» (1998) — про безробітного молодого письменника, який переслідує незнайомців по Лондону, сподіваючись, що вони дадуть матеріал для його першого роману, і потрапляє у кримінальну халепу. Натхненням став власний досвід: лондонську квартиру Нолана пограбували. Фільм створили з бюджетом близько 3000 фунтів, більшість акторів і знімальної групи були друзями режисера, а зйомки проходили у вихідні протягом року. Щоб зекономити плівку, кожну сцену ретельно репетирували. «Переслідування» здобуло кілька нагород на фестивалях, його схвально сприйняли критики, які назвали Нолана надзвичайно талановитим дебютантом.
А наступна робота «Пам’ятай» (2000) стала проривом. Аарон Райдер, керівник компанії Newmarket Films, сказав: «Це, мабуть, найінноваційніший сценарій, який я коли-небудь бачив». Фільм отримав бюджет 4,5 мільйона доларів, а після показів у 500 кінотеатрах зібрав 40 мільйонів. Нолан перейшов у розряд культових режисерів, і далі його доробок — це кроки від успіху до успіху.
Наразі його фільми заробили понад 6,6 мільярда доларів у всьому світі. Серед його нагород — «Оскар», «Золотий глобус» і премії Британської кіноакадемії BAFTA. Сер Крістофер призначений командором ордена Британської імперії у 2019 році й отримав лицарське звання у 2024 році за внесок у кіно.
Крістофер Нолан з «Оскаром» за найкращу режисуру та найкращий фільм «Оппенгеймер» під час 96-ї щорічної церемонії вручення премії «Оскар» у Лос-Анджелесі, 10 березня 2024 року.
Унікальність стилю Нолана — в бездоганному володінні формою. Його фільми завжди чітко структуровані, при цьому ця структура може бути доволі складною, але ніколи не збиватиме глядача з пантелику. Ритм оповіді витриманий: коли треба — шалене прискорення; сповільнення та паузи теж на своїх місцях; напруга наростає і спадає у потрібні моменти з точністю до секунди. Нолан впевнено контролює увагу зали, зокрема і візуальним виконанням: у пізніших стрічках обовʼязково є сцени й кадри, що ошелешують, наче виведене на екран сновидіння.
Водночас його історії аж ніяк не суто жанрові вправи. Кастинг у всіх проєктах сера Крістофера відмінний: ролі грають актори, здатні на величезну психічну самовіддачу. Адже лейтмотив усіх Ноланових фільмів — це людина на межі; байдуже, чи викликаний цей стан війною, чи втратою близької людини, чи ризикованими експериментами зі свідомістю, чи надсекретною роботою над зброєю масового знищення. Загалом, доробок Нолана — це наче низка ідеально огранених дорогоцінностей, кожна з яких пульсує власним емоційним світлом.
Розповідаємо про найкращі, на нашу думку, фільми режисера.
«Пам’ятай» (2000)
Одного разу молодший брат Нолана, Джонатан, запропонував ідею про чоловіка з антероградною амнезією, який використовує нотатки і татуювання, щоб розшукувати вбивцю своєї дружини. Джонатан перетворив задум на коротке оповідання «Памʼятай про смерть» (опубліковане у 2001), а Крістофер розвинув його у сценарій.
Головний герой — детектив страхової компанії Леонард Шелбі (Гай Пірс). Однієї ночі в дім Леонарда вламуються двоє чоловіків, ґвалтують і позбавляють життя його дружину. Він вбиває одного, але другий завдає йому важкої травми голови. Через отриману травму Леонард отримує амнезію: не може зберігати нещодавні спогади. Але він поставив на меті помститися за кохану, тому розробляє цілу систему запамʼятовування подій: робить фото на «Полароїд» і підписує їх, лишає записки сам собі. А ще наносить на своє тіло татуювання з фактами й обставинами розслідування.
«Який сенс читати книжку, фінал якої ти знаєш?» — питає Леонард у дружини в одному флешбеку. Але Нолан іде на цей ризикований крок, розгортаючи оповідь у зворотному порядку. Уже в першій сцені ми бачимо, як герой вбиває поки що незнайомого нам чоловіка. А далі розвивається детективна фабула —чому, власне, Леонард зробив це.
Сюжет здався прокатним компаніям настільки незвичним, що всі, окрім Newmarket, відхилили його. Але Нолан блискуче підтримує саспенс, а Пірс відпрацьовує героя, зітканого із суперечностей — жорстокого і вразливого водночас. «Памʼятай» і сьогодні еталонний зразок кримінального трилеру.
«Інтерстеллар» (2014)
Співпродюсер «Інтерстеллара» — фізик Кіп Торн, відомий розробкою теорії кротових нір: це гіпотетичні просторові тунелі, що роблять можливим миттєве переміщення між частинами Всесвіту. В «Інтерстелларі» така нора відкривається біля Сатурна.
Нолан дистанціюється від розважального спрощення: маємо діалоги про сингулярності, нейтронні зірки, чорні діри й горизонт подій. Вибухи в космічному вакуумі беззвучні. На Землю між тим насувається екологічний апокаліпсис. Пілот NASA на ймення Купер (Меттью Макконахі) перекваліфікувався на фермера, бо виснажені ресурси не дозволяють проводити космічні польоти. Усі земні епізоди показані камерно, мальовничо і тривожно водночас.
Земля — це марення на порозі катастрофи, а от далекі світи, куди вирушає Купер через нору, вражають інакше. Тут Нолан оперує стихіями: часові пастки, гігантські хвилі на планеті-океані, замерзлі хмари, кам’яні рівнини, палаюче кільце довкола нейтронної зорі. А ще кільця Сатурнп, на тлі яких корабель землян здається жалюгідною порошинкою. Очевидних паралелей з «Космічною одіссеєю» Нолан і не приховує, бо, зрештою, мета одна: самотній мандрівник виходить за межі уявного й відкриває новий шлях для людства. Але там, де в Кубрика порятунок можливий через віру в ніцшеанську Надлюдину, у Нолана головною силою є любов. Зрештою, будь-які мандри, хай наскільки завгодно далекі — це завжди подорож усередину себе задля сенсу власного існування.
Фільм отримав «Оскар» і BAFTA за найкращі візуальні ефекти.
«Дюнкерк» (2017)
«Дюнкерк» — про евакуацію морем тисяч англійських, бельгійських і французьких військових, заблокованих німцями на північному узбережжі Франції в 1940 році. Сюжетні лінії позначені титрами: «Пірс. Тиждень», «Море. День» і «Повітря. Година». Діється на пляжі, забитому деморалізованим військом, на морі, по якому під німецькими бомбами кораблі союзників евакуюють людей, і в повітрі, де британські винищувачі намагаються протидіяти Люфтваффе. Самих німців режисер не показує, перетворюючи їх на анонімну загрозу. Така структура дозволяє насичувати сюжет масою флешбеків і підтримувати захопливо високий темп, прямо з перших кадрів утечі.
Загалом, у фронтовому кіно панують два підходи. Перший передбачає максимальну видовищність. У другій категорії основна тема — переживання індивіда в пеклі війни. Нолан явно схиляється до першого підходу. Усі морські й повітряні бої, усі катастрофи, усі масові сцени намальовані або зняті бездоганно. Сильний бік «Дюнкерка» — згадана щільність подій. Чималий внесок зробив також композитор Ганс Циммер. Його музика звучить наче безжальний метроном, доводячи напругу до краю.
У «Дюнкерку» немає особливої психологічної витонченості, проте і завдання було інше: вкласти в обмежений екранний час оповідь про одну з найвидатніших військових операцій в історії. І Нолану це вдалося. Як наслідок, «Дюнкерк» став найкасовішим фільмом про Другу світову зі зборами 526 мільйонів доларів. Фільм отримав три номінації на «Золотий глобус», вісім номінацій на BAFTA і стільки само на «Оскар», де переміг у трьох категоріях: «Найкращий монтаж», «Найкращий звуковий монтаж», «Найкращий звук».
«Оппенгеймер» (2023)
Фільм, заснований на документальній книзі Кая Берда і Мартіна Шервіна, розповідає про основні події з життя батька атомної бомби Роберта Оппенгеймера (Кілліан Мерфі): навчання, керівництво Мангеттенським проєктом, випробування першої атомної бомби «Трініті», повоєнні роки, коли винахідник потрапив в опалу і лишився поза доступом до державної таємниці, що значно ускладнило йому професійне життя.
Діється паралельно в кількох епохах. Одна сюжетна лінія слідує за біографією науковця, у другій він та інші персонажі виступають на слуханнях Комісії з атомної енергії, у третій противник Оппенгеймера голова комісії Льюїс Штраус (Роберт Дауні–молодший) переказує свою версію цих слухань помічникам. Усі етапи розробки бомби, усі обставини функціонування Мангеттенського проєкту відтворені ретельно. Як завжди в Нолана, візуальний складник задає нові стандарти в кіноіндустрії.
Що ж до протагоніста, то режисер показує драму Оппенгеймера як новітню варіацію міфу про Франкенштейна. Учений відчуває, що, керуючись найкращими міркуваннями, породив чудовисько, здатне знищити світ. Страждання героя Мерфі починаються після Хіросіми й Нагасакі. Він настільки нажаханий наслідками бомбардування, що перетворюється майже на ворога власної держави. Хай і не без мелодраматизму, але Нолан передає це переконливо.
Касові збори «Оппенгеймера» сягнули понад $942 млн за бюджету $100 млн. Фільм удостоїли п’яти «Золотих глобусів» і семи «Оскарів», зокрема, в номінаціях «Найкращий фільм» і «Найкраща режисерська робота».
Крістофер Нолан під час церемонії вручення премії «Сезар» в Парижі, 23 лютого 2024 року.
