Чому Україна втрачає свій людський капітал?
Однією з головних проблем сучасної України у царині людського капіталу є проблема низької економічної активності населення. Вона є багатогранною і тому потребує комплексного підходу. По-перше, демографічний спад та масова міграція – це не лише абсолютні цифри (мільйони осіб, тимчасово чи назавжди втрачені для економіки України), це також і втрата продуктивності, талантів, ідей, можливостей.
Умовою повернення талантів, кваліфікованих працівників, підприємців є безпека та економічні можливості. Тобто критерії за якими Україна, на жаль, поки не може конкурувати навіть із країнами Східної Європи. Тому не дивно, що частка тих, хто планує повернутися в Україну, невпинно зменшується. Але також важливим є відчуття світлих перспектив в Україні. Відсутність такого відчуття, незрозумілість майбутнього, недовіра до держави — все це призводить і до погіршення ментального здоровʼя, і до бажання виїжджати і не повертатися до України.
По-друге, посилюється гендерна та вікова асиметрія. Мобілізація чоловіків призвела до того, що 82% безробітних сьогодні становлять жінки. Водночас, ми бачимо упереджене ставлення до працівників за віком – 60% роботодавців віддають перевагу особам молодшим за 40 років.
Додамо дискримінацію за інвалідністю (цього явища все менше, але в нас значна частина людей з інвалідністю не залучена до економічної активності порівняно з показником в ЄС), дисбаланс за регіоном проживання, обмежений доступ до вакансій у сільській місцевості та депресивних областях через слабку інфраструктуру – і отримуємо більш повну картину системних бар’єрів.
По-третє, викликом залишаються тіньова зайнятість. часто працюють неофіційно, особливо у сільському господарстві, індустрії гостинності, креативних секторах економіки, в торгівлі, на будівництві тощо, що призводить до відсутності соціального захисту та недоотримання податків.
По-четверте, Економічно неактивні групи — це ті, хто живуть на соціальні виплати, люди старшого віку, які віддають перевагу пенсії, а не продовженій активності, значна частина ВПО.
Окрема гостра проблема – реінтеграція ветеранів. Їхній унікальний досвід часто ігнорується, а можливості для перекваліфікації були недостатні: лише 10% ветеранів та 15% ВПО отримали доступ до відповідних програм у 2023 році через їхнє недостатнє фінансування. В 2024-2025 роках ситуація завдяки новим програмам від Міністерства економіки та інших державних інститутів, від бізнесу.
Нарешті, реальністю стає дефіцит кваліфікованих кадрів. Прогнозується, що попит на робочу силу зростатиме швидшими темпами (+10%), ніж її пропозиція (+7%). Найбільш гострий дефіцит очікується вже з 2026 року в аграрному та промисловому секторах, де потреба може перевищувати пропозицію на 30–40%.
Цей комплекс викликів вимагає не просто реагування, а системної трансформації підходів до розвитку людського капіталу.
Перетворення України на країну Можливостей
Саме задля усвідомленню масштабів викликів Центром соціальних змін та поведінкової економіки було проведено дослідження підготовлене у межах проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні», за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансової підтримки Уряду Японії.
Розроблена на його базі Стратегія підвищення економічної спроможності населення України, стала не просто документом, вона дорожньою картою трансформації, що має на меті перетворити Україну на Людиноцентричну державу – країну Можливостей.
Джерело: Стратегія підвищення економічної спроможності населення України, «Біла книга»
Мета цієї стратегії полягає не лише у зростанні ВВП, а й у глибинній трансформації людського капіталу: формуванні активних громадян, підвищенні продуктивності, забезпеченні гідної зайнятості та покращенні ментального здоров’я і кваліфікації нації.
Стратегія охоплює п’ять ключових напрямків, кожен з яких містить конкретні кроки:
Збільшення рівня офіційної зайнятості. Цей напрямок передбачає не лише періодичне визначення потреб роботодавців та створення цифрових платформ для відповідності вакансій та навичок, але й радикальні зміни до законодавства. Він вказує на те, що нам потрібно спростити найм, запровадити гнучкі форми зайнятості, забезпечити рівність умов праці та захист від мобінгу.
Програма формалізації зайнятості з амністією для самозайнятих та залучення 1 млн економічно неактивних осіб до офіційної зайнятості, а також програми “Активне довголіття” для осіб старшого віку є критично важливими. У цьому сенсі гармонізація трудового законодавства з нормами ЄС – це не просто вимога інтеграції, а шлях до сучасної та ефективної економіки.
Підвищення продуктивності праці. Ядром цього напрямку є масштабне перенавчання. Запуск пілотних програм перекваліфікації, зокрема “Перехід до цивільного життя” для ветеранів, та розширення цих програм для охоплення 100 тис. осіб щороку, – це не лише соціальна відповідальність, а й інвестиція в економіку. При цьому підвищення продуктивності праці вище середньорегіонального рівня має стати обов’язковим KPI для всіх державних програм.
Адаптація освіти до потреб ринку праці. Наша освітня система мусить відповідати реальним потребам бізнесу. Ратифікація Глобальної конвенції про визнання кваліфікацій вищої освіти, впровадження дуальної освіти (з 20% до 50% закладів профтехосвіти) та micro-credentials у вищих навчальних закладах – це кроки до гнучкої та актуальної освіти. Впровадження європейських професійних стандартів у 50% галузей дозволить нам не лише інтегруватися в європейський ринок, а й підвищити якість підготовки фахівців.
Підтримка ментального здоров’я та трудової етики. Війна залишила глибокий слід на психіці українців. Відкриття центрів психологічної підтримки у громадах (спочатку 50, потім 500) є життєво необхідним. Популяризація трудової етики, кампанії “Ветерани – сила економіки” через соціальні мережі – це інвестиції у моральний дух нації та її здатність працювати.
Стимулювання підприємництва та самозайнятості. Спрощення процедур ліцензування через “Дія.Бізнес”, створення 5 регіональних інноваційних хабів, надання мікрогрантів для малого бізнесу – це кроки до розкриття підприємницького потенціалу. Держава також має активно сприяти розвитку гіг-економіки через спрощену систему оподаткування для та програму “Дія.City” для ІТ-фрілансерів.
Майбутнє, яке ми обираємо
Результати форсайт-сесії, яка стала інтелектуальним підґрунтям для цієї стратегії, окреслюють можливі сценарії та бажані наслідки.
Форсайт-сесія виокремила шість дихотомій. Ось три ключові з них, які визначатимуть успіх:
Перехід до економіки з високою доданою вартістю: Це означає відмову від сировинної моделі на користь інноваційних, високотехнологічних продуктів та послуг.
Формування культури активного довголіття: Збереження економічної та соціальної активності людей похилого віку, осіб з інвалідністю та інших вразливих груп. Це не просто соціальна політика, а й шлях до використання всього людського потенціалу країни. Це включає грантові програми, підтримку перенавчання, фокус сімейних лікарів на людях третього віку, підвищення пенсійного віку або відсотка до пенсій, залучення осіб з інвалідністю та нормалізацію профтехосвіти.
Досягнення позитивного міграційного балансу: Ми маємо створити такі умови, щоб кількість людей, які повертаються до України, перевищувала кількість тих, хто виїжджає. Це потребує не лише безпеки, а й економічних стимулів, високих стандартів життя та можливостей для самореалізації. Моделювання показує у цьому один з найпотужніших драйверів росту, що здатен забезпечити до +12% приросту ВВП. Сценарій «Ефективна міграційна стратегія», передбачає не лише стимулювання повернення українців з-за кордону, але й залучення фахівців з інших країн. Ухвалення режиму подвійного громадянства та усунення адміністративних бар’єрів для працевлаштування іноземців – це не табу, а стратегічна необхідність.
Наше моделювання свідчить, що повна реалізація цієї стратегії здатна забезпечити 50% кумулятивного зростання ВВП за 10 років.
Джерело: Стратегія підвищення економічної спроможності населення України, Біла книга
Підвищення економічної активності є ключовим фактором відновлення економіки. Це вимагає безпрецедентної міжсекторальної координації та співпраці між державою, бізнесом, громадянським суспільством та місцевими громадами.
З повною версією стратегії можна ознайомся за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1bFHDwldP79x4sYX5Fbl2NmDVbTJUuCa8/view?usp=share_link
Україна стоїть перед вибором: піддатися викликам або перетворити їх на можливості. “Стратегія підвищення економічної спроможності населення України” – це наш шанс стати сильною інноваційною та процвітаючою нацією, де кожен громадянин є активним учасником економічного життя. Майбутнє України залежить від нашої здатності інвестувати у найцінніший ресурс – її людей.
Колонку створено на базі звіту підготовленого Центром соціальних змін та поведінкової економіки у межах проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні», за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансової підтримки Уряду Японії.
