Читання — це переклад: як ми збагачуємося досвідом та знаннями інших
Спочатку спікери говорили про читання як інструмент пізнання.
Попри зростання популярності відео- й аудіоконтенту, більшість інформації досі сприймається через текст, зазначив Андрій Любка. Люди читають стрічки новин, гортають повідомлення у смартфонах, і цей формат залишається ключовим для отримання знань. Більше того, читання допомагає “привласнити” досвід інших.
“Читання — це переклад”, — зауважив Андрій Любка. — “Ми розшифровуємо ієрогліфи тексту, роблячи їх власними думками”.
Антон Дробович наголосив, що читання не є прерогативою лише управлінської еліти. Воно потрібне кожному, хто хоче ухвалювати автономні рішення та мислити критично.
Водночас, Антон згадав про проблематику розвитку культури у 90-х роках, коли освіта та книжкова галузь відійшли на другий план через економічні потрясіння, зміщення фокусу державної політики на інші сфери. На думку Антона Дробовича, через недостатню підтримку книговидання й загалом промоції культури читання наші знання подекуди втратили глибину.
Говорячи про теми для читання, спікери дійшли згоди, що універсальної книжки для лідера не існує. Натомість важлива звичка до читання і відкритість до текстів, які працюють з актуальними темами: війною, деколонізацією, пам’яттю, історією, мистецтвом.
Теоретичне підґрунтя та рефлексія: роль обговорення текстів у формуванні думок
Окремою темою розмови стала роль діалогу на основі текстів у розвитку лідерів. Аспен Інститут Київ використовує цей метод у своїх семінарах. Учасники взаємно діляться думками та досвідом, але при цьому тексти “запускають” обговорення.
Антон Дробович відзначив, що в умовах подолання колоніального минулого у суспільства може бракувати інструментарію осмислення власної ідентичності, а також належного теоретичного підґрунтя, щоб відповісти на ключові виклики розвитку. В такій ситуації широкий діалог, що включає творення нових текстів і їх включене обговорення, сприяють самопізнанню та пошуку оптимальної траєкторії.
Олеся Островська-Люта додала, рефлексії й теоретичного підґрунтя бракує і у багатьох управлінських рішеннях. Пані Олеся також підкреслила, що це є наслідком колоніального минулого, коли суспільство звикло покладатися на знання “з центру” замість формувати власне.
“Саме тому в українських дискусіях часто пріоритезують практику над теорією: мовляв, важливо діяти, а не говорити. Це оманливо і наївно. Під дією завжди є гіпотеза чи навіть теорія, навіть, якщо той, хто діє, не є суб’єктом цієї теорії, не він її розробив, не він знає її причини і витоки. Начебто парадокс, але ні. Йдеться про такий стан, коли суб’єкт діє на основі кимось зробленого припущення і при цьому не розпізнає цього припущення, не знає, що стало поштовхом для дії. Це дуже добре видно в українському державному управління: хаотичні взаємосуперечливі політики є наслідком неусвідомленого теоретичного підґрунтя: яка наша мета, яка теорія зміни, на який суспільний “діагноз” це все спирається”.
Саме цей стан дуже характерний для територій, які управляються з якогось центру і не мають власного апарату рефлексії, вважає пані Олеся.
“Коротко кажучи, для колоній. Ось тому з великою підозрою варто ставитися до закликів більше діяти, менше думати. Часто рішення ухвалюються на основі непроговорених гіпотез. І це питання звички рефлексувати, напрацьовувати теорію”.
Крім того, на думку учасників Україні потрібні майданчики, де можна було б дискутувати у форматі “текст на текст”.
Письмо як спосіб діалогування із собою
Особливої уваги набула ідея письма як продовження діалогу із собою. “Написання текстів дозволяє впорядкувати власні думки, відредагувати, уточнити їх і перевірити на міцність. Крім того, це один із способів фіксації поточної ситуації культури, актуальних дискусій та болів, що формують громаду”, — відзначив Антон Дробович. На думку учасників, письмо — це додатковий простір для рефлексії та вироблення власних стратегій у кризових ситуаціях.
Ми дякуємо спікерам за чудове та сповнене сенсами обговорення. А Книжковому Арсеналу — за стале партнерство!
Джерело: Читання як основа діалогу лідерів
