– TikTok теж нічого не приносить?
– Ні-ні-ні, TikTok – це машина дофаміну з нульовим вихлопом. Так, нарізаю якісь відео, заливаю їх, якісь навіть дуже добре залітають, але це все – просто багато переглядів у TikTok. Це як мати 300 000 000 грошей, а в «Монополії». Ну так, я побудував усі ці доми на Хрещатику, найбільш дорогій вулиці [в українській «Монополії» – ред.], поставив там готельчик – і все.
– А якщо виходити у TikTok з унікальним контентом, стати балакучою головою?
– Знаєш, я не проти знайти формат для TikTok, але я не хочу, щоб це була якась… Хочу кайфувати від того, що придумав. Я не проти маркетингу й просування, просто я не вмію це робити. Бачу, як у TikTok працює «економіка уваги» й певні правила, де в перші кілька секунд треба заволодіти увагою глядача. Впевнений, що вже є посібники, де по наносекундах розбили дії, які треба для цього виконати, і все – працює тільки так. А я тільки буду в це занурюватися, поки всі вже це вивчили. Думаю, що спробую це зробити – просто треба за це сісти. Зробити ті ж субтитри, бо без них зараз ніяк.
– Як ти готуєшся до сольника, коли знаєш, що зараз його записуватимуть? Його ж треба продавати й заробляти ним на життя. Щось можна буде підрізати, але якщо десь не докрутив жарт, то це ж переслідуватиме тебе цілий рік, і навіть довше…
– На момент запису сольника я його вже кілька разів прогнав на живих виступах, хоч і шматками. Я вже знаю, що й де працює. Тобто відповідь може розчарувати, але я не те щоб дуже переживаю на записі. На той час я вже знаю, що підготував матеріал.Звісно, трохи вдаряє адреналін, але вже не так, як це було колись.
– Ти кажеш, що першим в Україні почав продавати відеоверсії стендапів напряму глядачам. Інші коміки вже підхопили робочу схему? І яка загалом температура по палаті?
– Температура по палаті якась дивна. В одній дуже гаряче, а в іншій – холодно. Антон Тимошенко казав, що це працює. Він – умнічка, бо послухав і зробив так собі. У нього набагато більші цифри, бо він набагато популярніший комік, ніж я. Правда, у нього трохи інша стратегія. Деякі інші коміки працюють за якоюсь гібридною схемою і дають за гроші ранній доступ на стендап, перш ніж він вийде, наприклад, на «Підпільному». Я не знаю, у чому тут прям велика вигода – можливо, якісь 2000 баксів. Чому не робити, так, як я?
– Поки дивився «Повітряне зашибісь», у мене виникло запитання про сам досвід перегляду стендапу через сайт. Там можна слухати сольник на вищій швидкості – до 2x. Як ти до цього взагалі ставишся?
– Та заради Бога. Користувач сам вирішує, як він хоче споживати контент. Хай навіть ставлять 4x, якщо вони зможуть викупити бодай щось на такій швидкості. Або хай сповільнюють, якщо Шатайло для них занадто швидкий: «Він такий класний, але ну дуже швидкий! Ставлю його на 0,2x». Усі ці можливості – функціонал Vimeo, через яке я заливаю відео на сайт.
– Я запитую, бо маю знайомих, які іноді дивляться кіно на вищій швидкості. Це – норм, але той же стендап-концерт мені хотілося би відділяти від звичайних відео на YouTube, типу аналітики Віталія Портникова, які я слухаю на 1,5–1,75x…
– З Портниковим, звісно, важко, бо він і так швидко говорить, а тут ще прискорювати. Блін, гіпер-Портников – це навіть психологічно важка справа [сміється]. Було би цікаво поставити фільм Мартіна Скорсезе, який триває чотири години, на 3x швидкості – давай, Мартіне, бігом-бігом, ти існуєш у світі економіки уваги, у нас немає часу на твої фільми по чотири години [жартує]. Я, звісно, не хочу, щоб люди подивилися мене у прискореному режимі, а потім прийшли на стендап, і такі – а чому так повільно? Тобто, все залежить від людини, мені з цим окей. Але прискорені фільми я не дивлюся.
Про «Повітряне зашибісь»
– У «Повітряному зашибісь» ти кажеш, що зараз живеш у селі. Як давно й чому вирішив переїхати?
– Я живу в селі три роки, з жовтня чи грудня 2022-го. У селі мені краще, бо там я не чую повітряних тривог, я не ціпенію від жаху. У мене є підвал, який я облаштував, як бункер – затягнув туди два розкладних крісла, обʼєднав їх, є ковдра на електриці, прокинув туди шнур 220, LAN-кабель на інтернет, є павербенки з Wi-Fi роутером, лампа, ящики з водою, їжею. У мене є все, що треба.
– Це тимчасове рішення? Чи зможеш повернутися від комфорту села у Київ, коли війна завершиться?
– Я думаю, що зможу… Розумієш, ти кажеш «повернутися», а це можливо, тільки якщо буде якесь умовне завершення війни, але не можна казати «завершення війни», бо українець має розуміти, що війна навічно, водночас мусить цьому й радіти, і ненавидіти це. Ми не маємо права на надію, що війна закінчиться. А це привʼязано до того, переїду я в місто, чи ні. Тож, виходячи з цих даних, я не вернуся в місто ніколи. Якщо колись щось закінчиться, то я без проблем повернуся в місто.
Джерело: Як комік Єгор Шатайло заробив мільйон на сольнику «Повітряне зашибісь» і що планує робити далі
