Українці пережили зиму з мінімальними відключеннями енергії, хоча, за всіма прогнозами, вона мала стати найгіршою в історії; утримали анклав у Курській області (щоправда, зараз ситуація там стрімко погіршується); стримали наступ противника під Покровськом і контратакуємо по виступу і з заходу, і з півдня; почали контратаки в Торецьку.
Армія РФ штурмує на «жигулях» упереміш з ослами й «буханками». І коли в Кремлі накопичують на якійсь ділянці батальйонний комплект техніки, це стає подією.
По суті, Україна стабільна й виконала рекомендації Заходу про активну оборону.
І тут приходить нова адміністрація США й озвучує всю ту дивну риторику, яку вони виливали на електорат напередодні виборів.
Трамп каже про Третю світову, що з нею грається Київ, про «найкращого продавця в історії». Рубіо, який малює попелом хрести на лобі, зриває покрови про проксі-війну США й РФ. Келлог розповідає, що їм потрібні добрі стосунки з Москвою.
Президент США Дональд Трамп під час звернення до Конгресу, 4 березня 2025 року.
Надійний план, як швейцарський годинник: щоб Європа переозброювалася й виконувала мирний план Трампа за свої гроші, а той проводив чергове «перезавантаження» з Москвою.
І Путін, звичайно ж, не хотів війни, просто перекинув БДК з Балтики та Північного флоту, накопичив мільйони снарядів і тисячі ракет, довів до піку ФНБ і створив карти «Мир», щоб обійти блокування — це все випадковість, так сталося.
Виникає логічне питання, а якщо Китай, який має третій у світі ядерний арсенал, захоче напасти на Тайвань, з яким у Вашингтона договір про спільну оборону, це не буде гра з Третьою світовою?
І що буде, якщо F-35 Швейцарії перетворяться на нерухому купу металу, якщо чергова адміністрація США щось там вирішить?
Як вирішили розповідати Канаді про мита, скільки має витрачати на оборону Японія та в яких компаній купувати озброєння.
Уже пішли перші ластівки: Данія відмовляється від американських Harpoon і хоче замінити їх на норвезькі ПКР.
Бойовий корабель ВМС США USS Gabrielle Giffords здійснює пуск протикорабельної ракети NSM, яка розроблена і виробляється норвезькою групою Kongsberg.
Загалом, це як з митами 25 % проти Канади, а тоді все повернеться на круги своя — не варто піддаватися на шантаж і заяви, що більше немає карт. Так ніхто переговорів не веде.
Або це урізання командування Європа, виплата неустойок виробникам зброї та боєприпасів для України, максимальний вихід з ЄС і Близького Сходу на користь азійського напрямку.
Нова політика. І тоді хоч одягай костюм, хоч проси пробачення — байдуже, не допоможе.
Вибір дуже простий — треба переорієнтуватися на ЄС і тягти самим. Соло ми, звичайно, не подужаємо проти альянсу Ірану, РФ і Північної Кореї, навіть якщо поставимо кожного українця до верстата.
Бо можна збирати мінометні міни й паяти дрони з китайського конструктора всією країною, але кінетика проти балістики, тисячі ракет проти «шахедів», усі ці програми паліативного ППО, тисячі Humvee, 3 млн снарядів — це серйозно.
Ми реально розстріляли більшу частину вироблених у світі Javelin, величезну кількість (значно більше ніж половину) високоточних ракет до РСЗВ — хайтек, який швидко не замінити.
Боєць з Javelin
Але здаватися ми точно не можемо. Усе ж таки бачили поза сотню епізодів розстрілів бійців СОУ, масові поховання і клітки з нашийниками, коли звільнили Ізюм?
Саме так усе й буде, якщо впаде фронт, лише у величезних масштабах: фільтрації, страти, депортації, МДБ і підвали з вирваними зубами.
Здаватися — це евакуювати Херсон і Запоріжжя, Краматорськ і Слов’янськ, отримати ще кілька мільйонів внутрішніх переселенців і кілька мільйонів тих, хто залишить країну, обмежити армію до 90 тисяч осіб.
Поки що саме такими є вимоги Кремля, інших не лунало.
Це відкладене самогубство для держави — будь-який плацдарм на Правобережжі, урізання армії, зобов’язання про нейтралітет. Усе це запрошення до третього й наступних раундів, які з великою ймовірністю перетворюють нас на огризок за Дніпром.
Просто тому, що противник переважає в авіації, снарядах, людях і дістає наші заводи півтонними бойовими частинами, — рано чи пізно вони знову відгризуть кілька областей і сядуть у будиночку вічного миру, «гарантій» від тридцятитисячного контингенту на тисячі кілометрів кордону й інших марічкосвітів.
Дональд Трамп тисне руку Володимиру Путіну під час зустрічі в Гельсінкі, 16 липня 2018 року.
Москва вперто твердить про межі чотирьох областей, а Трамп — що Кремль готовий до переговорів (з ним у Трампа все добре), що Україна не повинна отримати перевагу. Не надто багато простору залишають нам на переговорах. І я вперше бачу, щоб ще до їхнього початку американці свідомо послаблювали свої позиції, оголосивши поступки Росії про членство України в НАТО.
Або, наприклад, розповідали, що у Вашингтона з Путіним все ок, план — залишити нам армію з 90 тисяч багнетів, десятка бригад з тилом, коли зараз за сотню бригад повільно відходять під тиском коригованих бомб, північнокорейського експедиційного корпусу й іранських снарядів.
Тому глобально вибору ми не маємо. Потрібно продовжувати боротьбу. Будь-які поступки Путіну — це жителі Мелітополя й Токмака в окопах під Дніпром.
ЄС насправді не так уже й провалили переозброєння. 2022 року Союз витрачав на ці цілі 58 мільярдів євро, а минулого — вже 102 млрд. Це: боєприпаси, техніка, військове обладнання. Rheinmetall наступного року вироблятиме 700 тисяч снарядів — не менше ніж США.
Зліва-направо: виконавчий директор Rheinmetall Армін Паппергер, канцлер Німеччини Олаф Шольц, прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен і міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус під час церемонії закладки нового заводу Rheinmetall в Унтерлюссі, 12 лютого 2024 р.
Усі п’ять великих компаній з виготовлення боєприпасів у ЄС завалені замовленням на роки, навіть чехи будують другу лінію, обговорюють у парламенті інвестиції в третю і звітують про готовність випустити 300 тисяч «кабанчиків».
Усього оборонний комплекс ЄС отримав трохи більше ніж 70 тисяч додаткових робочих місць за останні два роки — там працює понад пів мільйона людей. І це до плану «Переозброймо Європу» від Німеччини, де вже прописано 150 млрд євро в меморандумі й заплановано до 800 млрд витрат на оборону.
У сухопутних силах там як мінімум паритет з РФ на основних напрямках, набагато сильніший флот і ВПС — тобто стратегічно це означає блокаду й неможливість великих операцій для того, хто наступає.
Можливо, ПРО у ЄС і не таке, як у США, за кількістю ЗРК, але поза чотири десятки батарей Patriot і SAMP/T проти балістики вони мають. Так, Німеччина віддала чверть вогневих юнітів і 360 ракет нам, але замовляла ще. Крім того, німці для «Небесного щита» купують технології в ізраїльтян, а локалізацію перші економіки планети потягнуть. Існує ринок вторинних ракет у тих-таки країн Затоки, тож не самими США.
Плюс масштабують данську модель в Україні — заводять гроші ЄС для виробництва САУ, далеких дронів, «Нептунів», крилатих ракет. Тих самих «Нептунів» у нас сьогодні більш ніж дивізіон, рано чи пізно ми освоїмо і кілька дивізіонів балістики, і півтори сотні далеких дронів за ніч теж не стеля.
Тому так — французька Thales Group виробляє РЕБ, коаліція дронів на 80 % складається з країн ЄС, норвезькі й німецькі середньої дальності ЗРК масово стоять в Україні на бойовому чергуванні, і в принципі ЄС нам дав більше ППО, ніж США.
Всередині командного пункту системи ППО NASAMS.
У Європи не все добре з ПРО, з літаками ДРЛО, але це питання можна вирішити. На відміну від залишення великих агломерацій та урізання армії, щоб почути Путіна й добитися «вічного миру» років на п’ять.
Дві найогидніші деспотії планети атакують Україну, перетираючи наші міста на щебінь, а третя постачає їм дальні дрони та снаряди, поки Трамп розповідає, що в нього з Путіним все добре, просто Україна не хоче миритися. Якось не так ми всі уявляли 21 століття, правда?
Глобально Європейський Союз здатен стримати РФ, і йому потрібні наші сухопутні війська й ППО, поки розгорнуть додаткові дивізії, а також наш оборонно-промисловий комплекс опісля. Тому підтримку партнери продовжать і посилюватимуть.
Джерело: США шантажують Україну
