Стаття 40 Закону про Державний бюджет України, передбачає, що акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” (“Ощадбанк”) поверне до Пенсійного фонду України кошти пенсіонерів ВПО, які не пройшли ідентифікацію протягом останніх шести місяців або не користувалися рахунками більше одного року станом на 01 січня 2025 року
Простішими словами, пенсіонери-ВПО, які не змогли за рік зняти свою пенсію з карток, Ощадбанк перераховуватиме до Пенсійного фонду. Зняти гроші зі своїх карток в такому випадку пенсіонери не зможуть без спеціально розробленого порядку. Коли такий порядок буде розроблений наразі невідомо.
Свою позицію щодо цієї норми озвучували правозахисні організації в жовтні 2024 проте, їх аргументи та голоси не були взяті до уваги.
Що криється за формулюваннями закону, на чиї долі це вплине, чиї очікування та сподівання може зруйнувати ця стаття Закону. Спробую розповісти.
На Гарячу лінію “Донбас СОС” вже звертаються люди та розповідають свої історії. Не буду переказувати особисті історії таких людей тут. Опишу загальну картину ситуацій людей, яких торкнуться ці зміни. Хай це будуть умовні Він або Вона.
Отже, він або вона, жили в Донецькій та Луганській областях. Хтось жив там все своє життя, хтось приїхав шукати долі, працювати, або з інших причин. Щоденно він чи вона спускалися в забої, будували будинки, доїли корів, навчали дітей, писали наукові праці. Близько до 50 років він або вона почали замислюватися над тим, що скоро пенсія, і що робити далі.
“Втомився, вийду на пенсію та займуся, нарешті дачею. Буду жити там, розведу у ставку рибу. Сидітиму вечорами, ловитиму. Молоді нехай працюють”, – думав він.
“Яка там пенсія, який відпочинок? Сили є, знання є. Буду отримувати пенсію та працювати далі. Що та молодь може знати? Хто мене замінить на роботі. Всю пенсію буду складати, може, нарешті,поїду в подорож” – мріяла вона.
Коли пенсійний вік підійшов, її або його урочисто проводжали колеги на роботі. “Я заробив пенсію важкою працею” – міг подумати він.
“Якщо буде зовсім важко, піду з роботи, буду жити на пенсію” – могла подумати вона.
Попереду вони очікували відносну життєву фінансову стабільність.
У 2014 році їхній регіон був окупований. Він або вона з різних причин залишилися у рідному місті чи селі, продовжуючи бути українськими громадянами. Як своїм громадянам, Україна продовжувала нараховувати та виплачувати пенсію, яку вони заробили. Банки не працювали в окупації. Але можна було з’їздити до дітей або родичів на підконтрольну територію і зняти гроші в банкоматі, або ж можна було під’їхати до пунктів перетину та скористатися банкоматами там. Він або вона так і робили. Думаючи про те, що країна не забула їх, що країна забезпечує їх за їхню працю. До лютого 2022 року – він або вона так і жили.
В лютому 2022, коли почалося повномасштабне вторгнення, закрилися всі пункти пропуску на підконтрольну територію. Які пункти пропуску, коли там бої? Поїхати до дітей на підконтрольну територію через країни Європи – і дорого, і довго, а іншого шляху добратися немає. Він або вона за роки окупації не стали молодшими та здоровими.
“Не приїду я в Київ, доню, важко мені. Пенсія нараховується хай буде на картці, колись виїду- відразу зніму все, що нараховано. Держава ж нараховує. Я ж це заробив чесною працею. Я тільки підлікуюся трохи. Важко зараз” – казав він по вайберу дочці.
“Чого мотатися через півсвіту раз на рік. Приїду наступного року, коли ви вже квартиру облаштовувати у Житомирі. Назавжди приїду і пенсію зніму всю. На ремонт нам буде” – казала по вотсапу вона. Ці люди були впевнені, що зможуть отримати свої кошти за довгий період, як тільки виїдуть з окупації.
Як вже вище зазначалось, стаття 40 Державного бюджету України на 2025 рік позбавила їх такої можливості. В 2025 році, всі кошти пенсіонерів з окупованих територій, які вони не знімали протягом року повертаються до Пенсійного фонду.
“Коли я повернуся до сім’ї на підконтрольну територію, невже я не зможу зняти гроші в банкомат?”- питає в “Донбас СОС” в телеграм він.
“Повертаються в Пенсійний фонд? Що я не зможу їх повернути? Невже немає механізму як це зробити? Я працювала все життя, я розумію, що країна воює, я розумію, що бюджет треба наповнювати. Але чому за рахунок нас? Це покарання, що ми в окупації? Ми вороги?” – питає “Донбас СОС” в вайбері вона.
“Ми працюємо, ми робимо усе можливе, щоб ви могли скористатися своїми грошима, зняти їх” – каже їй або йому оператора Гарячої лінії Донбас СОС, переселенка з Донецька. Поговоривши, вона відкладе навушники і зателефонує своїй мамі в Донецьк “Мамо, приїдь. Нові правила. Треба зняти гроші, я знаю що довго і важко. Мамо, треба. Хворієш? НІяк?”
“Раптове втручання у право власності без чітких правових підстав підриває довіру до державних інституцій і ставить під сумнів передбачуваність правових норм. Такі дії держави може бути кваліфікована як протиправне позбавлення права власності ВПО та потребує усунення” – кажуть правозахисники.
Він чи вона чекають вирішення проблеми, вони дуже хочуть вірити, що держава не забуде про них. Давайте не схибимо.
