Зробив собі ремінь, коли був на Лиманському напрямку
З березня до грудня 2023 року Дмитро перебував на Лиманському напрямку в складі мінометного підрозділу. Його підрозділ працював у напрямку Часового Яру та селища Торське. «Значну частину часу я провів у складі мінометного розрахунку в Серебрянському лісництві, де територія все менше схожа на ліс, а все більше – на бездиханне та випалене поле», – каже Дмитро.
Під час виїздів на завдання Дмитро не мав звʼязку по три-чотири доби. У цей час він роздумував над тим, чим хотів би займатися після повернення до цивільного життя, і щоразу повертався до улюбленого хобі – роботи зі шкірою. Роздумами він ділився зі своєю дівчиною Даніеллою, яка чекала на його повернення та «запалювала вогонь підприємницької діяльності», каже Дмитро.
На питання, чому обрали продавати саме ремені, Дмитро відповідає, що не міг знайти ремінь, який би повністю його влаштовував. «То шви рвуться, то шкіра розлазиться, то пряжки облазять. А в мене нема ні часу, ні бажання постійно купувати новий», – додає Дмитро.
«Я замовив необхідні матеріали в Лиман і створив той ремінь, який із задоволенням носитиму сам: із товстої цільної шкіри, литої металевої фурнітури й ручним прошивом міцною ниткою. Такий, щоби раз і на все життя», – каже Дмитро. Створюючи ремінь для своєї дівчини, він придбав гравер, щоби залишити на виробі важливі для них слова. «Так прийшла ідея гравіювання, яке ми зараз робимо безплатно для кожного клієнта», – додає Дмитро.
Вироби почали замовляти ще до запуску бізнесу
«З війни я повернувся вже з чіткою метою займатися виробами зі шкіри. Ця думка була зі мною довгі роки, а в цей складний етап рятувала від негативних думок. Війна назавжди залишає свій слід, але коли робиш те, що любиш, життя наповнюється більшим сенсом, а мрії стають осяжнішими», – каже Дмитро.
Він розповідає, що замовлення почали зʼявлятися ще до того, як запустили бізнес: друзі та знайомі просили зробити такий самий ремінь і для них. Тож після повернення Дмитра, вони з дружиною організували майстерню на балконі, відзняли фото та почали просувати свій бренд. Так офіційно зʼявився Dukat Leather.
Щоби створювати ремені, було складно знайти постачальників якісних матеріалів. Дмитро каже, що вони не були готові до такої кількості замовлень із перших днів, тому спершу було важко все встигати.
«Було важко робити те, що я ніколи раніше не робив – розбиратися в маркетингу, рекламі, зніманнях. Тому частину роботи на себе взяла моя кохана. Найважчим було повірити в те, що в мене вийде. Але вона вірила, тож довелося впоратися», – каже Дмитро.
«Я занадто мало знаю, щоб давати іншим поради про те, як треба вести бізнес. Але мені здається найважливіше – робити якісний продукт, вкладати в нього душу та любов. Тоді його обовʼязково помітять», – зауважує Дмитро.
Джерело: Пʼять історій від підприємців, які запустили бізнес під час повномасштабної війни
