«Коли зупиняється метро, доводиться йти пішки»
Я живу у Вишгороді, на роботу доводиться їздити у Дніпровський район. Зазвичай їжджу автобусом або на машині з батьком: інколи він виходить на «Почайній» і доїжджає до роботи, іноді я пересідаю на «червону» гілку.
Дорога займає приблизно годину, але машиною можна зекономити хвилин 15. Їхати наземним транспортом у годину пік – самогубство. Тролейбуси й автобуси настільки заповнені людьми, що я навіть не чекаю на них. Звісно, найзручніший варіант – автомобілем, але після останніх атак по мостах немає жодної гарантії, що не застрягнеш у глухому заторі. У таких поїздках рятує тільки музика.
Минулого тижня якраз припали дні, коли довелося добиратися додому пішки. Одного вечора через тривоги повністю зупинився рух метро через Дніпро. Викликати таксі за космічними цінами я не захотів, тому довелося переходити пішки. А наступного дня зупинилися всі три гілки метро, тому йшов пішки від «Житомирської» в бік центру. В обох випадках «прогулянка» тривала близько півтори години, а вже потім – на правому березі – можна було пересісти хоч на якийсь транспорт.
Роботодавець нормально ставиться до таких ситуацій: жорсткого контролю за часом немає, тому можна трошки запізнитися. Якщо раптом доводиться ділити таксі з колегами, то компанія може компенсувати поїздку.
Джерело: Перейти міст пішки або рятівна електричка: історії киян, які живуть і працюють на різних берегах
