Від легких прогулянок до «двотисячників»: гайд вершинами Карпат

Перед тим як іти в гори

Цей гайд не є особистим рейтингом редакції чи окремих редакторів – ми обирали вершини, зважаючи на їхню популярність серед українських туристів. Тривалість, довжину та складність маршрутів розраховували за численними мапами й особистим досвідом скелелазів і гірських провідників

Приблизна градація фізичної підготовки:

• «мінімальна»: можете легко сходити за покупками в магазин, піднятися на 5 поверх і не відчуваєте сильної втоми;
• «нормальна фізична підготовка»: любите довгі піші прогулянки, робите мінімальні вправи чи ходите в спортзал, маєте хорошу витримку та дихалку;
• «хороша фізична підготовка»: якщо регулярно займаєтеся спортом, маєте хорошу витримку й досвід інтенсивних кардіонавантажень.

Гора Маковиця розташована біля міста Яремче й належить до гірського масиву Ґорґани. Це одна з найпопулярніших і найдоступніших вершин для новачків. Комусь вона може здатися нудною, однак це хороший варіант, щоб перевірити свій рівень підготовки.

Два найпопулярніші маршрути – через стежку Довбуша або вздовж водоспаду Пробій. Підйом доволі пологий і легкий через мальовничі стежки. На маршруті розставлені таблички-вказівники. Також можна підійматися з боку Ямної (жовте маркування) або через ретранслятор неподалік сувенірного ринку – цей шлях стрімкий, однак там менше людей і відкривається гарний краєвид на Яремче. 

Утім, зважаючи на маршрут, інколи доведеться пропускати туристів на позашляховиках і «ковтати пилюку». Через це також зіпсована частина стежок на вершину, кажуть туристи. Водночас на самій вершині працює колиба, де в сезон можна скуштувати банош, місцеві сири та випити гарячого чаю.

«Дорогою на гору Маковиця». utah_names (Threads) 

Найпопулярніший і найкоротший підйом – із села Біласовиця на Закарпатті. 80% маршруту схожі на прогулянку лісом, однак останні 200 метрів – це доволі стрімкий підйом. Пологіший підйом веде із села Верхнє Гусне, що на Львівщині: більшість дороги проходить через затінений ліс із гарними краєвидами, однак вихід на сам хребет вимагатиме інтенсивних зусиль.

Одна частина гори – стрімка прірва зі скелями, а на самій вершині майже завжди дме вітер. Тому підходити близько до краю для красивого фото під час сильного вітру точно не варто. На вершині встановлений чотириметровий кам’яний стовп-стела – до 1940-х тут проходила межа між Польщею та Чехословаччиною. Монумент встановили місцеві жителі на честь першого президента Чехословаччини. 

Одна з найпопулярніших і найвищих вершин Полонини Боржава. За формою нагадує купол із вигнутим півмісяцем. Підніжжя Ґимби вкрите віковими лісами, а з висоти 1200–1300 метрів видніються розлогі полонини із заростями чорниці.

Боржава – відкритий хребет без лісів, тож на вершині майже постійно дме сильний вітер, а туман може опуститися за 15 хвилин. Краще мати із собою теплу кофту або вітрівку, навіть улітку в сильну спеку. 

Найлегший варіант піднятися на вершину через Пилипець: там є крісельні підіймачі, які в рази скоротять шлях. Далі ще хвилин 30–50 треба йти доволі стрімкою й розбитою джипами дорогою на вершину – це популярна траса для позашляховиків. Біля верхньої станції витягу є чайовня, де подають трав’яні чаї, глінтвейн і гарячі млинці. Восени гора забарвлюється в яскраво-червоні кольори завдяки кущам чорниці. Ще один маршрут – від Воловця до Міжгір’я, або навпаки. 

«Гимба сьогодні. Йти неможливо, бо всі дороги роз’їзжені в хлам» jenny_hiver  (Threads)

Найпопулярніші виходи – із села Татарів або Микуличин, а також через урочище Женець. Останній – швидший, але доволі стрімкий і складний, у вологу погоду там вертикальний спуск слизьким листям. Основа маршруту – затінена гірська стежка-серпантин у лісі, яка «м’яко» набирає висоту. Водночас останні 500 метрів доволі складні: з крутим підйомом і каменями. До того ж під ногами можуть хитатися деякі камені, тому кожен крок варто перевіряти трекінговими палицями. Через ці камені підйом на Хом’як часом називають набагато складнішим, ніж на Говерлу. Після дощу кам’яні брили стають дуже слизькими, на них легко посковзнутися й отримати травму. 

«Зручне взуття обов’язково, бо там це мальовниче каміння… і коріння жерепу». yogamandry (Threads)

Найвища вершина одного з найкам’янистіших масивів Карпат – Ґорґанів. Назва вершини походить від сивого кольору лишайників, якими встелені скелі й самі кам’яні розсипи – ґорґани. На самому верху Великої Сивулі збереглися залишки австро-угорських оборонних укріплень, окопів і бліндажів часів Першої світової війни.

Маршрут зі Старої Гути – довгий, але дуже мальовничий – проходить через полонини Боревка чи Рущина. Найпопулярніший шлях із села Осмолода веде через урочище Бистрик, полонини Рущина чи Погар. Спочатку доведеться йти через смерекові ліси й долини річок, а далі за маршрутом – стрімкий підйом крізь непрохідні зарості карликової гірської сосни. Останні метри доведеться долати кам’янистими брилами, вкритими слизьким лишайником. У вологу погоду каміння стає ще слизькішим і небезпечнішим. Із собою варто взяти взуття з твердою підошвою із хорошим зчепленням, вітрівку чи мембранну куртку та запас води, бо на маршруті мало джерел.

«Коли був стан, що “не витягую”, сталась ця дводенна поїздка до гори Велика Сивуля». hope_sten (Threads)

Петрос – один із «двотисячників» України. Назва гори походить від румунського petros, що означає «камінь» або «кам’янистий». Усе через особливості рельєфу Петроса: його західні схили доволі круті з кам’янистими розсипами, а північні – урвисті, зі скельними виступами. На горі також збереглися давньольодовикові форми рельєфу. 

Найкоротший і найпопулярніший пішохідний маршрут на Петрос – з урочища Козьмещик. Його можна подужати за сім-вісім годин в обидва боки. Останній кілометр – це надзвичайно стрімкий підйом по скелях і сипучому піску, а у вологу погоду дорога перетворюється на глиняно-кам’яне місиво. Маршрут із села Кваси – довший (21–22 км), але пологий і мальовничіший. Також можна піти в кількаденний тур і заскочити на Петрос із Говерли – крутий підйом із перемички займе півтори-дві години.

З гори відкривається краєвид на Чорногірський хребет, зокрема сусідню Говерлу. Тут трохи менше людей, ніж на Говерлі, хоча в останні роки туристи все одно скаржаться на великі скупчення натовпу в пік сезону. Через своє розташування на горі гуляють сильні вітри. На самій вершині є руїни каплички та металевий хрест, які постійно «притягують» блискавки.

Одна з найвищих і найскладніших вершин Чорногірського хребта. Вершина має форму піраміди. На маківці Попа Івана розташована велична кам’яна будівля колишньої астрономічної та метеорологічної обсерваторії. Наразі там працює найвисокогірніший пошуково-рятувальний пост ДСНС. Через засніжений вигляд узимку його часто називають «Білий Слон».

Піп Іван Чорногірський. basyst_warwick (Threads)

Найпопулярніший маршрут на гору із села Дземброня має два шляхи: перший – дуже мальовничий із чудернацькими скелями через полонину Смотрич і гору Вухатий Камінь. Дорогою можна побачити каскад гірських струмків Дзембронські (Смотрицькі) водоспади. Другий маршрут – через гору Смотрич. Із самого старту доведеться набрати понад 1100 метрів у висоту, а після цього – скинути частину висоти й знову підійматися на Піп Іван. Це виснажливе завдання навіть для підготовлених туристів. Якщо йти із села Шибене, то дорогою побачите високогірне озеро Марічейка, оточене смерековим лісом.

На самій горі немає жодного укриття від негоди, тож коли починається дощ, треба спускатися на полонини. Вітер на верхівці буває такої сили, що збиває з ніг, а густий туман налітає за 10–15 хвилин. Тому із собою радять узяти щільну вітрівку або мембранну куртку, а також фліску.

Друга за висотою вершина України й один із шести українських «двотисячників». З боку головного Чорногірського хребта вершина має форму купола, а на закарпатських схилах є круті кам’янисті скиди й глибокі льодовикові кари. У котловині між Бребенескулом і сусідньою горою Гутин Томнатик розташоване найвисокогірніше озеро України – Бребенескул (1801 м). 

Стартувати можна із села Бистрець: маршрут через долину Кізі Улогів доволі гарний, але фізично складний, із великим набором висоти. Водночас найшвидший шлях – із бази «Заросляк» через озеро Несамовите, з дуже стрімким і кам’янистим підйомом. Від Дземброні доведеться йти через полонину Смотрич або Вухатий Камінь – близько 14 кілометрів в один бік. Ще один популярний варіант – дорогою Чорногірським хребтом, від Говерли йти близько 10 кілометрів.

Головна маркована стежка через Чорногірський хребет іде в обхід самого верху Бребенески. Якщо вчасно не повернути на відгалужену стежку вгору, можна оминути верхівку.

Біля озера Бребенескул – одне з найхолодніших місць у Карпатах і навіть улітку тут бувають заморозки, а сніг може лежати аж до липня. Тому із собою варто брати вітрозахисну куртку, бо на хребті майже завжди дує сильний вітер. А також мати достатній запас води, бо джерела є тільки біля озера й на підступах до гори.

«Онлі Бребенескул». dr.nativa (Threads)

Найвища точка України, а відповідно, і найпопулярніший природний туристичний об’єкт, тож готуйтеся, що у вихідні й на свята тут настільки багато людей, що часом утворюються «затори». У 1880-му тут відкрили перший маркований маршрут для сходження в гори. Форма Говерли – конусоподібна, а на шляху трапляються каменепади й снігові лавини, залежно від сезону.

Також можна підійматися із села Лазещина через урочище Козьмещик – це довший, хоча мальовничіший і менш людний маршрут. Перші й останні кілометри доволі круті, тож вимагатимуть більшої витривалості.

На вершині видно весь Чорногірський хребет, а також встановлені величезний флагшток із прапором України, тризуб, стела та плита, у яку закладені капсули із землею з усіх регіонів України. Водночас на Говерлі немає жодного укриття від негоди, тож щойно здіймається вітер або починається дощ, треба спускатися в ліс.

«Так виглядає весна в Яремчі». utah_names (Threads)