Кожен, хто сьогодні зайде в новий супермаркет «Сільпо» в Галереї Маріацькій на площі Міцкевича, може побачити барвисте керамічне панно. З нього на гостей дивляться впізнавані силуети міста: ратуша, оперний театр, університет, а поміж ними – ретроавтобуси, містяни й навіть літак.
Ця мозаїка – не сучасний декор, а точна й масштабна реконструкція втраченої роботи художника-монументаліста Станіслава Серветника, яку він створив для простору Галереї ще в 60-х.
Віледж разом із «Сільпо» розповідають, як крізь сучасний міський простір проступає мистецтво з минулого, хто стояв за головними монументальними обʼєктами Львова другої половини 20 століття та як вдалося повернути місту втрачену спадщину.
Галерея Маріацька – єдиний засклений торгівельний пасаж у Львові, який зберіг свою комерційну функцію протягом століття. З початку 1960-х і до 1990-х років тут працював популярний універмаг «Барвінок», інтер’єр якого прикрашало авторське керамічне панно Станіслава Серветника з образом міста.
Під час підготовки до відкриття нового простору в Галереї команда «Сільпо» заглибилася в історію будівлі й вирішила розшукати монументальну роботу. Сподівалися, що мозаїка просто прихована під шарами гіпсокартону й оздобленням пізніших ремонтів. Однак після розчищення стіни виявилося, що панно знищили в попередні роки, а на його місці залишилася лише гола цегла. Тоді виникла ідея відтворити роботу з нуля та повернути її на історичне місце.
Команда звʼязалася з онукою митця, архітекторкою Мартою Серветник. Спочатку в архівах вдалося розшукати лише чорно-біле фото, за яким неможливо було встановити первісну колористику мозаїки. Прорив стався згодом: серед родинних архівів Марта знайшла кольорові слайди 1960-х років. Саме вони допомогли майстрам точно встановити відтінки, фактуру й інші нюанси. Як і оригінальну роботу 60-х, відновлене панно виконали не зі смальти, а з керамічної плитки.
«За знайденими кольоровими слайдами вдалося повністю відтворити кольори, деталі й текстуру з керамічної плитки, як в оригіналі. Що більше ворог намагається знищити нашу культуру, то з більшою любов’ю ми будемо її відновлювати й повертати. І серед усього жаху такі історії трохи склеюють віру, як ті маленькі шматочки мозаїки»,
– каже Катерина Огуряєва, директорка з маркетингу «Сільпо».
Роботи Станіслава Серветника щодня бачать тисячі львівʼян, часто навіть не здогадуючись про імʼя автора. Серветник – одна з ключових постатей у монументальному мистецтві Львова 1960–1970-х років. Його шлях у місті розпочався після війни: разом із мамою та братом він переїхав із села на Хмельниччині, пройшов школу малярно-альфрейного училища, працював у майстерні Теодора Бережницького, де відновлював сакральні розписи, а згодом закінчив Інститут прикладного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв).
Рівень довіри до талановитого молодого митця був безпрецедентним: йому дали розписати стелі та фризи у вестибюлі головного корпусу ЛНУ імені Івана Франка як студентську дипломну роботу.
«Там навіть моя бабця намальована з натури»,
– ділиться онука митця.
Тривалий час Серветник обіймав посаду головного художника Львівського художнього комбінату – структури, що фактично формувала візуальний простір міста. Усі знакові замовлення епохи проходили через нього. Паралельно митець присвятив десятиліття викладанню в Академії мистецтв та Львівському аграрному університеті, де передавав студентам ремісничу майстерність.
Онука Марта наголошує, що навіть виконуючи масштабні державні замовлення, дідусь ніколи не випускав із рук олівця чи вугілля.
«Він залишався активним навіть у дуже поважному віці: не ходив вулицею, а ніби біг. І був художником усією своєю душею. Поза робочим кабінетом у нього завжди були із собою папір та олівець. У нашому будиночку в Косові він міг просто сказати: «Усе, я йду» – і піти в гори малювати етюди, обличчя, силуети людей.
У 70-х закордонна делегація, що приїхала до міста, подарувала дідусеві рідкісні на той час фломастери. Він швидко опанував нову техніку й навіть створив кілька робіт».
Сьогодні Марта продовжує систематизувати спадщину дідуся: наразі в обліку вже понад 840 творів. Її мета – повернути імʼя Серветника в сучасний мистецький контекст міста, щоб перехожі розуміли, хто стоїть за вітражами, мозаїками та розписами, повз які вони проходять щодня.
Для тих, хто хоче познайомитися зі стилем художника та побачити його спадщину в місті, Марта Серветник склала авторський пішохідний маршрут.
(вул. Кубійовича, 38)
Альма-матер і точка відліку, з якої варто починати знайомство з постаттю Серветника.
«Це місце, звідки дідусь вийшов і де фактично зробив себе як художник. Радила б навіть зайти безпосередньо до кафедри, щоб відчути атмосферу, у якій він сформувався й працював».
Простір між вишівськими корпусами та середмістям, який передає особистий темп життя митця.
«Дідусь мешкав на вулиці Верхратського, і я уявляю, що він завжди ходив на роботу саме так – пішки. Це чудове продовження маршруту: прогулятися Личаківським районом і вийти вулицею Пекарською до самого серця міста».
пл. Міцкевича, 5
Центральна зупинка маршруту, де відновлена спадщина зустрічається із сучасним міським ритмом.
«Зупиняємося в «Сільпо», беремо улюблений напій і роздивляємося відроджене панно. Для мене ця історія дуже знакова: у 2028 році виповнюється сторіччя від дня народження дідуся. Він зробив дуже багато для Львова, тому цінно, що зараз його імʼя повертається в місто».
вул. Словацького, 1
Локація для знайомства з підходом Серветника до роботи зі склом і світлом – нині вхід до неї обмежений.
«Від пасажу повз палац Потоцьких прямуємо до Головної пошти. Тут варто зупинитися й роздивитися авторські вітражі дідуся – це приклад того, як його роботи напряму взаємодіють із міським освітленням і внутрішнім простором споруди».
вул. Університетська, 1
Буквально за п’ять хвилин пішки від пошти розташована одна з найяскравіших монументальних робіт художника.
«Заходимо у вестибюль головного корпусу університету й розглядаємо розписані стелі та фризи. Просто підніміть голову, щоб осягнути масштаб таланту».
вул. Підвальна, 5
Завершення прогулянки – перехід через площу Ринок до міського Арсеналу.
«Від університету через площу Ринок йдемо до Музею зброї. Тут експонується «Перемога Данила Галицького під Дорогичином» – картина ілюструє історичну перемогу князя Данила Романовича над лицарями Тевтонського ордену. Це величезна, наймасштабніша художня робота Станіслава Серветника у Львові».
Побачити, як монументальне мистецтво 1960-х років отримало друге життя в сучасному контексті Львова, можна щодня. Новий супермаркет «Сільпо» площею 1012 м² чекає на гостей із 8:00 до 23:00 за адресою площа Міцкевича, 5.
Матеріал підготовлено за підтримки
Джерело: У Львові знову можна побачити панно Станіслава Серветника: що про нього треба знати
