Цієї осені на фестивалі «Оксамитовий сезон» в Одесі відбулася прем’єра модерн-балету «Сніг у Флоренції». Це перша спроба перекласти мовою сучасної хореографії й оркестрової музики драматичну поему Ліни Костенко.
Віледж разом із VST bank розповідають про філософію вистави, сміливі сценографічні рішення й те, де її можна побачити.
Поема Ліни Костенко «Сніг у Флоренції» – це історія флорентійського скульптора Джованфранческо Рустичі, який втрачає свій дар на чужині, роздуми про конфлікт митця з владою, війну й пошук власної ідентичності.
Ідея перенести цей твір на балетну сцену народилася блискавично. Балетмейстерка-постановниця Олеся Шляхтич зазначає, що він поєднав у собі все, що вона шукала для сучасної постановки.
«Поема поєднала в собі гостру проблематику митця в суспільстві, у політиці, у війні та барвистих персонажів: музи, чорт, монахи, мармур, вакханки, карнавали, розруха війни… Це нагадало мені картини Далі та фільми Фелліні. Я давно хотіла поставити небуквальну європейську річ, і «Сніг» Ліни Костенко став ідеальним натхненням та дороговказом», – ділиться Олеся Шляхтич, балетмейстерка-постановниця.
Консультанткою та кураторкою проєкту виступила культурологиня Оксана Пахльовська – донька Ліни Костенко. Вона допомогла зберегти змістовний каркас.
Наскрізна тема балету – протиставлення вічного й тлінного. Спектакль насичений яскравими символами, роздвоєнням образів і метаморфозами: у ньому переплітаються молодість і старість, слава й забуття, а скульптурний мармур «оживає й тане на очах глядача».
«Рустичі фігурує в сюжеті у двох іпостасях: як Старий, що доживає віку в монастирі, і як молодий Флорентієць, що творить нетануче. Головним символом вистави постає сніг. У Флоренції він майже неможливий, тому його поява є метафорою дива, очищення та памʼяті. Мармур стає снігом, а сніг – мармуром. Так зʼявляється актуальна метафора здатності митця творити непідвладний часові «сад нетанучих скульптур», – розповідають в Одеській опері.
За музичний супровід відповідав композитор Золтан Алмаші. Його партитура стала результатом імпресіоністичних описових інструкцій від Олесі Шляхтич. Музична мова вистави принципово еклектична: вона поєднує стилізації під Середньовіччя, Ренесанс і бароко із жорсткими сучасними акцентами.
«Це сучасна музика, яка не боїться бути жорсткою й «некомфортною» Не буду ж я солодкаво описувати війну? Полістилістика, ходіння на краю прірви, танець на тонкій кризі – усе, як я люблю! Для деяких персонажів є фіксовані теми чи тембри: наприклад, Чортик має капризну тему кларнета, а Старий Рустичі – барокову тему на фортепіано», – розповідає Золтан Алмаші, композитор.
Звучання оркестру під орудою диригента-постановника Ігоря Чернецького додає емоційної глибини. Візуальну естетику вистави – за допомогою цитат-скульптур Мікеланджело та полотен із галереї Уффіці – створили художники Петро Богомазов і Тетяна Овсійчук, а продюсером виступив Вадим Мороховський.
Головним партнером вистави «Сніг у Флоренції» виступив VST bank у межах своєї платформи «Встигати важливе». Для банку проєкт є логічним продовженням співпраці з Одеською оперою та балетмейстеркою Олесею Шляхтич. Їхньою попередньою спільною роботою був балет LISOVA за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки, який збирав аншлаги в Україні та був успішно представлений на міжнародній сцені у Відні.
«Для VST bank і для мене особисто підтримка культурних ініціатив – це наш внесок у збереження того, що формує Україну: її пам’яті, ідентичності, свободи та здатності створювати нове. Одеса в цьому контексті має особливе значення – це місто, де культура завжди була живою мовою діалогу зі світом. Тогорічний проєкт LISOVA став важливим доказом того, що українське мистецтво може звучати масштабно й сучасно далеко за межами України. Його успіх у Відні довів: нам є що показувати світові, і світ готовий це чути», – розповідає Вадим Мороховський, голова правління VST bank і продюсер вистави.
Матеріал підготовлено за підтримки
Джерело: «Сніг у Флоренції» Ліни Костенко тепер на сцені: чому варто подивитися першу балетну адаптацію поеми
