У новому епізоді подкасту «Простими словами» Марк Лівін поговорив із Сергієм Ноздрачовим – ад’юнкт-професором і викладачем програм MBA в kmbs, першим в Україні сертифікованим експертом Gallup з розвитку талантів і сильних сторін. Чи ми насправді народжуємось з талантами? Чим таланти відрізняються від сильних сторін? Чому наші слабкі сторони – це найчастіше ті самі таланти, ужиті не туди? І чому улюблена справа так часто вмирає, ставши роботою?

Наука про життя —

у вашій пошті

Підпишіться на розсилку «Простими словами» і щотижня отримуйте найцікавіші історії про те, як наука допомагає жити більш якісно

Підписатися

Чотири форми мотивації і три потреби, що за ними стоять

Розмову про таланти зручно починати не з таланту, а з мотивації. Ноздрачов спирається на модель самоузгоджених цілей (self-concordant goals), яка виросла з теорії самовизначення Едварда Десі й Річарда Раяна описує чотири види мотивації, перераховані за зростанням автономії:

Повну розмову ви можете послухати на всіх подкаст-платформах

Зовнішня мотивація: гроші, страх, дедлайн. Її можна вмикати свідомо, і Ноздрачов розповідає як робить це системно: домовляється з людьми про проміжні терміни, щоб скоротити собі дистанцію.

Вбудована мотивація: відчуття сорому і провини. На цьому краще працювати якнайменше, але давати собі свідомо прожити ці емоції, якщо це допоможе вчинити інакше наступного разу.

Мотивація ідентичності. Це те, що ми робимо в узгодженості зі своїми цінностями і сенсами, навіть коли сам процес нам не притаманний.

Внутрішня мотивація – коли рушієм є задоволення і відчуття наснаги від самого процесу.

Наздрачов наголошує на тому, що ми завжди діємо під різними типами мотивації і іноді поступаємось одними заради інших.

«Мені критично важливий комфорт. Проте зараз я досліджую найкращі управлінські практики Сил оборони України. У цьому цінності і сенси для мене просто зашкалюють, я відчуваю величезний поштовх мотиваційний. Хоча сам процес для мене не завжди відповідає моїм найкращим умовам».

– наводить приклад Наздрачов як внутрішня мотивація може поступитись перед мотивацією ідентичності.

Під мотивацією лежать три базові потреби, які теорія самовизначення вважає універсальними: автономія, компетентність і приналежність. Вони регулярно конфліктують між собою. Іноді треба посунути свободу і дотиснути майстерність, а іноді – відкласти перфекціонізм заради того, щоб лишитися прийнятим у групі. Ноздрачов додає до трьох потреб четверту – змістовність, сенс.

За мотивацією ідентичності якраз таки і стоїть талант, і чим більше ми реалізуємось через цю притаманну і автентичну для нас діяльність, тим для нас це краще.

Що таке талант і чим він відрізняється від сильної сторони

Коли ми чуємо «талант», ми зазвичай думаємо про співи, танці чи малювання. У науковій розмові йдеться про інше: про стійкі схильності, які лишаються з людиною протягом усього дорослого життя.

«Психологія сильних сторін визначає таланти як такі природні моделі поведінки, мислення, відчуттів, які ми можемо продуктивно застосувати. Тобто щось в нас є, ми до цього схильні, і ми можемо це розкрити через продуктивну діяльність. Звісно, вони вимагають розвитку. Це просто сировина.»

І от правильно застосовані таланти стають нашими сильними сторонами.

Цікаво, що слабкими сторонами часто стають таланти, які використані непродуктивно або занадто (misuse or overuse). Наступний крок у побудові стосунків із власними талантами – визнати, що ми всі по своєму обмежені.

Благословенні обмеження і фокус на світлій стороні

«Ми можемо бути набагато більшими, кращими, ніж нам здається, але все одно в певному секторі, тобто в певних напрямках. І отут прийняття власних обмежень, усвідомлення – це насправді дуже вивільняючий і надихаючий фактор. Мені пощастило, я дуже рано усвідомив цей факт через те, що я займався спортом. У спорті доволі швидко визначаєшся: сюди рухатися, а туди – не варто».

А тоді варто перевести увагу на те, що у нас виходить добре. Тут Ноздрачов цитує Кеннета Купера: люди вивчають хвороби, щоб зрозуміти щось про здоров’я, – і це логічна помилка, бо щоб зрозуміти, як бути здоровим, вивчати треба здорових. Так само і житті кожного – щоб втілити власний потенціал варто робити ставку на свої сильні сторони, а не на лікування слабких – адже вони не хвороби і у тій чи іншій формі залишатимуться з нами завжди.

Як пізнати до чого я маю хист

Перший і, за Ноздрачовим, найкращий метод – інтроспекція, тобто спостереження за собою. Просто помічати, що виходить добре і що дає наснагу. Для цього достатньо двох тижнів щоденника, але з однією умовою: записувати треба ввечері або зранку, бо інакше мозок забуває і ми фіксуємо вже власну інтерпретацію.

Далі можна спробувати валідовані тести. VIA Character Strengths, розроблений Селігманом і Крістофером Пітерсоном, має безкоштовну версію. Big Five описує п’ять стійких шкал, які добре відтворюються в різних культурах і методах. Gallup CliftonStrengths – комерційний інструмент, безкоштовної версії не існує, і варто пам’ятати, що більшість валідизаційних даних по ньому публікує сам розробник.

Опиратись Ноздрачов пропонує на 3 основні ознаки:

«Перше – до чого постійно тягне. От хочеться щось робити. Пропонують – я відразу відгукуюся. Друге – коли я чим займаюся, де я втрачаю відчуття часу? Що мене наснажує? Що мені дає енергію в процесі? І третє – до чого хочеться повернутися».

Проте, часом того щоб помітити власну силу нам часто потрібно люблячий і приймаючий погляд іншого.

Сила мудрого іншого поруч

Талановитих учителів і мудрих дорослих мало, і це глобальна історія. Тим цінніші історії, коли така людина знаходиться. Ноздрачов ділиться власним досвідом ціннісного контакту.

«Я прийшов до тренера з шахів і кажу: я не бачу сенсу. Я тренуюсь по 3–4 години в день, встаю о 5-й ранку – і що? Я стану чемпіоном міста? Ну я вже став. Він каже: а на що тобі? І в якийсь момент – це за один раз, як людина може поміняти погляд на життя – я сказав, що, мабуть, я хочу бути з найкращими. Поруч. Він каже: ну так тоді ти можеш бути не лише чемпіоном світу. “А дивись, ти допомагаєш іншим, тобі це подобається. Ти можеш бути тренером чемпіонів світу”».

І ще одна історія від Ноздрачова:

«Мама прийшла з батьківських зборів. Вона на мене подивилася, а я вчився завжди добре, але поведінка в мене була різна, скажімо так. Від екстремально хорошої до екстремально поганої. І вона каже: Сергійко, а що ти не можеш бути нормальним? І я настільки розслабився, я настільки довіряв, кажу: ні, не можу. І я чекав, що вона скаже: так не можна. А вона так подивилася на мене і каже: ну добре, будемо від цього відходити. Я досі пам’ятаю, як в мене розкрилися крила».

За цими історіями стоять емпіричні дані. Ноздрачов посилається на Клейтона Кристенсена: у книжці «Disrupting Class» дві головні причини поганих оцінок – конфлікт з учителем і невпевненість дитини в собі. Дитина вирішує, що вона не тямуща, кидає вчити предмет, і так утворюється негативний цикл.

Це працює не лише для дітей. Ноздрачов каже, що найкращі менеджери світу і найкращі командири в бойових підрозділах роблять те саме, що робила його мама: підтримують і дають зрозуміти, що вони на твоєму боці.

Як бути такою людиною для самого себе

Якщо хочеться навчитися себе підтримувати, починати варто зі спостереження. Записуйте якийсь час те, що ви самі собі кажете про свої здібності. А тоді подивіться на цей текст збоку.

«Якщо б був хтось, якась людина поруч, яка б вам постійно це говорила про вас? Чи з любов’ю ви б ставилися, чи повірили б, що ця людина вас любить? Як би ви взагалі реагували на цю людину? І це шокує інколи людей. Що ми собі говоримо?»

Ноздрачов складає з цього тріаду: помітити, що я собі говорю, і потроху це міняти; усвідомити, до чого в мене є схильності; і почати спрямовувати ці схильності на створення цінності для інших людей.

Більше про таланти, вундеркіндів, ранню спеціалізацію і колективні сильні сторони – у повному епізоді подкасту «Простими словами» із Сергієм Ноздрачовим.