Ми можемо мати якісну освіту, уміти розрізняти когнітивні викривлення та планувати життя в Google-календарі, але все одно одягати «щасливі» джинси на екзамен чи присідати «на доріжку» перед подорожжю. Тобто обирати ритуальну дію замість реальної. Сьогодні ми, як і люди раніше, шукаємо стабільні опори, щоб знизити страх невизначеності, віднайти контроль чи впоратися з тривогою. Часто знаходимо їх у магічному мисленні.

Наука про життя —

у вашій пошті

Підпишіться на розсилку «Простими словами» і щотижня отримуйте найцікавіші історії про те, як наука допомагає жити більш якісно

Підписатися

Разом з Анною Ніколаєвою – етнологинею, кандидаткою історичних наук, співавторкою ютуб-каналу «Пороблено», авторкою книжки-путівника «А тепер і спитати немає в кого? Як дослідити історію свого роду», та Євгеном Проданом – клінічним психологом зі спеціалізацією психотерапія МОЗ, викладачем та аспірантом кафедри загальної й соціальної психології ДНУ ім. Олеся Гончара ми поговорили про те, чому нас так тягне вірити в дива та як ми балансуємо між паралічем аналізу, тотальним магічним мисленням і здоровим сподіванням.

Магічне мислення vs Традиційне мислення

Етнологиня Анна Ніколаєва пропонує чітко окреслити два фундаментальні поняття, що їх часто плутають, але які є основою нашого світогляду:

Магічне мислення – віра в те, що між подіями є причинний зв’язок без реального механізму причинності. Тут головне – уявлення, що слова, думки, символи, ритуали або знаки безпосередньо впливають на реальність. Наприклад: «Якщо я подумаю про щось погане, воно станеться», «Цей амулет захищає мене», «Не можна розповідати про плани, бо наврочать».

Традиційне мислення – спирається на звичаї, авторитет предків, релігійні або культурні норми, усталені способи життя. Воно необов’язково є магічним: традиція може бути практичною, моральною, соціальною або символічною. Його головний маркер: «Так робили наші батьки й діди», «Так заведено», «Це частина наших традицій».

Тобто магічне мислення пояснює події через невидимий символічний або надприродний зв’язок, а традиційне – орієнтується на успадковані правила, звичаї й авторитет минулого.

Як зазначає Анна Ніколаєва, ці пласти можуть перетинатися: «Наприклад, традиційний обряд ставання молодят на рушник може містити магічне мислення. Але не вся традиція є магією. І навпаки, магічне мислення може існувати в сучасної людини без жодної традиції – наприклад, «я завжди беру цю ручку на іспит, бо вона приносить удачу». З погляду етнології традиційне мислення є складником традиційного світогляду.

«У традиційному мисленні рішення базуються на перевірених часом нормах, звичках та авторитеті. Воно часто спирається на аргумент до традиції, уникає змін і не завжди потребує логічного доведення. Тут перевага надається тому, що «завжди так робилося», наприклад, «так завжди робила моя баба», і це забезпечує стабільність. Тобто для розв’язання певної проблеми використовують уже готовий, давно створений шаблон, який не підважується», – пояснює етнологиня.

Параліч аналізу (Analysis Paralysis), або пастка гіперконтролю

Ми без упину читаємо аналітику, моніторимо новини та прораховуємо десятки варіантів розвитку подій, щоб знизити ризики й передбачити наслідки. Так проявляється ілюзія контролю – когнітивне викривлення, завдяки якому людина вірить, що впливає на те, що від неї не залежить. Цей термін у 1975 році ввела американська психологиня Еллен Лангер. Вона помітила, що люди поводяться в ситуаціях чистого везіння так, ніби від їхніх навичок щось залежить.

Проте спроба отримати стовідсотковий контроль там, де це неможливо, заганяє мозок у глухий кут. Настає параліч аналізу (analysis paralysis) – стан, коли людина настільки перевантажена збором даних, що взагалі втрачає здатність діяти й завмирає від тривоги.

Євген Продан зазначає: «У тому хаотичному світі, у якому ми живемо, люди вимушені шукати підтримку, щоб пояснювати собі те, чого пояснити не можуть».

Коли раціональний аналіз перевантажує психіку, їй потрібен запобіжник. І цим запобіжником стає магічне мислення.

Тотальне магічне мислення

Не витримуючи напруги гіперконтролю, психіка може хитнутися в інші крайнощі – повністю вимкнути логіку й скинути відповідальність на «вищі сили» чи магічних консультантів. Це зона емоційної шкоди й інфантильності, де магічне мислення стає не амортизатором, а керманичем життя, і заміщує реальні дії.

«Патологічним є те, що впливає негативно на функціонування, на життя, на соціальну сферу – роботу чи загальне самопочуття», – пояснює Євген.

Класичний клінічний прояв цієї зони – обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Психолог наголошує: «ОКР – це дуже складний розлад. Він супроводжується навʼязливими думками та ритуалами, коли людина впевнена: якщо я не постукаю три рази, то щось станеться. Необхідність постійних ритуалів руйнує щоденне функціонування».

В основі цього стану лежить механізм злиття думки й дії (Thought-Action Fusion) (Shafran et al., 1996). Людині здається, що її внутрішні помисли мають пряму матеріальну силу.

Євген підтверджує цю пастку: «Це щодо того, що думка має матеріальну силу, що ми можемо матеріалізувати це через «візуалізуй», умовно. Насправді потрібно докладати зусиль, щоби щось мати, а не просто хотіти».

Коли магічне мислення перетворюється на тотальне й витісняє реальність, людина потрапляє в пастку ще кількох когнітивних упереджень:

1. Апофенія (Apophenia): тенденція бачити взаємозв’язки у випадкових даних. Євген Продан нагадує про логічну помилку: «Кореляція не дорівнює причинності. Людина просто впевнена, що ці події повʼязані певним чином, іноді навіть паранормальним».

2. Упередження підтвердження (Confirmation Bias): мозок фіксує лише те, що підтверджує віру, ігноруючи статистику. «Іноді думка може проскочити, – ділиться прикладом психолог. – Забув привітати товариша, але весь день про нього чомусь думав. Звісно, це не пов’язані речі, але такі задатки магічного мислення в людей присутні завжди».

Анна Ніколаєва наголошує, що оцінювати традиційний світогляд минулого з позиції сьогодення неекологічно й зверхньо, проте сьогодні ми яскраво бачимо некорисні, деструктивні прояви цього стану в сучасному світі, коли людина відмовляється від реальних дій:

«Прояви магічного мислення ми бачимо й сьогодні, наприклад, не йти в укриття під час повітряної тривоги, а сподіватися на Божий захист (ікони, амулети, молитву). На цьому прикладі проявляється перекладання відповідальності із себе на вищі сили. Чи може це зашкодити? Безперечно.

Або ж ще один приклад з українського Threads, коли замість того, щоб відповідально ставитися до використання кредитних коштів, розвивати свою фінансову грамотність і працювати, деякі люди пишуть дописи з надією та сподіванням, що банк їм пробачить і закриє кредитну заборгованість…

Такі самі приклади з нашого сьогодення можу навести щодо лікування хвороб, коли замість доказової медицини люди використовують народні методи, а замість консультації лікаря обирають магічного консультанта. Сюди ж хочеться додати прокачування грошової або жіночої енергії на противагу роботі з психотерапевтом (обрати обіцянку швидкого результату замість стабільної роботи над собою)».

Цим вразливим станом часто користуються з комерційною метою. Психолог Євген Продан попереджає: «Це дуже легко продається. Цим користуються різні секти, коучі. Навіть маркетинг грає на віруваннях людей – наприклад, використовує цифру 7 або відсутність 13».

Здорові сподівання й дія

Магічне мислення притаманне кожному з нас у дитинстві. Жан Піаже встановив, що цей тип мислення є нормою для дітей 2–7 років (Piaget, 1929). Прогалини в розумінні світу заповнює фантазія. З розвитком усіх структур мозку розвиваються нові здатності, серед яких і вміння встановлювати причинно-наслідкові звʼязки.

Проте коли доросла людина опиняється в умовах стресу чи абсолютної невизначеності – там, де логіка безсила, а зусилля більше ні на що не впливають, – мозок знову вмикає цей дитячий режим захисту. Саме тут магічне мислення виконує екологічну функцію – знижує рівень кортизолу, захищає від екзистенційних загроз і рятує від паралічу аналізу (Haselton & Nettle, 2006; Vance & Kahan, 2024)

Анна Ніколаєва додає, що раніше магією пояснювали сили природи: «Класичним прикладом магічного мислення є пояснення появи грому та блискавки: «Це Ілля калачі везе або бочку з водою«, а дощу: «Це Св. Ілля в небі везе возом бочку, з якої вода виплеснеться», «Якщо працювати на свято, то Ілля блискавкою покарає».

Сьогодні важко знайти людину, яка буде в такий спосіб пояснювати появу блискавки, грому або дощу, проте ще 100–150 років тому етнографи масово фіксували такі випадки. Натомість і сьогодні, і 150 років тому вони фіксують віру в захисні властивості певних дій або предметів».

Щоб розкрити природу цих вірувань, етнологиня звертається до світових наукових концепцій:

Концепція «пережитків» (survivals) Едварда Тайлора: позначає живу культурну tradition, яка завдяки «звичці» чи «освяченості часом» транслюється в нові культурні контексти.

Еволюційна теорія Джеймса Фрезера: стверджує, що елементи магічного мислення завжди залишаються в наступних типах світогляду (релігії та науці).

Колективні уявлення (representations collectives) Еміля Дюркгайма та Марселя Мосса: вони пояснюють, що вірування існують незалежно від індивіда та здатні чинити на нього примусовий вплив, де магія є феноменом колективного мислення.

Різнорідність мислення Люсьєна Леві-Брюля: «Немає двох форм мислення в людства, однієї – паралогічної, іншої – логічної, відмежованих глухою стіною. Є різні мисленнєві структури, які побутують в одному й тому самому суспільстві та часто, може, і завжди, в одній і тій самій свідомості». Засновані на архаїчних світоуявленнях, такі переконання підкріплені надією, бажанням або ж страхом, що забезпечувало їхню стійкість.

Людина як частина Великого Порядку

У традиційній культурі захисні практики допомагали людині відчути, що вона не сама проти хаосу всесвіту. Проте, як підкреслює Анна Ніколаєва, цей захист будувався через соціум: «Варто пам’ятати, що людина, а саме представник традиційного суспільства, ніколи не існувала й не мислила себе поза громадою, частиною якої вона була й у якій проживала. Громада регулювала поведінку, задавала правила співіснування, стимулювала до ухвалення рішень. Саме звідси проходить «А що люди скажуть?»

Хорошим прикладом впливу маленької громади на індивіда, який діє не за її правилами, є селянська епопея польського нобелівського лауреата Владислава Реймонта «Селяни» (однойменний фільм «Селяни» вийшов на екрани у 2023 році), у якій над головною героїнею Ягною громада чинить самосуд і виганяє із села. Іншими прикладами регулювання громадою життя її індивідів є засудження позашлюбної вагітності. Згадаймо хоча б Шевченка з його «Катериною»

Життя в традиційній громаді було таким, що ніхто не міг себе навіть уявити за її межами. Навряд чи люди з традиційним мисленням думали категоріями «хаосу всесвіту» й «великого порядку», проте вони однозначно мислили себе й уявляли частиною своєї громади, яка диктує правила життя через традицію й авторитет».

Тому традиція, за «прагматичною теорією магії» Броніслава Малиновського, є формою колективної адаптації громади до її середовища, а, за концепцією Альфреда Редкліф-Брауна, – походить від потреб колективної дії. Етнологиня резюмує: «Магічні ритуали й вірування могли слугувати способом упоратися зі страхом перед невідомим, але передусім вони є частиною традиційного світогляду й спробою пояснення та взаємодії з навколишнім світом і щоденними подіями. Також можемо припустити, що магія могла виконувати функцію сучасної психотерапії, але лише у випадку індивідуальної роботи з так званою магічною консультанткою (до прикладу, знахаркою, шептухою тощо)».

Велику роль тут відігравали «обряди переходу» Арнольда ван Геннепа. У моменти зміни статусу (народження, шлюб, криза) особа потрапляє у вразливий «лімінальний» стан, де символічний захист стає необхідним щитом, санкціонованим громадою.

Сьогодні цей психотерапевтичний ефект працює так само. Євген Продан наводить приклад із футболом: «Якщо не вдягну цю щасливу футболку, команда програє. Я розумію, що матч залежить від іншого, але мені так спокійніше, що я бодай щось теж роблю».

Амулети, обереги, бабусине «поки не доїдете – посуд не мию» – це ірраціональні вірування, які допомагають зняти напругу. «Незалежно від того, раціоналізуємо ми чи ні, магічне мислення дуже часто допомагає впоратися з нею», – каже психолог.

Особливо сильно магічне мислення розквітає під час великих криз і воєн. За словами Анни Ніколаєвої, це закономірний історичний процес самозахисту психіки: «У часи кризи (особистої й суспільної), невизначеності та насамперед війни, коли людське горе є частиною нашого життя, магічне мислення допомагає пережити цей складний час і, найголовніше, вижити.

Повернімося в часі до початку 1990-х років і навіть у кінець 1980-х. Ми побачимо активне поширення нових релігійних течій: телевізійні магічні практики (Кашпіровський, Чумак тощо), газетні оголошення прийомів у народних цілителів, які обіцяли швидко діагностувати й вилікувати різноманітні хвороби. На жаль, ми, українці, протягом останніх десятиліть живемо в перманентній кризі, тому люди шукають відповіді на питання, які їх хвилюють. Саме тому й зростають прояви магічного мислення».

Чекліст: як відрізнити корисне мислення від некорисного?

Щоб зрозуміти, де ваше магічне мислення працює як здоровий психологічний амортизатор, а де вже шкодить, експерти пропонують орієнтуватися на рух до власних цінностей:

Чи перешкоджають ритуали діям? Психолог радить подивитися, «чи моє життя відповідає тим бажанням, цінностям, які я маю в собі (наприклад, чи задоволений власною сімʼєю, роботою, спілкуванням тощо), і чи не перешкоджають постійні якісь забобони, ритуали тому, щоб рухатись у цьому напрямку». Корисне мислення допомагає діяти, некорисне – змушує завмерти.

Рівень тривоги: якщо магічні думки приносять постійний страх, навʼязливе відчуття, що «зараз станеться щось жахливе, якщо я не зроблю ритуал» – це ознака патологічного процесу. Здоровий ритуал тривогу знімає, патологічний – множить.

Що можуть зробити батьки? Тривожні батьки часто несвідомо передають дітям свої магічні страхи. Психолог наголошує: «Дорослі повинні починати із себе. Пояснювати дитині «так не роби, а роби інакше», коли ми самі транслюємо паніку – це просто пусте. Щоб дитина менше переймала тривожні патерни, варто починати із себе. Пропрацювати свою тривогу».

Магічне мислення не має замінювати дію. Сподіватися на вищі сили й «щасливі футболки» абсолютно нормально та корисно в зоні невизначеності – але тільки після того, як ви зробили все раціональне та залежне від вас у зоні своєї відповідальності.