Фестиваль «Іскра» святкує пʼять років. Розмова про «Хвилю», Кутаїсі та блек-метал

Фестиваль «Іскра» відзначить пʼять років триденною вечіркою 24–26 липня на кіностудії імені Олександра Довженка. «Пʼять років – велика дата, символічна. Для нас багато значить, що Україна вистояла й що фестиваль зумів вижити», – каже співвласник клубу Bassiani й один із засновників фестивалю «Іскра» Звіад Ґелбахіані.

На кіностудії Довженка «Іскра» відбудеться вдруге – фестиваль переїхав туди з радянського санаторію «Хвиля» з міркувань безпеки та через складну логістику. Торік відбулася перша вечірка «Іскри» після початку повномасштабної війни: «Це успіх», – каже співзасновник і музикант Кирило Нільсон. Перед поверненням до України «Іскра» також поїздила за кордоном: шоукейси організовували в Нью-Йорку, Празі, Берліні.

Чи повернеться колись «Іскра» у «Хвилю» й у чому прикол кіностудії Довженка? Чим Харків схожий на Кутаїсі? І що слухають організатори вечірок електронної музики, крім техно? (спойлер: блек-метал і Кайлі Міноуг). Віледж запитав про все це співзасновників «Іскри» Звіада Ґелбахіані й Кирила Нільсона.

Коли: 24–26 липня (15:00)

Де: Берестейський проспект, 44 (кіностудія Довженка)

Скільки: 1700 грн (три дні)

Квитки

Про санаторій «Хвиля» й кіностудію Довженка

Кирило Нільсон: Це не тільки про логістику, а й про безпеку гостей. Проте ми сумуємо за «Хвилею», а «Хвиля» сумує за нами. Це старий радянський санаторій, який ураз став місцем, де замість сімей для відпочинку зібралися тисячі молодих ентузіастів для вечірок. Це ще раз вдихнуло життя в цю локацію, бо навіть після вечірок деякі музичні продюсери винаймали там кімнати для власних студій, а хтось знімав музичні відео чи організовував менш масштабні вечірки. Неймовірна локація для фестивалю. Я – напівшвед, напівукраїнець. Друзі зі Швеції, які побували на нашому першому фестивалі, досі щороку чекають, коли ми оголосимо локацію – чи це буде «Хвиля», чи ні. Якщо ми зможемо туди повернутися, обовʼязково це зробимо.

Радянський санаторій «Хвиля», де раніше проводили київські вечірки «Iскра». Андрій Баштовий для Віледжа

Звіад Ґелбахіані: Бажання робити фестиваль саме у «Хвилі» – не випадкове. Бо ця будівля передає меседж багатовимірності. На різних її поверхах ти міг досліджувати різні саунди – від техно до хаусу. Ми також мали квір-кабаре.

Кирило Нільсон: Успіх – те, що ми можемо робити фестиваль, навіть попри війну. На кіностудії Довженка ми також намагаємося переносити туди дух «Хвилі». Наприклад, коли працювали над хаус-сценою, то зробили її у вигляді дна старого озера з листям, деревами, кущами. Попри це, не намагаємося повністю копіювати «Хвилю», а теж хочемо досліджувати Довженка, бо це класна й особлива локація.

Не тільки Тбілісі: про андеграунд-сцену в Сакартвело

Звіад Ґелбахіані: Ми з грузинськими колегами робимо вечірки вже 11 років. Це завжди був спосіб комунікації для нас – через андеграунд, техно, хаус, музику маргіналізованих верств суспільства. Техно-музика домінує на київській сцені, а також у Тбілісі чи Берліні, і це логічно. Не бачу, щоб грузинські попзірки їхали до Києва, а ось техно-артисти – їдуть.

Можна сказати, що місцевий андеграунд народився в Кутаїсі, третьому найбільшому місті Сакартвело. Тбіліські диджеї, як-от Seqta, починали саме там. У Кутаїсі є кілька клубів, зокрема Reflector, які щотижня влаштовують вечірки, тож багато друзів і знайомих переїжджають туди.

Клуб Reflector у Кутаїсі заснували у 2017-му в будівлі 1900-х років. Reflector

Я бачу багато схожих рис між Кутаїсі та Харковом – це теж чудове місто, де є багато андеграундних рухів. Кирило [Нільсон] розповідав мені, що в Івано-Франківську також зростає непогана сцена. Добре, що розвивається не тільки музика для мас, а й нішеві рухи в різних точках країни.

Про лайнап «Іскри» й локальну сцену

У лайнапі «Іскри» 15 іноземних артистів і представники локальної сцени. До України вперше приїдуть німецькі виконавці Konduku, DJ Fart in the Club і Supergloss, DJ Rino із Бельгії й австралієць Moopie. 

Свої сети зіграють музиканти, які вже виступали перед українською публікою: Danny Daze (США), Yazzus (Велика Британія), Acronym (Швеція), Nosedrip (Бельгія), а ще Nene H та Andrew James Gustav (Німеччина). Серед українців у лайнапі – Loginova, Yan Dobro, Sasha Tessio, Tofu DJ та інші.

«Для нас важливо привозити не тільки відомі імена з усього світу, а й давати шанс виступити артистам, які творять тут пʼять років попри війну. Ти пропонуєш їм узяти участь аж за девʼять місяців до фестивалю, а вони відповідають, що почнуть готуватися вже. Але річ не тільки в цьому. Українські музиканти справді класні. Я був у багатьох країнах і вважаю, що українська локальна сцена – сильна та якісна», – каже Кирило Нільсон.

Крім того, на події відбудуться артперформанси й панельні дискусії. Одна з них – про боротьбу країн, які перебувають під постійною екзистенційною загрозою, як-от Україна чи Сакартвело, каже Звіад Ґелбахіані.

Що організатори «Іскри» слухають, крім електронної музики

Звіад Ґелбахіані: У Теда Джої є класна книжка – “Music: A Subversive History” про ту музику, яку писали маргіналізовані люди та яку через це ми тривалий час не чули, а також про оперу й шаманів. Крім того, він пише про Великий вибух і те, як той звучав би. Цікаво також, як попмузика звикла позичати класні елементи з фольку, техно, хаусу й заробляти на цьому величезні гроші.

Трек “Dragonaut” з альбому Sleep’s Holy Mountain від каліфорнійського дум-метал-гурту Sleep

Кирило Нільсон: Дякую, Звіаде, за цю філософську й історичну відповідь [сміється]. Я, мабуть, відповім простіше. Ось, наприклад, учорашній день почався з метал-гурту Sleep та улюбленого треку “Dragonaut”, а завершився під Кайлі Міноуг. У неї один із найсексуальніших голосів в історії. 

Звіад Ґелбахіані: Так, вона класна. 

Кирило Нільсон: Крім того, ми, звісно, слухаємо багато електронної музики. Я люблю її та досліджую щодня все більше й більше. Але коли є час перемкнутися, то слухаю метал, блек-метал, поп 2000-х. Не буває поганих жанрів, є погані музиканти. А класна музика одразу змінює настрій.

Джерело: Фестиваль «Іскра» святкує пʼять років. Розмова про «Хвилю», Кутаїсі та блек-метал