якщо ви довго вагаєтесь між двома варіантами (наприклад, куди поїхати у відпустку), знайте: який би варіант ви не обрали, за тиждень він почне здаватися вам найкращим. Це знання знімає параліч аналізу. Мозок сам «докрутить» цінність обраного варіанту, щойно ви зробите перший крок.
Сучасні дослідники Vaidis & Bran (2019) розглядають когнітивний дисонанс як механізм, що робить психіку адаптивною. Швидка зміна ставлення до здійсненого вибору дозволяє рухатись далі, розвиватись, не застрягаючи в безкінечному аналізі.
Так відбувається механізм психологічного виживання. Якби щоразу при нераціональному, шкідливому рішенні ми відчували напругу, переживали б тривалий стрес, провину, то виснаження нервової системи наставало б ще швидше. Мозок обирає зберігати спокій та економити ресурс, якщо його можна зберегти.
«Ці роботи підтверджують, що раціоналізація – це фізичний процес стирання старої оцінки та запису нової, – пояснює Наталія Наумова. – Мозок буквально змінює синаптичну «вагу» об’єкта. Якщо раніше цукерка була «шкідливою, то в момент дисонансу нейрони перекодовують її як «необхідний ресурс». Це не просто самообман, а біологічне оновлення бази даних для збереження стабільності психіки».
Джерело: «У мене когнітивний дисонанс». Але що це насправді означає?
