Увага: у тексті є спойлери до фільму «Буремний перевал»
Перша ж сцена «Буремного перевалу» від Емеральд Феннел («Перспективна дівчина», «Солтберн») видає всі карти: це фільм про хіть і смерть. Чорний екран. Перше, що чує глядач – стогони чоловіка. Секс? Ні, повішення ґвалтівника. Він не помирає одразу, бо не зламав шию, тож кінчину зустрічає в довгих передсмертних конвульсіях. Урешті чоловік помирає зі «стояком» – так буває після смерті через асфіксію чи пошкодження нервів. На це все пожадливо дивляться Кетрін Ерншоу, Неллі й черниця. Схожий трюк на самому початку фільму провернув Джош Сафді в «Марті Супрімі», але його сперматозоїди, здається, впоралися ефективніше. На Rotten Tomatoes стрічка поки що має 65% «свіжості» від кінокритиків (на основі понад 170 рецензій).
«Буремний перевал» Емілі Бронте, єдиний роман британської письменниці, не зовсім про хіть і смерть. Він – про любов, брудну помсту й обсесію довжиною в життя. Це готичний горор, а не костюмована ітерація «Ромео й Джульєтти». Утім, Емеральд Феннел і не приховувала, що прагне показати своє бачення – те, як вона відчула це в 14 років, коли вперше прочитала книжку, розповідала режисерка BBC. За її словами, вона «божеволіла» від роману Бронте, «була одержима ним», тож після успіху «Солтберна» це була єдина історія, яку Феннел хотіла розповісти.
Трейлер фільму «Буремний перевал»
Батько юної Кетрін приводить додому хлопчика (Овен Купер з «Юності»), якого він знайшов у доках Ліверпуля. Дівчина називає його Гіткліффом і «своєю іграшкою», а батько – шмагає батогом за будь-яку провинність. Невдовзі підлітки закохуються – їх розʼєднує лише класова нерівність, про яку Феннел пробувала дискутувати у фільмі «Солтберн». «Овен [Купер] і Шарлотта [Меллінгтон, яка зіграла Кетрін у дитинстві – ред.] – неймовірні, вони – коріння цієї історії», – каже Феннел в інтервʼю з режисером Базом Лурманном («Ромео + Джульєтта») для Interview Magazine.
Саме під час знімань «Солтберна» Емеральд Феннел зрозуміла, що Гіткліффа зіграє Джейкоб Елорді («Франкенштейн», «Ейфорія»). У книжці Бронте описувала його як темношкірого, а над його походженням – ромське, індійське чи африканське – досі дискутують. Утім, в адаптації Феннел Гіткліффа грає білий австралієць Елорді, бо «він мав точно такий вигляд, як на ілюстрації першого примірника [«Буремний перевал»]», який прочитала Феннел. Натомість на роль білого англійського аристократа Едгара Лінтона – чоловіка Кетрін – Феннел узяла Шазада Латіфа, британського актора пакистанського походження. Кетрін одружується з Едгаром через фінансову скруту в сімʼї, хоч і досі кохає Гіткліффа. Останній, дізнавшись про заручини, зникає на кілька років і повертається вже заможним.
Гіткліфф і Кетрін на похороні. Спойлер: далі буде сцена з сексом
Гіткліфф – черствий, жорстокий і мстивий, але у фільмі він однаково значно мʼякший, ніж у книжці. Крім того, його мотивацію іноді важко зрозуміти, адже з кіноадаптації повністю прибрали Гіндлі, старшого брата Кетрін, який знущався над Гіткліффом. Візуально Гіткліффа іноді важко відділити від Франкенштейна в адаптації Ґільєрмо дель Торо, а занурення в атмосферу фільму збивають необовʼязкові моменти aura farming від Елорді й інших персонажів. У пару до Елорді взяли Марґо Роббі («Барбі», «Вовк із Волл-стріт»), також з Австралії. «Вона не схожа ні на кого іншого – це те, що я відчувала й щодо Кеті», – розповідає режисерка.
І хоч Феннел відходить від оригінального матеріалу, роблячи щось середнє між фанфіком на «Буремний перевал» і «Бріджертонами», треба визнати – «хімія» між Роббі й Елорді таки є. Утім, якщо ви очікуєте піти на «Буремний перевал» на День закоханих і дві години дивитися, як Джейкоб Елорді засовує пальці до рота Марґо Роббі (і навпаки – така собі кругова порука), то не йдіть – це все таки не «Пʼятдесят відтінків сірого». Це триватиме всього півгодини.
Найкращі моменти фільму – це інтимні (й не тільки) сцени Гіткліффа й Кетрін, костюми та декорації, а також діалоги, які Феннел здебільшого зберегла з оригіналу: «Бо це найкращі діалоги – я не можу їх покращити, та й хто зможе?» Маєток Едгара Лінтона, де Кетрін поселилася після одруження – це «великий будинок барбі, якби над його дизайном працювали Вес Андерсон і Тім Бертон», пише The New York Times. Кольори в ньому постійно натякають на фінал історії, яка в порівнянні з книжкою обривається ледь не на середині. Червоний колір – у сукнях, світлі й декораціях – супроводжує Кетрін, щойно вона ступає за поріг маєтку, а її «блідість, немов це привид», підмічає Ізабелла, сестра Едгара Лінтона. Оператор Лінус Сандгрен («Солтберн», «Вавилон», «Ла-Ла Ленд») зумів відзняти світ «Буремного перевалу», північної Англії й постійних дощів так, щоб у ньому хотілося залишатися.
Трек House з Джоном Кейлом
Крім того, це саундтрек, який написала Charli xcx. Це перший її реліз після успіху Brat у 2024 році. На фітах – Джон Кейл (ексклавішник і басист The Velvet Underground) і Скай Феррейра. Здається, Шарлотта Ейчісон вловила настрій оригінального «Буремного перевалу» та створила готичний та експериментальний набір пісень, які то зриваються на хрусткі синтезатори, то повертаються до оркестрових аранжувань зі струнними, як на дебютнику співачки True Romance. Музичний продюсер Фінн Кін, який працює із Charli xcx, каже, що обоє «закохалися у сценарій, щойно побачили його». За його словами, саундтрек для фільму – це «ідеальна можливість продовжувати після Brat». Оркестрові пасажі записали на легендарній лондонській Abbey Road Studios.
Тож «Буремний перевал» чи буремний провал?
