Для радянської ідеї планування та розвитку міст характерний погляд на місто як на машину для виробництва, а також розвиток мікрорайонів і чітке функціональне зонування міста, каже Олександра Нарижна.
Тоді міста ділили на житлові, промислові, адміністративні та рекреаційні зони. Це планували для ефективності, але в результаті це призвело до довгих поїздок на роботу й назад, пустування спальних районів у робочий час і промислових районів у неробочий, а також до заторів і переповненого громадського транспорту в години пік.
Про планування міста з погляду комфорту для людей і розвиток приміських спільнот (передмістя) у світі почали говорити ще на початку 1960-х років. Приміські спільноти формуються тоді, коли міська забудова виходить за межі міста та формує самостійні населені пункти, або такі, що тісно пов’язані з великим містом. Люди обирають для життя такі місця, адже вони мають менш щільну забудову, власну інфраструктуру, а також вони більш спокійні та безпечніші за центральне місто. Наприклад, приміські спільноти Києва – Вишневе, Крюківщина, Софіївська Борщагівка, Петропавлівська Борщагівка та Гатне.
Зараз місто потребує змішаної забудови, коли в межах одного району є житло, офіси, нові виробництва та місця для відпочинку, що створює більше комфорту для людей. За такої моделі не треба їздити через все місто на роботу або в заклади чи на відпочинок.
Прикладами такої забудови може бути:
• Hudson Yards у Нью-Йорку. Тут поєднали офіси у хмарочосах, житло, торгові центри та громадські зони з ландшафтними терасами.
Hudson Yards New York
• Valley в Нідерландах. Забудова, де на перших поверхах розміщені офіси та культурні заклади, а на верхніх поверхах – квартири.
Оссіп ван Дуйвенбоде Марсель Штайнбах
• The Interlace в Сінгапурі. Тут басейни, громадські простори, комерційні площі й ігрові майданчики інтегрували в житловий простір.
Де навчатися на урбаніста
В Україні у 2010-х роках запустили серію освітніх програм у формальній неформальній освіті. Зокрема, у 2013 році Олександра Нарижна разом із колегами запустили нову програму в Харківському національному університеті будівництва й архітектури, де вивчали сучасні підходи в урбанізмі, а випускники цієї програми зараз займають керівні посади в багатьох архітектурних та урбаністичних офісах. У 2015 році в Києві запустили школу CANactions, яка, напевно, була стартом для більшості урбаністів в Україні, пояснює Олександра. У той же час були окремі курси в Могилянці. У 2017 році запустили Харківську школу архітектури, а у 2018 році – бакалаврську програму «Архітектура та урбанізм».
Пізніше університетські програми «Урбаністика та просторове планування» започаткували в Київському університеті будівництва й архітектури (КНУБА), а згодом – у Львівській політехніці та КНУ Шевченка.
«На нових програмах в університетах навчаються небагато людей, наприклад, на магістерських програмах у Харківській школі архітектури – вісім, а в Київській школі економіці – приблизно 20. Магістратура є правильним інструментом, але він не може покрити потреби, які є сьогодні, особливо в посиленні професіоналів, які вже працюють», – вважає Олександра Нарижна.
Наразі отримати урбаністичну освіту в Україні можна в Київському національному університеті будівництва й архітектури, Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана (КНЕУ), КНУ Шевченка та у приватних закладах – Київській школі економіки й Харківській школі архітектури. Також останніми роками в Україні почали з’являтися курси, школи та заклади неформальної освіти, які готують урбаністів.
Що роблять у Urban Reform School
Школа просторового планування та розвитку міст Urban Reform School сфокусована на післядипломній освіті. Працювати з випускниками університетів і професіоналами, а не навчати «з нуля» вирішили через те, що розбудова подібних програм потребує багато вкладень і часу, яких немає. Тим часом відбудова країни вже відбувається.
Джерело: Урбаніст «оживляє» вулиці та створює спільноти. Де навчатися на урбаніста
