Містечко Сент-Рома загрузло в двох бідах: екологічній катастрофі, яку спричиняє компанія ВТН, та корупції, яка дозволила компанії ВТН цю катастрофу спричинити. У Сент-Рома живе Вінстон (Пітер Дінклейдж), який працює прибиральником на заводі ВТН і намагається звести кінці з кінцями: його кохана померла від раку і лишила на нього пасинка та борги. Доведений до відчаю бідністю, бюрократією та корпоративним хамством Вінстон вирішує раз в житті взяти все в свої руки – але потрапляє у відстійник хімвідходів, які перетворюють його на огидного мутанта, а його швабру – на смертоносну зброю. Так Сент-Рома отримує свого супергероя, який покладе край злочинності.
Перший “Токсичний месник” з’явився у 1985 році та породив невелику, але досить культову серед поціновувачів франшизу категорії В. Ідея ребуту з’явилась у 2010 році, однак нове дітище Ллойда Кауфмана (творця оригінального “Месника” та продюсера ребуту) вийшло у 2025 році – майже одночасно “Суперменом”, який започаткував нову франшизу DC. Творцем “Супермена” є Джеймс Ганн – один з найвідоміших учнів Ллойда Кауфмана.
Кадр з фільму ‘Токсичний месник’ (1985).
Оригінальний “Токсичний месник” став кіновтіленням химерного періоду середини 1980-х. У той час комікс-індустрія переживала перехід від Бронзової доби (коли цензура спала і стало можна говорити про “дорослі речі”) до Новітньої (коли на авансцену піднімаються теми політичної сатири та моральної неоднозначності). Однак оригінальний “Токсичний месник” був дітищем студії “Трома”, а тому вирізнявся поєднанням сатири та серйозних висловлювань з абсурдом та кривавою банею в кожному кадрі.
Ребут увібрав у себе всі токсини свого попередника. Новий “Токсичний месник” – це унікальне явище, принаймні для українського прокату, адже це фільм категорії В, який не намагається бути чимось іншим – він прямо говорить, що він з низької полиці, і це круто.
Мейкон Блер намагається якомога детальніше відтворити абсурд та треш кіно 1980-х. Брудна атмосфера знімань нагадує культовий серед поціновувачів “Постал” (2007) Уве Болла, але з притишеним рівнем чорного гумору та трешу. Максимальна стилізація під 1980-ті тут поєднана з використанням найпримітивніших спецефектів та очевидних клішованих сюжетних тропів. Це фільм, позбавлений і натяку на пафос – чого лише вартують підписи локацій на кшталт “посередній навчальний заклад”. Гумор цього фільму позбавлений вишуканості, він збудований або на дуже вульгарних жартах, або примітивних гегах. Однак ці невибагливі жарти викликають якийсь дуже природний сміх.
Кадр з фільму ‘Токсичний месник’.
Кадр з фільму ‘Токсичний месник’.
Пітер Дінклейдж озвучує Токсичного месника після перетвілення (грає його каскадерка Луїза Геррейро), але при цьому вступний закадровий голос автора – це також Дінклейдж, який говорить, що не хотів би геройської озвучки цій історії. Новоспеченому Токсичному меснику (люди називають його просто Токсі) протистоять не менш абсурдні персонажі: власник компанії ВТН Боб (в цьому образі Кевін Бейкон відверто пародіює Зеленого гобліна Віллема Дефо з “Людини-Павука”) і його брат Фріц (а в цьому образі Елайджа Вуд відверто пародіює Пінгвіна Дені ДеВіто з “Бетмен повертається”). Вершина абсурду – це монстркор-гурт The Killer Nutz, учасники якого підробляють найманими вбивцями: тут вам і наркоманська пародія на Джокера, і басист у шоломі з півнячною головою, і сатаністка з енохіанською мовою.
А ще цей фільм дуже кривавий. Саме це відштовхувало дистриб’юторів, тож вихід у прокат затягнувся на два роки. “Токсичний месник” – це не лише чорна комедія та сатира на супергероїку. Це ще й слеттер – різновид горору, який не просто використовує тортур-порно, а смакує його натуралістичність, яка при цьому максимально бутафорська. Фільм Блера повністю відповідає цьому жанру: кожна його екшн-сцена це криваве свято фальшивого ультранасилля, яке викликає водночас легку нудоту і гомеричний сміх.
Кадр з фільму ‘Токсичний месник’.
Кадр з фільму ‘Токсичний месник’.
Однак при всій трешовості, абсурдності та панкуватості, “Токсичний месник” пропонує адекватне висловлювання. Це історія про боротьбу з корпоративним всевладдям, яке вершить долі людей. Попередня режисерська робота Блера – суміш чорної комедії та неонуарного трилеру “Я в цьому світі більше не почуваюсь, як вдома” (2017) – також говорила про серйозні проблеми: лобі фармакологічних і страхових компаній. “Токсичний месник” розповідає про людину, яка не може захистити себе у світі корпоративного хижацтва. І головними корпоративними антагоністами тут знов виступають хімічна промисловість та система страхування.
В сухому залишку “Токсичний месник” – це фільм, який, як і його головний персонаж, не намагається бути чимось іншим, ніж він є насправді. Він страшний, кривий, вульгарний, неймовірно смішний, захопливий, абсурдно дикий та щемкий. Це явно не історія для типового романтичного побачення чи сімейних вихідних. Але це ідеальне кіно для великої компанії друзів, які хочуть посміятися усі півтори з гаком години показу.
Джерело: “Токсичний месник”: перезавантаження легенди категорії В
