Українські безпілотники атакували хімічний завод «Невинномиський Азот» Ставропольського краю.
Щонайменше три десятки дронів прилетіли по «Азоту» в Невинномиську — там два вогнища пожеж, зупинили технічний процес. Постраждали цех аміаку і труба, цех селітри. «Азот», природно, входить у ланцюжок виробництва військової хімії, прекурсорів і боєприпасів.
Обидва «Азоти» в європейській частині РФ не раз ставали цілями наших стратегічних бомбардувань.
Вивести такий завод з ладу повністю навіть десятками влучань півтонних бомб неможливо, але реально зупинити виробництво і знизити темп постачання снарядів і РС у рамках літнього наступу противника.
У росіян відчутна нестача техніки: порівняно з минулим роком лише кілька тичків колонами, дві з них біля Малої Токмачки на півдні (усе-таки полізли, не подобається втрата п’яти потягів на гілці Токмак — Волноваха), одна спроба протиснути біля Покровська — усі відбили, противник втратив більш ніж три десятки БМП і танків.
У решті випадків — багі, мотоциклісти, малі групи, просочування, обтікання ДРГ й інфільтрація в забудову. Артилерійський вогонь у таких банзай-атаках критично важливий, і вибивати виробництво боєприпасів також важливо.
Тамбовський пороховий завод атакували втретє — ми аналізуємо збитки, шукаємо склади готової продукції та вузькі місця, щоб вражати їх. Там пожежа і детонації. Природно, все теж розосереджено і важко дістати так, щоб вибити на тижні. Але будь-який простій обов’язково позначиться на лінії бойового зіткнення.
На Тамбовському пороховому заводі лунали вибухи і спалахнула пожежа після атаки дронів.
Досі північнокорейські й іранські снаряди становлять важливу частину добової витрати, тому стратегічно правильно гасити виробництво, щоб Москва витрачала валюту і на ліквідацію збитків (верстати, лінії, крани тощо), і на імпорт.
Атакували залізничний вузол у Новочеркаську — і саму станцію, і електричну мережу. Ступінь пошкодження тут не має значення — станції досить швидко відновлюють. Але десятки поїздів запізнюються на 14 і більше годин.
Це важлива артерія, що зв’язує порти Причорномор’я, Ростов, і звідти постачають фронт між Маріуполем і Каменським.
Також винесли електроживлення на двох станціях на південь — Тімашевськ та Піщанокопськ. Мета, ймовірно, не лише постачання фронту, а й відвантаження вуглеводнів через порти Причорномор’я, бо будь-яка зупинка перевалки — це гроші та наближення економічної кризи, до якої неухильно рухається РФ. Також, можливо, через Кавказ йде іранська допомога за валюту — тоді зрозумілі саме ці цілі.
Крім того, Сили оборони завдали удару реактивною артилерією по розташуванню ЗС РФ у Донецьку в районі шахти Засядька — там пожежі та вторинні детонації, противник має втрати в людях і техніці.
Удар ЗСУ по особовому складу противника.
Ми явно нарощуємо “довгу руку” — у противника немає можливості не вразити викруткове виробництво дальних дронів в Україні, ні передачі через західні кордони, ні виробництво “коаліції дронів”, зрозуміло.
Таких ударів буде більше, б/ч будуть ставити більшими — ЄС все активніше вкладається в нашу ракетну програму, німецькі гроші та технології — це відчутно. Коли ми зможемо завдавати по заводу удару не 30 дронами, а 30 “Нептунами” та баллістикою — ось тоді буде той ефект, який нам потрібен. Але й поки нормально, ще недавно і такий результат був би фантастикою.
Є повідомлення про передачу першої батареї “Патріотів”, обіцяної США — це німецьке обладнання, поспішно відвантажене з коліс з наявності Бундесверу, а потім американська промисловість закриє передачі для Берліна.
З багатьох причин — мобільність, автомобільна база та її ремонт, прошивка та модернізація — німецькі батареї нам краще тут та зараз.
Чергове перехоплення балістики над Одесою — потихеньку йдуть ракети-перехоплювачі, а РЛС живі, щоби там не писали російські біля військові блогери.
Наше завдання — закривати все більше промислових центрів від “малої балістики” та крилатих ракет. І відкривати там кілхауси, школи пілотів, збирання дронів, точити снаряди, лити міни, збирати викруткою МРАПи.
Українське підприємство, де виробляють дрони-перехоплювачі.
Літній наступ РФ триває — противник атакує на трьох ділянках фронту. Але глобально від околиць Покровська, куди просочуються диверсанти через Звірове до позицій на “пісочниці” в Авдіївці, де прорвали старий фронт з часів АТО — 48 км.
Це корпусне поле бою, зона відповідальності півдесятка бригад. І противник четвертий рік не може вийти тут на оперативний простір і вийшов лише раз, під час прориву до Селидового. Ціною цьому стали відправлені в піхоту моряки, постачання на ослах та волокушах і те, що танки, навіть Т-62 із бровами, стають рідкістю.
Кремль під час кожного літнього наступу має на меті охопити підготовлений вузол оборони, вибити логістику дронами та артою, оточити знищити кілька старих бригад, вирватися на оперативний простір та перенести бойові дії до будь-якого великого міста — Харкова, Запоріжжя, Дніпра, Сум і щоразу не встигає замкнути кільце. Ми відходимо, сточуємо бригади, але чіпляємось за кожну лісосмугу та село. Війна триває. Україна чинить шалений опір агресору.
