Як пише культурна оглядачка Клементина Щука для порталу Onet, для Польщі болюча тема пам’яток культури, втрачених під час Другої світової. Як приклад — виставка «Варшава звинувачує», організована 1945 року у співпраці з Бюро відбудови столиці з ініціативи Станіслава Лоренца, історика мистецтва, а тоді директора Національного музею у Варшаві. Її метою було показати руйнування, завдані німцями польській культурі, і заохотити поляків відновлювати символи своєї ідентичності. У кількох залах організатори показали знищені картини або їхні залишки, скульптури, меблі, кераміку чи стародавні мистецькі реліквії (зала «Руйнування» і «Єгипетська»). А також документацію, що розповідає про довоєнну діяльність інституції (зала «Документація»), плани реконструкції (зала Бюро відбудови столиці), врятовані об’єкти, зокрема, меблі Королівського замку (зала «Музей» і «Замкова»).
Експозиція із виставки, яка показує знищені зразки польського живопису. Невідомий фотограф.
Тоді Польща відносно пізно вдалася до заходів, які допомогли б захистити її пам’ятки культури, зазначає авторка. Згідно з інформацією, доступною на сайті Департаменту реституції культурних цінностей, тоді як у Західній Європі дискусії про збереження творів мистецтва відбувалися ще в 1938 році, у Польщі вони розпочалися лише в червні наступного року, тобто менш ніж за три місяці до початку Другої світової. Хоча деякі колекції перевезли вглиб країни або за кордон, багато з них украли чи понівечили вандали. І щороку Польща повертає близько 20 втрачених об’єктів.
Створення плану в коментарі для LB.ua пояснив Пьотр Єнджеровський, речник Міністерства культури та національної спадщини Польщі:
«Від початку своєї роботи в міністерстві Ганна Врублевська, міністерка культури і національної спадщини, запроваджує нові стандарти, що стосуються функціонування культурних установ, законодавчих питань, а також доступності та безпеки культури і культурної спадщини. Тому одним з пріоритетів міністерства є розробка процедури евакуації та забезпечення безпеки об’єктів польської культури та спадщини з урахуванням формальних, технічних, логістичних та архівних аспектів. За її підготовку відповідає Департамент безпеки та кризового управління, створений 1 січня 2025 року. Процедура буде впроваджена в усіх закладах культури, які перебувають під управлінням або у співуправлінні Міністерства (загалом близько 160 закладів). Вона також буде доведена до відома всіх підрозділів у країні, включно з органами місцевого самоврядування та приватними установами.
Ганна Врублевська, міністерка культури і національної спадщини Польщі
У поточній роботі ми спираємося на власний історичний досвід і досвід інших країн. З 2022 року Польща співпрацює з Україною у сфері охорони культурної спадщини України. Міжнародний обмін знаннями дозволяє нам впроваджувати перевірені рішення.
Безпека культурних цінностей та національної ідентичності також була одним з пріоритетів польського головування в Раді Європейського Союзу, оскільки це сфера, особливо вразлива до ворожих дій».
Одним з головних викликів у цьому процесі залишається визначення того, які витвори мистецтва пріоритетні в разі евакуації.
Чи готові польські музеї до таких кризових ситуацій та як вони працюють з Міністерством над створенням цього плану? Моніка Баля, представниця пресслужби Національного музею у Варшаві, зазначає у коментарі для Onet, що «це занепокоєння проявляється в багатьох сферах діяльності установи: від збереження та забезпечення належних умов зберігання творів мистецтва до забезпечення доступності колекцій, їхньої популяризації та наукового освоєння, до підготовки планів евакуації за різними сценаріями». Вона наголошує, що колекції Музею налічують понад 800 тисяч об’єктів. Це картини, гравюри та малюнки, скульптури, мініатюри, монети та медалі, стародруки, плакати, фотографії, текстиль, меблі та зразки художньої майстерності. «У разі надзвичайної ситуації ми можемо не мати матеріально-технічної можливості врятувати всі ці предмети, особливо якщо час на реагування обмежений. Тоді буде необхідний відбір, який базуватиметься на глибоких знаннях кураторів окремих музейних колекцій», — пояснює Баля.
Відвідувачі Національного музею у Варшаві.
«Готуючи плани евакуації колекції Музею, ми консультуємося з фахівцями та враховуємо різні сценарії. Зосереджуємося на творах особливої важливості або тих, що репрезентують польську музейну колекцію в цілому і мають високу історичну, культурну та матеріальну цінність. У підготовці планів евакуації важливими є також фізичні аспекти творів мистецтва: техніка й матеріали виготовлення, розміри, вага, стан збереження і місце зберігання. Ми розглядаємо цю діяльність як частину нашої щоденної відповідальності. Намагаємося бути готовими до різних непередбачуваних ситуацій, навіть якщо ймовірність їх виникнення низька», — продовжує Баля.
У коментарі для LB.ua представниця секретаріату дирекції Музею Уршула Раковська вказує, що «у відповідь на мінливі геополітичні умови Музей завершує розробку нової, більш докладної інструкції з підготовки колекцій Музею до евакуації, адаптованої до фактичної ситуації. У всіх питаннях, пов’язаних з вищезгаданими проблемами, Музей перебуває у постійному контакті з організатором музею, тобто міністром, відповідальним за культуру і національну спадщину, а також використовує експертизу фахівців з питань оборони і кризового менеджменту».
Як пояснює для Onet Наталя Анджеєвська, в.о. директора Galeria Studio у Варшаві, відповідно до належної практики культурних установ у Польщі та за кордоном, план евакуації галереї не містить фіксованого переліку конкретних об’єктів, які мають бути врятовані першочергово. Це конфіденційна інформація, необхідна для дотримання принципів безпеки й операційного професіоналізму. Такий підхід зумовлений кількома причинами. По-перше, мінливістю умов надзвичайних ситуацій — масштаб і характер евакуації залежить від характеру й динаміки надзвичайної ситуації. По-друге, оприлюднення таких списків або їх увічнення може поставити під загрозу безпеку самих колекцій. І по-третє, у разі реальної загрози рішення про евакуацію приймає спеціально призначена кризова команда. Galeria Studio заснована у 1972 році професором Юзефом Шайною як місце поєднання візуального мистецтва, експериментального театру, перформансу, сучасної музики та медіа. З часом було зібрано понад 900–1000 робіт (картини, скульптури, гравюри, інсталяції тощо) польських та іноземних митців. З 2018 року галерея має свою програму консервації, оцифрування й каталогізації колекції, через що експозиція галереї розглядається як музей сучасного мистецтва.
Echo – світлова інсталяція Кароліни Галатек, Galeria Studio у Варшаві
Заснований 7 жовтня 1879 року, Національний музей у Кракові — найбільший національний музей Польщі з колекцією близько 900 тисяч експонатів. Складається з 21 відділу й 11 філій, серед яких Галерея XIX століття в Сукенницях і Бібліотека Чарторийських. У коментарі для LB.ua речниця Музею Ізабела Рак вказує, що у зв’язку зі статтею 88 Закону від 23 липня 2003 року «Про охорону та захист історичних пам’яток», а також на підставі § 3 і додатку до Розпорядження міністра культури від 25 серпня 2004 року «Про організацію та порядок захисту історичних пам’яток у разі збройних конфліктів та кризових ситуацій» Музей розробив і склав відповідний План захисту історичних пам’яток у разі збройних конфліктів та кризових ситуацій. «Цей план узгоджується з Відділом охорони культурних пам’яток Малопольського воєводства та затверджується мером міста Кракова, щорічно уточнюється та оновлюється шляхом постійного аналізу загроз з метою ефективного реагування та ліквідації їх можливих наслідків», — пояснює речниця. Також, за словами Рак, Музей щорічно оновлює перелік найважливіших колекцій, які підпадають під евакуацію в першу чергу, у рамках чого забезпечують їхню конфіденційність, цілісність і доступність. «З огляду на безпеку музейного ресурсу доступ до цієї інформації суворо обмежений на підставі ст. 30а. Закону “Про музеї” та Закону “Про захист інформації з обмеженим доступом”, оскільки вона була засекречена. Перелік колекцій категорії I був наданий організатору в засекреченому режимі».
Національний музей у Кракові .
Музей еміграції у Гдині відкрили 2015 року у відреставрованому будинку Морського вокзалу, з якого в міжвоєнний період вирушали польські емігранти. Це модерністська споруда 1930-х років, оновлена для музею. Його постійна експозиція розповідає про еміграцію з XIX століття до сьогодення. Колекція Музею складається з трьох тисяч предметів — фотографій, листів, валіз, паспортів. Серед них — валіза матері відомого фотографа Кріса Ніденталя. Анна Врублевська, спеціалістка з питань колекції Музею, каже в коментарі для LB.ua, що зараз є лише інструкція з пожежної безпеки — порядок охорони й евакуації колекцій. «Керівництво установи відповідає за розробку та впровадження внутрішніх планів евакуації, які повинні відповідати національним нормам. План евакуації має бути адаптований до специфічних характеристик установи (кількість людей, тип будівлі, небезпеки, доступність шляхів евакуації). Були проведені навчання та симуляції евакуації колекцій. Висновки — усі найцінніші об’єкти перемістили в одне місце, щоб їхня евакуація минула безперешкодно», — зазначає Врублевська. Вона сподівається, що цей матеріал, як і інші на цю тему, допоможе команді зрозуміти, як інші польські музеї дають собі раду з такими викликами.
Музей еміграції у Гдині .
Заснований у 1970 році як історичний музей, головний офіс Музею Гданська розташований у реконструйованій ратуші Головного міста, що датується XIV століттям. Музей налічує близько 10 філій, включно з ратушею, двором Артуса, домом Упхагена, Музеєм бурштину, Музеєм пошти, вартовнею на Вестерплятте, Музеєм науки в Оливі та кузнею. Його колекція має приблизно 40 тисяч експонатів, охоплюючи період від середньовіччя до XX ст. Анджей Гершевський, речник Музею, каже, що Гданськ має досвід евакуацій культурних пам’яток з 1943–1945 років завдяки діяльності групи Кельбеля, а в самому місті — Якоба Дойрера. «Цей процес, я маю на увазі документацію та евакуацію / безпеку, ми беремо до уваги. Із застереженням, що сьогодні евакуація в такому масштабі і в такі терміни, як 80 років тому (майже за два роки), буде неможлива», — каже він.
У музеї Гданська.
Гершевський також констатує: «Майбутня війна, якщо нам доведеться її пережити, буде за своєю суттю екстремальним сценарієм і не схожою на все, що ми знали. Це буде війна, яку продовжує вести держава, але в більшому масштабі вона матиме технічний вимір і більше не обмежуватиметься тим, що відбувається на землі, на воді, у воді та в повітрі. У цьому ми не маємо жодних сумнівів. Чи готові ми до цього, будуть судити майбутні покоління. Нашим завданням буде зробити все можливе згідно з планом. Аби тільки був час і можливість відреагувати. І цим останнім реченням я показую вам, що в нашій компанії ми враховуємо різні сценарії, варіюємо їх на основі аналізу навколишнього середовища — близького і далекого. І ми усвідомлюємо, що в цій системі є і будуть речі, які ми не можемо контролювати».
Джерело: Як у Польщі готують план евакуації творів мистецтва
