Які найпоширеніші страхи в батьків, які збираються усиновити дитину?
Серед поширених страхів можна виокремити:
«А що як я не зможу полюбити дитину, а вона мене?» Це абсолютно нормально, якщо ви не будете любити одразу одне одного. Любов приходить не одразу, вона росте разом із вашими зусиллями, турботою, а головне – з довірою. Згадайте себе та свого партнера чи партнерка на початку стосунків. Спочатку симпатія, і тільки з часом, після пройденого шляху, виникає почуття любові.
«Дитині все передається від біологічних батьків генетикою». Схильність до куріння й наркотиків, наприклад, не передається генетично. Оточення, взаємини з дитиною та налагодження довіри з нею мають більший вплив на її розвиток і поведінку.
«Я не зможу бути ідеальним. Я боюсь наробити помилок». Цей страх призводить до фізичного й емоційного вигорання. Нам не потрібно бути ідеальними – достатньо бути стабільними й послідовними.
А яких помилок усиновлювачі найчастіше припускаються у вихованні усиновленої дитини?
Надмірна поблажливість: «Дитина постраждала, але якби це була біологічна дитина, я б її вже покарала». Така поведінка насправді більше шкодить дитині, ніж приносить користі. Це призводить до нерозуміння дитиною кордонів, до проявів небажаної поведінки, до відсутності розуміння причинно-наслідкових дій.
Очікування вдячності. Це марна трата часу навіть із біологічними дітьми. Усиновити дитину чи прийняти її в прийомну сім’ю/ДБСТ – це ваше доросле рішення, а не рішення дитини. Вона просто погодилася спробувати бути з вами. Іноді діти навіть до кінця не усвідомлюють, що з ними відбудеться.
Приховування факту усиновлення. Коли дитину приймають у родину, то починають будувати фундамент для її майбутнього. Вчасно не розповідати дитині про усиновлення – це наче підкласти під цей самий фундамент бомбу сповільненої дії. Постійна тривога в батьків через те, що дитина може в будь-який час дізнатися про це, порушує звичайний спокій у родині, і діти це чудово відчувають. А уявіть, що відбувається з дитиною, коли вона про це дізнається, якщо це ще й відбудеться в підлітковому віці. Це може спричинити глибоку втрату довіри, образу та кризу ідентичності: «Хто я взагалі, якщо все моє життя – це суцільна брехня?»
Які психологічні прояви дитини, яку збираються усиновити чи вже усиновили, можуть бути нормою, а які вже можуть свідчити про можливі психічні захворювання?
Справді, досить часто в дітей, особливо в перші місяці адаптації, виникають прояви, які батьки помилково тлумачать як відхилення, але насправді це нормальна адаптаційна поведінка. Які це можуть бути прояви?
Джерело: Це найпоширеніші страхи і помилки при усиновленні дитини. Пояснює психологиня
