Усиновлення – не єдиний варіант прийняти дитину в сім’ю
Усиновлення – це єдина форма виховання, за якої усиновлювачі стають батьками дитини назавжди (тобто дитину вже не можуть повернути біологічним батькам). Усиновлені син чи донька мають такі самі права, як і біологічні діти.
Інші сімейні форми виховання можуть бути тимчасовими, тобто дитину за рішенням суду або органу опіки та піклування можуть повернути батькам, які подолали складні життєві обставини (спричинені, наприклад, безробіттям, домашнім насильством, станом здоров’я).
Найпоширенішою серед таких сімейних форм виховання є опіка чи піклування. Її обирають у випадках, коли дитину приймає на виховання хтось із близьких: бабуся чи дідусь, тітка чи дядько, брат чи сестра, хрещені тощо. Опіку встановлюють над дітьми до 14 років, піклування – після 14 років.
Також є прийомні та великі прийомні сім’ї (дитячі будинки сімейного типу). Як і опіка, ці сімейні форми виховання можуть бути тимчасовими. Прийомні батьки, або батьки-вихователі, створюють прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу. Прийомні сім’ї можуть виховувати від однієї дитини до чотирьох дітей, а великі прийомні сім’ї (ДБСТ) – від п’яти дітей, але не більше десяти, включно з біологічними. В обох випадках прийомні батьки отримують грошове забезпечення від держави.
Також є патронатні вихователі, їх зараз в Україні 500. Вони приймають дитину на три-шість місяців (або довше на період воєнного стану), поки біологічні батьки долають певні життєві труднощі.
Крім того, для тих, хто не готовий стати для дитини сім’єю, можна стати наставником. Це ніби старший друг, який допомагає дитині в соціальній і психологічній адаптації, а також підготуватися до самостійного життя.
Більше про сімейні форми виховання можна дізнатися за посиланням.
Джерело: «Дитина шкодила сама собі». Ми усиновили доньку з аутоагресією
