Аналітичний центр “Інститут законодавчих ідей” у партнерстві з ГО “Коаліція дієвців культури” підготували заяву кіноспільноти щодо державної політики у сфері кінематографії в Україні. Заява стала результатом публічного обговорення, яке відбулось 17 квітня 2025 року; воно стосувалось аналітичного звіту діяльності Державного агентства України з питань кіно (Держкіно), підготовленого Аналітичним центром “Інститут законодавчих ідей”.
У звіті проаналізована робота попереднього керівництва Держкіно, зокрема його ефективність у формуванні та реалізації політики, а також у здійсненні контролю у сфері кінематографії.
Окрім аналізу діяльності Держкіно, під час заходу відбулось обговорення законопроєкту №6194 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки кінематографії», який пропонує суттєві зміни до законодавства України про державну підтримку кінематографії.
За результатами обговорення представники кіноспільноти випустили заяву щодо державної політики у сфері кінематографії в Україні.
Окрему увагу заявники пропонують звернути на відсутність конкурсу на посаду Голови Держкіно, а також системне ламання конкурсних процедур в призначенні керівників державних підприємств та організацій у сфері кінематографії. На їх думку, оскільки призначення Андрія Осіпова Головою Держкіно відбулось без конкурсної процедури, Міністерство культури мусить пояснити причини цього. Зокрема, чому виконавчого директора Українського культурного фонду можна було добрати через конкурс, а голову Держкіно – ні.
Публікуємо текст заяви:
Заява щодо кризи довіри до Державного агентства України з питань кіно та бачення державної кінополітики
На основі аналітичного звіту, підготовленого аналітичним центром «Інститут законодавчих ідей», та результатів публічного обговорення, організованого ІЗІ спільно з ГО «Коаліція діячів культури», можна констатувати наявність глибокої кризи довіри до Державного агентства України з питань кіно (далі – Держкіно, Агентство). Причинами цього є низка системних проблем в управлінні, прозорості процедур та ефективності реалізації повноважень Агентства, зокрема в частині розподілу державного фінансування кінопроєктів. Кіноспільнота неодноразово звертала увагу на ці проблеми.
Основні причини кризи, виявлені в процесі аналізу та публічного обговорення, включають:
Непрозорість та неефективність діяльності: Діяльність Держкіно викликала численні запити щодо прозорості, ефективності та підзвітності, зокрема стосовно публічного звітування та доступності інформації про фінансування.
Проблеми з добором керівництва та складу Ради з державної підтримки кінематографії (РДПК): Послаблення вимог до професійних компетентностей у 2019 році вплинуло на якість відбору керівниці Держкіно, що призвело до скандалів. Формування нового складу РДПК також викликало сумніви щодо дотримання принципів прозорості та доброчесності.
Ознаки конфлікту інтересів: Зафіксовано окремі випадки, коли члени РДПК голосували за проєкти, які вони раніше оцінювали як експерти. Крім цього, серед переможців конкурсного відбору були проєкти членів Ради, а також осіб чи компаній, пов’язаних із підсанкційними олігархами або телеканалами, які мають власне фінансування. Наявні механізми запобігання конфлікту інтересів потребують перегляду та вдосконалення.
Нераціональний та неефективний розподіл бюджетних коштів: Аналітики звертають увагу на випадки фінансування проєктів, що вже реалізовані, фінансування комерційно успішних без участі держави проєктів, значні витрати на міноритарну копродукцію з обмеженим стосунком до України. Витрачання значних державних коштів (наприклад, 600 млн грн), включаючи кошти від міжнародних партнерів на такі проєкти, в умовах, коли існують гостріші потреби, виглядає демонстративно цинічним. Подібна практика викликає обґрунтовану критику з боку фахового середовища.
Недоліки законодавства та регуляторних актів: Чинний порядок, що дозволяє підтримувати вже зняті проєкти, викликає питання. Законопроєкт № 6194, що стосується державної підтримки кінематографії в Україні, також містить ряд недоліків, що можуть призвести до неоднозначного тлумачення та надмірної дискреції. Зокрема, проєкт містить пропозиції, які можуть послабити вимоги до кандидатів у РДПК, ігнорує важливі аспекти кінематографії як мистецтва, спадщини, освіти та потребує суттєвого доопрацювання.
Відсутність стратегічного бачення та діалогу з професійною спільнотою: Попри публічні обіцянки, Стратегія розвитку кіно до 2027 року так і не була офіційно затверджена. Проєкт стратегії, що був презентований, викликав значний суспільний резонанс і критику. Відсутній діалог та співпраця з кіноспільнотою. Функціонування Громадської ради при Держкіно є номінальним та не відповідає очікуванням представників спільноти щодо її ролі як майданчика для комунікації між громадськістю та Держкіно.
Відсутність підзвітності та відповідальності: У відповідь на публічні звернення про виявлені проблеми органи управління не здійснили жодних публічних дій для усунення порушень або притягнення до відповідальності відповідних осіб.
Учасники обговорення висловили глибоке розчарування станом сфери кінематографії, відчуття “повної зради з точки зору держави як управління” та назвали ситуацію “рейдерським захопленням” і “ганьбою”.
Для відновлення довіри до Держкіно та ефективного розвитку української кінематографії бачення державної кінополітики має базуватися на:
Посиленні прозорості, відкритості даних та підзвітності органів управління: Включаючи запровадження регулярного публічного звітування та забезпечення максимальної відкритості інформації щодо фінансування та діяльності РДПК і експертних комісій.
Вирішенні питання конфлікту інтересів: Встановлення дієвих механізмів запобігання конфлікту інтересів, закріплених на рівні законодавства.
Розробці та затвердженні інклюзивної фахово вивіреної Стратегії розвитку кінематографії України: З урахуванням інтересів усіх стейкхолдерів та чітким баченням підтримки національного кіно як мистецтва, а не лише індустрії.
Встановленні чітких та зрозумілих правил: Уточнення нормативного регулювання щодо умов та критеріїв державної підтримки, зокрема обмеження надмірних дискреційних повноважень
Забезпеченні фахового та конструктивного діалогу зі спільнотою: Відновлення постійного діалогу з професійною спільнотою через реальне функціонування громадських дорадчих органів.
Раціональному та цільовому використанні бюджетних коштів: Спрямування фінансування на підтримку національного кіно, дебютних проєктів та пошук “нового голосу” в умовах війни, замість фінансування вже знятих або комерційно успішних проєктів, які не потребують державної підтримки.
Забезпеченні відповідальності за порушення та зловживання.
Переосмисленні завдань та функцій Держкіно: Враховуючи не лише виробництво, але й з урахуванням культурного, освітнього, наукового значення кінематографії та збереження кіноспадщини.
Незважаючи на складність ситуації, учасники дискусії заявили про потенціал та стійкість українських кінематографістів. Відновлення довіри можливе лише через прозорість, підзвітність, інклюзивність, стратегічне обґрунтування політики та постійний фаховий діалог та співпрацю зі спільнотою.
***
Аналітичний центр “Інститут законодавчих ідей” – незалежний юридичний аналітичний центр, який працює заради прийняття законодавства без корупційних, дискримінаційних норм і його подальшої ефективної імплементації.
ГО «Коаліція дієвців культури» – спільнота фахівців у сфері культури, об’єднана усвідомленням необхідності створення прозорих і справедливих правил для дієвців культури й взаємодії з іншими сферами.
