Яскравим прикладом такого сумісництва був депутат-регіонал і водночас міністр оборони Павло Лебедєв. Згодом йому оголосили підозру в державній зраді — і він отримав заочний арешт у справі про розстріли на Майдані.
Банер з акції під стінами Верховної Ради проти сумісництва нардепів
Зареєстрована ініціатива «слуг», які очолюють парламентські комітети або ж мають керівні посади в них (а це Галина Третьякова, Віталій Безгін, Андрій Клочко, Ігор Васильєв, Олег Бондаренко, Максим Павлюк й Олександр Федієнко), передбачає визначити види діяльності, сумісні з виконанням депутатських повноважень.
Нагадаємо, стаття 78 Конституції України забороняє сумісництво для народних депутатів. Незважаючи на це, авторам ініціативи здається, що загальна заборона народним депутатам на, зокрема, виконавчу оплачувану діяльність у чинному законодавстві розмита, а в «правозастосовній практиці виникає істотна правова невизначеність, що створює підґрунтя для неоднакового тлумачення закону».
Крім того, вони вважають, що те, як Конституційний Суд України тлумачить поєднання депутатського мандата з посадами у виконавчій владі, зокрема в Кабміні (його визнавалося таким, що суперечить принципу поділу влади), вже не актуальне, бо посади членів КМУ виключені з переліку посад державної служби і прирівняні до політичних посад. Ба більше, представники СН упевнені, що це відповідає принципу політичної відповідальності.
Тому «слуги» пропонують розширити перелік дозволених видів діяльності народного депутата України. Тобто в нардепів з’явиться можливість обіймати посади прем’єр-міністра, першого віцепрем’єр-міністра, віцепрем’єр-міністра, міністра, першого заступника та заступника міністра (якщо такі посади не є посадами державної служби згідно з чинним законодавством).
Припускаємо, що представники більшості цією ініціативою намагаються намацати софістичні шпарини та по-соєму трактувати законодавство, щоб одночасно залатати проблему з кадрами для посад і голосами в сесійній залі. Або ж це банальне протягування закону під себе чи конкретних нардепів.
Але очевидно, що самого політичного бажання замало, а раціональних аргументів у таких ініціативах бракує, як і врахування можливих наслідків. Адже як казав Леонід Кучма: «Це ж було вже».
За таких умов руйнується принцип розподілу між гілками влади та принцип підзвітності.
Сумісництво — це політичний кентавр, або політична шизофренія, коли навіть у загальних процесах постійно виникатиме конфлікт інтересів. На годині запитань до уряду такий політик буде як нардеп чи міністр? Або, наприклад, коли представлятимуть і голосуватимуть за бюджет, сумісник буде в сесійній залі як член фракції з правом голосу чи в урядовій ложі серед міністрів?
Крім того, у 78 статті Конституції чітко та недвозначно вказано, що нардепи «не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку».
Народний депутат України від «Слуги народу» Артем Дубнов разом із заступником голови Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Вадимом Струневичем проводить особистий прийом громадян у Деснянському районі.
За таких умов політичні кентаври мають отримувати заробітну плату як нардепи, а робота в уряді чи на інших посадах буде на волонтерських засадах? Очевидно, що будь-який політик не зможе нормально поєднувати навантаження кількох посад і працювати відповідально. Адже робота в уряді, як і робота нардепа, вимагає абсолютної залученості.
Тож у результаті такої ініціативи ми отримаємо депутата-прогульника і неефективного та ще більш залежного міністра. Ми пам’ятаємо з минулих скликань, коли таких політиків не було в сесійній залі, а на посаді міністра вони теж нічим хорошим не відзначилися. Зате вони завжди мали план Б, тож після звільнення з уряду спокійно поверталися до парламенту.
Автори ініціативи апелюють і до аналогічної практики сумісництва в низці європейських країн, однак забувають врахувати політичну культуру і традиції, які формували там відповідні для цього умови.
Натомість політичний досвід попередніх скликань українського парламенту чітко продемонстрував, що сумісництво політичних посад — це не лише політична корупція і постійний конфлікт інтересів. Це саме ті граблі, на які не варто повертатись, якщо вже раз наступив, і пробувати стати на них по-іншому, бо удар у чоло буде таким самим.
Джерело: Депутатоміністри: «слуги» хочуть воскресити політичних кентаврів
