Ілля Разумейко читає промову під час нагородження The Classical:NEXT Innovation Award 2025
Вибачте, я буду читати цей текст з ноутбука, тому що він дуже свіжий. Ми завершили його кілька хвилин тому, він – пряма реакція на оточуючий нас Берлін. Це конференція Classical:NEXT, один із найбільших театральних фестивалів у світі Theatertreffen, конференція ITEM; це тисячі подій одночасно, і всюди люди скаржаться на відсутність грошей на культуру і подібні проблеми. Така загальноєвропейська ситуація.
Дорогі друзі, я дякую організаторам цієї прекрасної конференції, дякую всім членам міжнародного журі, дякую всім нашим партнерам по всьому світу, які підтримували нас усі ці важкі роки. Ми дуже раді бути сьогодні з вами. Нам надзвичайно повезло, адже, якби росіяни окупували Київ у 2022 році, ми всі, ймовірно, були б або мертві, або ув’язнені. Тюрма була би єдиним місцем в Україні для сучасної політичної опери. Це не означає, що там померла би і класична музика. Безперечно, замість нас ви б побачили там Валерія Гергієва, Теодора Курентзіса та Анну Нетребко. Вони виконували би прекрасну музику Чайковського в тій російській в’язниці, якою стають окуповані території.
Щоб у цьому не було жодних сумнівів, наведу короткий список – це лише сім імен із жахливого нескінченного ряду українських митців, музикантів, просто людей і дітей, убитих в Україні росіянами за декілька минулих років.
- Юрій Керпатенко – диригент Херсонської філармонії, вбитий росіянами під час окупації за відмову зіграти російський гімн для окупаційної адміністрації;
- Костянтин Старовицький – фаготист і оперний диригент, загинув від рук росіян, захищаючи Україну;
- Іван Кузьмінський – дослідник старовинної музики; загинув від рук росіян, захищаючи Україну;
- Олександр Шаповал – лауреат балетних вдзнак, соліст Національного театру опери та балету України; загинув від рук росіян, захищаючи Україну;
- Гліб Федюк – 11-річний хлопчик і талановитий піаніст, убитий росіянами в Херсоні ракетним ударом в новорічний вечір
- Слава Салтиков – саксофоніст Маріупольського морського оркестру; його багато місяців утримували у нелюдських умовах у російській в’язниці; закатований і вбитий росіянами;
- Олена Когут – піаністка і органістка Сумського театру; убита росіянами на вулиці міста минулого місяця, зранку на Вербну неділю.
Як я вже сказав, цей список дуже довгий.
Мабуть це важко уявити, але Берлін і ця конкретна сцена фізично дуже близькі до війни. У нас зараз немає літаків – над Україною літають тільки російські ракети, – але якщо ви сядете в автобус (це дуже реалістична автобусна мандрівка європейськими ландшафтами), то через 10 годин ви вже будете в Україні. На території, де вас можуть убити росіяни будь-коли і будь-де: на вулиці, у власному домі чи на передовій.
Подорожуючи Європою, ми часто чуємо нарікання на те, що культурні бюджети скорочуються, тоді як військові витрати зростають. У зв’язку з цим ми закликаємо вас дослухатись до не завжди бажаного, але дуже реалістичного меседжа сьогодення: як громадяни, ви також зобов’язані підтримувати свою армію, розуміти її дії, поважати військовослужбовців і військовослужбовиць – людей, які виконують надзвичайно важку роботу.
Нехтування цим може призвести вас до трагедії, яку зараз переживаємо ми, і вам доведеться побачити, як ваші скрипалі стають за кулемети, звукорежисери керують безпілотниками, а артисти балету риють траншеї.
Звичайно, ми не бажаємо такої долі жодній нації. Але щоб уникнути цього, зараз, у Європі 2025 року, нам справді потрібно переосмислити нашу теперішню реальність, бути сильними та мати можливість називати чорне – чорним, а біле – білим.
Двоє учасників нашої оперної компанії, які багато років творили з нами мистецтво, сьогодні не можуть бути тут із нами. Наш продюсер Володимир Бурковець і режисер звукозапису Андрій Нідзельський зараз в армії, вони захищають Україну, Європу, свободу цього континенту. Ми сумуємо за ними, ми вдячні за їхній вибір, ми чекаємо, коли вони повернуться живими, і ми присвячуємо їм цю нагороду.
Ще раз дякую вам, Слава Україні!
