У Євробачення є один секрет, який досі не можуть збагнути багато з його учасників: тут не перемагає вторинність. Тобто не те щоб на Євробаченні її не було – навпаки, тут її звичне середовище. Але перемагає зазвичай те, чого ще не було – свіже, оригінальне, новаторське і бажано щире.
Проте рік у рік хтось намагається повторити успіх торішнього переможця, хтось шукає щастя в копіюванні переможців інших років, а хтось досі впевнений, що слід просто бути в «євроформаті» – умовно, в стилі, що закріпився ще з перемоги на Євробаченні-2005 у Києві гречанки Хелени Папарізу. 20 років минуло, але досі з року в рік хтось обов’язково порадує нас «сукнею Папарізу» і гордо продемонструє пісню в її стилі.
Після перемоги на Євробаченні-2009 Олександра Рибака наступні пару років на конкурсі було засилля скрипок, а після того, як 2017 року в піку всім «євроформатам» переміг португалець Сальвадор Собрал, багато хто кинувся співати балади «під Собрала» – і погорів. Адже для того, щоб здобути успіх Сальвадора, треба бути Сальвадором. До речі, намагалися піти тим самим шляхом і цьогорічні представники Португалії гурт Napa – результат вже відомий.
Про численні випадки плагіату просто промовчимо – його тут стільки, що, здається, час викликати поліцію. Проте досвід Євробачення свідчить: тут можна засунути у свою пісню цілий шматок, наприклад, зі Стіві Вандера – і нічого тобі не буде. Тому сміливо практикують.
Але глядачі все одно голосують за те, чого ще не було.
Ніщо не віщувало
Тож австрійського виконавця, 24-річного соліста Віденської опери JJ (Йоганнеса Піча), що помахував рукою з другого місця у букмекерів, люди з досвідом серйозно не сприймали.
JJ (Йоганнес Піч)
Почнімо з того, що торік вже переміг Nemo, який співав «жіночим голосом» – проте окрім надвисоких для чоловіка нот у швейцарця ще були оригінальна надсучасна пісня, нестандартний виступ, і ноти ці він використовував для того, щоби підсилити й без того цікаве музичне полотно.
Виступ JJ видавався навіть не вторинним, а третинним: навіть якщо забути про Nemo, ми вже чули Вітаса й казаха Дімаша, і нічого нового порівняно з ними австрієць із філіпінськім корінням не демонстрував.
Ба більше: під час виступу в першому півфіналі він навіть трошки не дотягував позиційно, і слухати це було таке собі задоволення. А що номер масштабний, «Титанік» тоне – то ой, на Євробаченні тих титаніків… Шведи, вони ж фіни, взагалі баню на сцену витягли – і нічого.
До речі, про баню. Перше місце в букмекерів представників Швеції, фінського гурту KAJ, неприємно дивувало – ну коли це тут перемагали номери в стилі «дивіться, про що ми співаємо»? Співати про баню і зобразити на сцені баню – це навіть не вчорашній день в режисурі, а рівень студентського капусника. Невже всіх так зачепило оце «барабарабасту» в приспіві, що на перемогу цього «Голубого огонька-72 на Шаболовке» можна було розраховувати? Дивина та й годі.
Гурт KAJ
Хто замість бані?
Тому серце все ж вірило в диво й вишуковувало серед фіналістів того, хто зможе його заспокоїти несподіваною, але заслуженою перемогою.
Естонець Томі Кеш, що ще за пару місяців до конкурсу засмітив всім мізки своїм «Еспресо макіято», на ділі виявився надслабким вокалістом. І хоч і кажуть, що Євробачення – не вокальний конкурс, а свою роль це зіграло. Але так йому і треба – нема чого дружити з росіянами.
Ще з першого півфіналу потішив представник Нідерландів Claude – балади на Євробаченні, звісно, нечасто мають успіх, але в цієї були шанси. Щоправда, нащо було вставляти у фіналі цілий рядок з I will survive– незрозуміло. Але ми вже з’ясували, що тут таке пробачають.
Claude, Нідерланди
Тим паче представниці Великої Британії, гурт Remember Monday, взагалі нічого не соромилися: сміливо почали з мелодій ABBA, згодом перемкнулися на The Beatles, а потім заспівали такий QUEEN, що стало незручно всім. Завершив їхню пісню впевнений Елтон Джон. То у Великій Британії така велика музична криза? Чи просто британці з приводу Євробачення традиційно не паряться? Ймовірніше, друге.
Ще одна дивовижна країна на Євробаченні – Ісландія. Здається, якого б року ти не ввімкнув конкурс, від Ісландії неодмінно будуть хлопці-«електроніки» в тих самих костюмах. Бо нащо добру пропадати й винаходити колесо? Один раз щось придумали, костюми пошили – їх ще онуки носитимуть. Вчіться!
Стабільні у своїх виступах й італійці – ти майже завжди впевнений, що знову почуєш щось із «Сан-Ремо-82». Винятком стали переможці Євробачення-2022 Maneskin. Ну, потішилися – й досить. Традиції понад усе.
Представник Італії Lucio Corsi
Сильна в традиціях і Греція – тут завжди буде або нове пришестя Хелени Папарізу, або «традиційна грецька пісня». Цьогоріч було друге, а грецька виконавиця Клаудія навіть використала у своєму номері «дерево від Джамали» – ще одна фішка, яку не соромляться тягати по номерах на кожному Євробаченні. Нарешті хтось його використав цього року – аж від серця відлягло!
Дуже посмішили виконавиці з Мальти та Фінляндії – таке враження, що до цих країн тільки зараз дійшла сексуальна революція, тож вони вирішили зодягнутися в латекс і збентежити нас своєю розкутістю в текстах, номерах і поведінці. Люди з 2025-го, споглядаючи це, по-доброму хіхікали – щоб дівчата не ображалися.
А от латвійські учасниці Tautumeitas дійсно потішили – це була справжня сучасна автентика, чудовий мінімалістичний, але влучний номер, оригінальні костюми – виступ, де не було до чого причепитися. Звісно, на перемогу він не тягнув, але свою країну дівчата представили над достойно.
Як, власне, і наші Ziferblat – попри вий диванних критиків про те, що «ми навіть не вийдемо у фінал», «навіть не ввійдемо до десятки», «нас не зрозуміють», нас і зрозуміли, і до фіналу ми вийшли, і до десятки в турнірній таблиці увійшли. І можна тільки подякувати хлопцям, які так наполегливо три роки поспіль рвалися на цей конкурс, дорвалися і вчергове показали, що Україна постійно музично прогресує і щорік готова демонструвати на Євробаченні щось неординарне.
У Ziferblat були неординарними і пісня, і її рішення, і номер, і виступали хлопці у фіналі набагато впевненіше, ніж у півфіналі. На перемогу цьогоріч ніхто не розраховував, а представили нас достойно – тож подякуємо Даниїлу, Валентину й Федору. Впевнені, що в Ziferblat все тільки починається.
Надія на диво
Але ж хто міг не дати перемогти «бані»? Була ще надія на Францію та Ізраїль. Француженка Луан несподівано ще раз довела, що балада може бути доречною на Євробаченні, якщо вона небанальна, гарно виконана й оригінально оформлена. І жодних, зауважте, слідів Мірей Мат’є, Едіт Піаф і Патрісії Каас.
І, звісно, практично досконалий виступ був у ізраїльтянки Юваль Рафаель, яка 7 жовтня 2023 року пережила напад ХАМАС і дивом вижила. Пісня, присвячена цій трагедії в історії Ізраїлю, не мала непотрібного візуального і вокального надриву – все було в тексті й виконанні. Нічого зайвого, стильно, проникливо й довершено.
Юваль Рафаель
Хоча, зважаючи на істерики й демарші, які влаштовували на конкурсі пропалестинські активісти, страшно було уявити, що могло статися в разі перемоги Юваль. Можна довго сперечатися, чи є Євробачення політичним конкурсом, але такі моменти тут однозначно враховують.
Отже, була надія, що «баню» можуть посунути Нідерланди, Франція чи Ізраїль.
Але перша частина голосування, де оцінки виставляють професійні журі, і де країни-сусідки традиційно дарують одна одній по 12 балів, несподівано вивела на перше місце австрійця.
Велика надія на те, що все змінить глядацьке голосування, була – часто саме воно кардинально розвертає ситуацію. Але дива не сталося: попри те, що глядачі поставили JJ на 4 місце (лідеркою їхнього голосування була ізраїльтянка), докорінно це ситуацію не змінило. JJ з 258 балами журі та 178 балами від глядачів отримав свої переможні 436 балів. Юваль Рафаель стала другою з 357 балами, третє місце посів таки естонець Томі Кеш зі своїм «Еспресо макіято».
Результати Євробачення-2025
Україна отримала у підсумку 218 балів і посіла 9 місце.
Отже, система дала збій: цьогоріч перемогло майже те саме, що торік, тільки не таке сучасне й оригінальне. Додайте до цього заяву JJ про те, що він – квір-персона (як і торішній переможець Nemo) – і відчуття дежавю буде максимальним.
Що ж: хлопець дуже хотів цієї перемоги – можемо його лише привітати. А принагідно бажаємо розібратися в тому, що таке добре, що погано, й перестати захоплюватись Анною Нетребко.
Тож наступного року у Відні – сподіваємось, хоч там нас хтось здивує!
