Тім Мілантс
Тіме, «Такі дрібниці» — це різдвяний фільм?
Тім Мілантс: Як чудово! Гадаю, що так. Я поділяю цю думку. Бо події відбуваються на Різдво — і у вас виникають асоціації з Дікенсом.
Після того, як ви зробили «Гострі картузи», досить дивно бачити такий тихий, у хорошому сенсі, і приємний фільм. Як пропрацьовуєте концепцію своїх проєктів?
Тім Мілантс: Гадаю, що фільм — це як пошук потрібних частот на старому радіоприймачі, який ти налаштовуєш, доки не чутимеш нічого, крім музики. Я думаю, що ця історія напрошується бути простою і чесною, вразливою і чутливою, надзвичайно чутливою в будь-якій формі. Це те, чого я намагався досягти.
Ірландський актор Кілліан Мерфі під час пресконференції з презентації фільму «Small Things Like These» на Берлінському міжнародного кінофестивалі, 15 лютого 2024 року.
Кілліане, це досить повторюване явище, коли вирішуєте зіграти в меншій стрічці після того, як попрацювали у великому фільмі. Чому?
Кілліан Мерфі: Тут немає якоїсь закономірності чи амбіцій. Просто так сталося, що ми мали зняти «Такі дрібниці» до «Оппенгеймера», але відклали фільм на потім, бо в «Оппенгеймері» вже все було готово до зйомок. Тож немає ніякого плану, це цілковита випадковість. Для мене це просто те, що відбувається навколо, або те, що приходить першим.
У розмові з Марґо Роббі для Actors on Actors ви багато розпитували її про продюсування. Було очевидно, що ви захоплені цим. Яким став ваш перший досвід продюсування — драми «Такі дрібниці»?
Кілліан Мерфі: О, це було чудово і принесло мені справжнє задоволення. Це творча частина роботи, яка мені дуже подобається: збирати людей разом, обговорювати сценарії, музику, кольорокорекцію, брати участь у монтажі й інших речах, у які не втаємничений, коли ти актор. Але найбільше мені подобається збирати разом людей, які, як я знаю, блискучі професіонали, і несподіваних людей, і бачити, що з цього виходить.
Тіме, розкажіть про візуальне рішення: усі ці кадри, зроблені через скло, і подібні. Як ви це придумали?
Тім Мілантс: Мені подобається мінімалізм у кіно, і я хочу бути тихим спостерігачем, а не тим, хто насильно втручається в кінематографічну реальність. Я не хочу бути надто драматичним у своїй розповіді, хочу бути тонким і чутливим. Гадаю, що роботи Ясудзіро Одзу, японського класичного режисера, були моїм джерелом натхнення. Також я надихався Акірою Куросавою. Тож так, я намагався бути настільки тихим, наскільки це можливо.
Отже, ви бельгійський режисер, який зняв фільм про Ірландію і надихався японським кіно?
Тім Мілантс: Звучить безглуздо, але вийшов саме такий інтернаціональний трикутник.
Ендо, тема пралень Магдалини, напевне, ближча жіночому досвіду, але чому ви як чоловік взялися за цю історію?
Енда Волш: Насамперед я хотів дотримуватися першоджерела настільки, наскільки це можливо. Центральним персонажем книги є Білл, дуже тихий чоловік, оточений жінками. Ці жінки мали величезний вплив на нього. Тож я не додавав нічого і не шукав альтернативного погляду, а лише намагався бути максимально вірним роману.
Гадаю, ви маєте поставити питання письменниці, чому вона обрала саме чоловіка й саме такого чоловіка. Але вона зробила це неймовірно потужно. Я був дуже-дуже зворушений і розмірковував під час прочитання, що багато молодих жінок, які опинилися у пральнях Магдалини, були покинуті чоловіками, які є батьками їхніх дітей. Вони втекли — але не наш герой, який сам є сином незаконно народженого. І це робить усе справді захопливим.
Ірландський драматург Енда Волш під час прес-конференції після презентації фільму «Small Things Like These» на «Берлінале», 15 лютого 2024 року.
З погляду того, чи може ця тема мати резонанс за межами Ірландії, то будинки матері й дитини не є локальною особливістю. Але це не головне. Тут ідеться про викриття несправедливості стосовно людей, коли більшість населення є її співучасниками. Це не просто церква і держава, які намагаються контролювати молодих матерів, а ціле суспільство стало співучасниками. Хоча мало б тиснути на інституції.
Ейлін, ви раніше грали у фільмі Пітера Маллена «Сестри Магдалини», де також ішлося про виправний заклад для «занепалих жінок». Ця тема досі переслідує вас?
Ейлін Волш: Так, звісно. Безумовно. Це дуже важливий розділ ірландської історії. І саме 1984–1985 роки були дуже неспокійними через церковні репресії в Ірландії. У нас було багато справ, таких як справа дітей Керрі, справа Енн Ловетт, якій було 15 років, коли вона померла під час пологів на вулиці перед маленькою релігійною спорудою. Наша історія розгортається в межах тих самих років, тож це досі переслідує мене. Це дивовижно, що протягом життя я зіграла у 20 років дівчину всередині пралень Магдалини, а потім у 40 років — жінку за їхніми межами.
Ірландська акторка Ейлін Волш під час фотосесії після фільму «Small Things Like These» на «Берлінале», 15 лютого 2024 року.
Кілліане, чим вас так зацікавила роль Білла Ферлонга, що вирішили зберегти її для себе?
Кілліан Мерфі: Ну, ми приблизно одного віку, тож відчув, що саме я маю зіграти його. Це нібито дуже проста історія, але вона неймовірно складна і в ній чимало шарів. І мене зачепило, що він досить мовчазний персонаж. Це дуже приваблювало — спробувати зіграти без слів, спробувати передати емоції та його внутрішній світ без слів.
Ейлін, я читав, що ви знайомі з Кілліаном досить давно. Чи виходить грати як подружня пара, коли ти знаєш когось роками?
Ейлін Волш: Так. Це працює, тому що ви любите одне одного і так воно є. І також я впевнена, що дратую його як дружина, — хоча дружина Кілліана насправді дуже мила. На мою думку, наша історія — це потужний поштовх до емоційного наповнення стосунків наших персонажів.
Кадр зі стрічки «Такі дрібниці».
Кілліане, в Україні було досить вірусним ваше фото з Мстиславом Черновим, який отримав «Оскар» за «20 днів у Маріуполі». Ви підтримуєте зв’язок?
Кілліан Мерфі: Так, ми бачилися в Дубліні. Я вважаю, що його фільм просто надзвичайний. Надзвичайний фільм. І я такий щасливий, що він виграв. Ми постійно наштовхувалися один на одного під час оскарівської кампанії. Він же зараз зробив новий фільм, правильно? Усі у світі мають побачити це кіно.
А ви вірите, що кіно може змінити світ?
Кілліан Мерфі: Не думаю, що кіно може змінити світ, але воно може змінити людей, які здатні змінити світ.
Кілліан Мерфі
