Після масштабних контрнаступів на Харківщині й Херсонщині у 2022 році разом з новинами про звільнення окупованих територій в мережах почали публікувати страшні кадри з місць несвободи, де окупанти утримували й катували цивільних, де жінки і чоловіки зазнавали сексуального насильства й сексуалізованих тортур.
Сексуальне насильство часто пов’язане з почуттям вини, сорому і стигми в суспільстві, тому потерпілим працювати з цим нелегко, як і правоохоронним органам, правозахисникам. Розуміючи це, російські військові постійно вдаються до цих заборонених дій як способу колективного покарання й залякування людей на окупованих територіях.
Станом на 3 березня 2025 року Офіс Генерального прокурора зафіксував 344 факти сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), повідомили LB.ua. Більшість випадків стосуються жінок — 220, утім серед потерпілих є 124 чоловіки, а також неповнолітні дівчата і хлопці — 17. У Херсонській області найбільше епізодів сексуального насильства — 110. Також у Донецькій — 81, Київській — 60, Харківській — 40, Запорізькій — 23, Миколаївській — 10, Чернігівській і Луганській — по 8, Сумській — 3, в АРК — 1.
Підвал школи в Ягідному, 20 квітня 2022, де окупанти 27 днів утримували 367 жителів села.
Команда International Partnership for Human Rights спільно з Truth Hounds, «Блакитним птахом» і Юрфемом два роки працюють з темою сексуалізованого насильства, повʼязаного з конфліктом, на Харківщині, Херсонщині, Миколаївщині.
Наразі юридична команда IPHR аналізує випадки сексуалізованих тортур на Херсонщині, щоб подати матеріали в Міжнародний кримінальний суд.
80 % опитаних заявили про СНПК
Team lead української юридичної команди International Partnership for Human Rights Анастасія Донець розповіла, що польова команда IPHR опитала 70 потерпілих, які побували в ізоляторі тимчасового тримання Херсона.
«Більшість потерпілих, 80 %, заявили про ту чи іншу форму сексуального насильства. Застосовувані російськими силами форми сексуального насильства не завжди підпадають під класичне розуміння сексуального насильства, як-от зґвалтування чи сексуальне рабство», — коментує вона.
Поширеними формами сексуального насильства були, за даними IPHR, погрози зґвалтувати потерпілих і їхніх рідних.
«Мене били руками й ногами в груди, по животу і голові, використовували електрошокер в області спини і рук. Погрожували, що якщо я не розповім, де знаходяться українські військові, мене вб’ють, будуть бити током по геніталіях чи саджати на пляшку», — витримка зі свідчень потерпілого, якого утримували в ІТТ.
Примусове оголення, часто супроводжуване погрозами і принизливими коментарями, удари і застосування струму по геніталіях, погрози кастрації чи каліцтва геніталій — усі ці види катувань часто зустрічають польові документатори, опитуючи цивільних, які пройшли через російський полон і на Херсонщині, і в інших областях.
«Раз на допиті посадили мене на стілець, скотчем примотали руки до ручок стільця, ноги скотчем замотали, щоб не рухався, на палець і мочку вуха клеми під’єднали і струмом вдарили. Другий раз на соски клеми поставили, це вже больніше набагато. І до геніталій раз чіпляли», — витримка зі свідчень потерпілого, якого утримували в ІТТ.
Тапік — польовий телефонний апарат, який російські військові могли використовувати для катування струмом в ізоляторі тимчасового тримання. Херсон, 14 листопада 2022 року.
Проте деякі методи СНПК зустрічалися документаторам лише в ІТТ Херсона: примушували спостерігати за зґвалтуванням. Як пояснила Анастасія Донець, польові дослідники опитували в’язнів ІТТ, які регулярно чули зґвалтування інших в’язнів у коридорі, куди виходили двері їхніх камер. Такі методи росіяни застосовували не лише для того, щоб зламати супротив і принизити зґвалтованих, але і як засіб колективного залякування й покарання всіх ув’язнених в ІТТ.
«Чоловіка одного, це було чути, його пляшкою зґвалтували. Той, кого ґвалтували, кричав їм: “ребята не надо, не надо”, а потім був крик», — витримка зі свідчень потерпілої, яку утримували в ІТТ.
Немає судової практики
Усі ці діяння можуть кваліфікувати як воєнні злочини і злочини проти людяності відповідно до Римського статуту МКС (Статут), який Україна ратифікувала в серпні 2024 року. Наразі міжнародна судова практика іде шляхом кваліфікації цих діянь як катувань, нелюдського або образливого і принизливого поводження.
На думку Анастасії Донець, така практика має цілу низку недоліків. По-перше, вона створює невідповідність між тим, як сексуалізоване насильство розглядають у рамках кримінального правосуддя, і тим, як його можуть сприймати і переживати потерпілі.
Анастасія Донець
По-друге, така кваліфікація унеможливлює переслідування цього специфічного виду насильства саме як сексуального насильства. Як наслідок, масштаби сексуальних злочинів, а також їхні виконавці, постраждалі і свідки залишаються поза увагою кримінальної юстиції та міжнародного співтовариства.
По-третє, неадекватна або неповна кваліфікація, яка не враховує сексуального аспекту цих злочинів, призводить до недостатніх, невідповідних або загалом до відсутності засобів правового захисту, а також джерел допомоги й відновлення для постраждалих.
«Складність кваліфікації сексуалізованих тортур полягає в тому, що вони не виділені в окрему категорію злочинів ані в Статуті, ані в Кримінальному кодексі України. Натомість Статут містить всеохопне формулювання — “інша форма сексуального насильства”, подібна за тяжкістю до зґвалтування, сексуального рабства тощо, а ККУ — “сексуальне насильство”, яке може включати будь-які дії, крім зґвалтування, виділеного в окрему статтю. На сьогодні фактично не існує міжнародної судової практики переслідування за сексуалізоване насильство як діяння, що становить склад злочину “інших форм сексуального насильства”», — каже Анастасія Донець.
«Практика кваліфікації сексуалізованих тортур лише як тортур, нелюдського чи принизливого поводження не враховує ані природи таких злочинів, ані особливої стигматизації, яка їм притаманна», — каже юристка.
Камер, де утримували людей в Херсонському ІТТ, 14 листопада 2022 року.
Саме тому стратегічна ціль роботи IPHR у цій сфері — домогтися кваліфікації як сексуального насильства не тільки задокументованих випадків зґвалтувань, а й погроз зґвалтуванням, примусу спостерігати зґвалтування, примусового оголення і сексуалізованих тортур, які умовно можна об’єднати в категорію сексуалізованого насильства.
«Масове системне сексуалізоване насильство, яке російські окупаційні сили чинять щодо українського цивільного населення, має переслідуватися саме як сексуальне насильство. Така кваліфікація важлива не лише для притягнення винних до відповідальності, а й для встановлення істини про російську війну проти України та допомоги постраждалим спільнотам в осмисленні й подоланні наслідків того, що відбулося», — зазначає Анастасія Донець.
Потерпілоорієнтований підхід: працюють у команді з юристами та психологами
Розуміючи складність документування такого виду злочинів, колеги з організацій International Partnership for Human Rights, Truth Hounds, «Блакитний птах» і «Юрфем» обʼєдналися і спільними зусиллями не лише збирають докази воєнних злочинів росіян, але й роблять цей процес якомога менш травматичним для потерпілих.
Це унікальний проєкт, каже співвиконавча директорка Truth Hounds Оксана Покальчук. Оскільки польові дослідники разом з юристами та психологами безпосередньо працюють на деокупованих територіях, це дозволяє встановити теплий контакт з потерпілими.
Оксана Покальчук
«Таке документування дозволяє нам не просто послухати, записати і піти, але й почути запити на допомогу. Ми не допомагаємо напряму — гуманітарка чи фінансова допомога, ми вивчаємо потреби і точково в кожній конкретній ситуації перенаправляємо людей у потрібні фонди, установи. Завдяки присутності психологів наші свідки більш упевнено почуваються на самому опитуванні чи після нього, бо попередньо мають сесію зі спеціалістами. Після документування юристки з Юрфему надають консультації та можуть супроводжувати потерпілих у кримінальних провадженнях. Це лише частина цього процесу, бо робота із сексуалізованим насильством потребує часу та відповідних кроків», — розповідає Оксана Покальчук.
Вона зазначає, що суспільство ще не готове говорити і слухати про сексуалізовані злочини загалом. Такі слова, як «секс», «зґвалтування», «приниження», «полон» й інші, викликають у людей страх і бажання відмежуватися від цієї інформації. І задача організацій, які працюють із СНПК, не нав’язувати ці теми, а ставити їх у порядок денний нарівні з іншими тортурами.
«Ми маємо говорити про це таким чином, щоб сприйняття суспільством людей, які пройшли через СНПК, було таким самим, як і сприйняття інших постраждалих від тортур. Люди, які пройшли через це, не мають відчувати дискримінацію, відчуження. Ми всі зараз вчимося жити в новому суспільстві, приймати нові виклики. Головне — бути чутливішими один до одного», — вважає вона.
Необхідність існування СНПК у законодавчому полі
Про проблему відсутності конкретної статті за вчинення СНПК говорить і Наталія Радіонова, адвокатка лінії підтримки Юрфему, яка пояснює, що в більшості ці злочини підпадають під загальну знеособлену класифікацію воєнних злочинів за ст. 438 ККУ (воєнні злочини) і зазначаються в реєстрі розслідувань як жорстоке поводження з цивільним населенням або інші злочини.
Наталія Радіонова
«Для потерпілих це означає певну складність у доведенні факту, що вони є потерпілими саме від злочину СНПК, коли в них виникає необхідність звернутися до фондів, комісій для отримання компенсацій, пільг, гарантій. Не всі готові в момент звернення до правоохоронних органів розказати про сексуальне насильство, а тому в ЄРДР цей факт заноситься за 438 ст. І в такому випадку потерпілі потребують додаткових підтверджень, доказів свого статусу», — каже Наталія.
Вона наголошує, що СНПК — окремий злочин, який є складником геноциду, і коли ми не говоримо про нього в законодавчому полі, мимоволі знецінюємо і пережитий біль наших потерпілих, і водночас втрачаємо його як конкретний протиправний метод ведення війни, який системно використовують окупанти.
***
Цей матеріал підготували за підтримки INSTITUTE FOR WAR & PEACE REPORTING (IWPR).
Джерело: Сексуалізоване насильство під час війни як складник геноциду
