– У «Колі» легко пішли назустріч?
Женя: Ми в принципі шукали маркети, «Коло» погодилося. Вони безплатно дали нам локацію. Працівниця магазину була з нами всю ніч, допомагала, якщо треба було щось. Це було прикольно. Знаєш, це як мрія потрапити на ніч у магазин і брати все, що хочеш. Ми так і робили, але потім зразу розраховувалися. [сміється]
Сергій Мирошніченко, фотограф і відеограф Віледжа: У кліпі є чувак, який продуває камеру [1:30]. Перед тим, як вийшов цей кліп, він приходив до нас в офіс. Ми познайомилися, він говорив про це відео… І наступного дня воно виходить.
Женя: Ми нормально так поугарали з цього моменту, бо це прям клас. [усі сміються]
Про стан музичної індустрії, англомовні пісні й те, як комік Андрій Щегель зірвав The Unsleeping закордонний тур
– Що з музичною індустрією в Україні зараз? Хтось з артистів їде назавжди за кордон, хтось виживає й без надії сподівається. Що ви зараз відчуваєте в цьому контексті?
Женя: Думаю, що ми не так багато думали про це з погляду індустрії загалом. Ми почали робити альбом минулого року й прямо на цьому сфокусувалися. Нам треба було встигнути накопичити матеріал до вступу в силу мобілізаційного закону (18 травня), бо ми не знали, що буде далі. Розуміли, що в когось не вийде вчасно зробити матеріал, а в когось концерт. Такі штуки точно не сприяють розвитку [музичної сфери], але це реалії. Нам треба їх просто прийняти й адаптуватися, як це завжди відбувалося з українською музикою…
– І рефлексувати. Ось у вас в альбомі, наприклад, не згадується слово «війна», але вона відчувається
Женя: Увесь альбом не те, що просякнутий цим, але ми його записували в цьому всьому…
Назар: І це відчувається.
– Як ставитеся до закордонних турів? Хтось виїжджає (і повертається), щоб заробляти донейти там, хтось обирає працювати тут. Зараз у вас буде перший альбом, тур за кордон можливий?
Назар: До цього ми ще нікуди не їздили, тому поки ставимося не дуже серйозно. Були не те що пропозиції, а ідеї.
Саша: Це було, якраз коли Щегель виїхав [комік Андрій Щегель виїхав з України у 2023 році й заявив, що він «як криса зʼїбався», – ред.].
Назар: Ага, точно! Тоді почали закривати [кордони] і не пускати артистів.
– Травматичний досвід (майже) першого закордонну туру вийшов
Женя: Ну це був підйоб. Як мінімум, треба випустити альбом, щоб він нормально працював.
Саша: Ми не дуже думаємо на майбутнє.
Назар: Приблизно на тиждень уперед. [усі сміються]
– Чи є сенс зараз писати англомовні пісні? Недавно вийшов англомовний альбом «Океану Ельзи», і, як на мене, краще б він не виходив. Чи думаєте зараз про нові треки англійською?
Женя: Якщо робити англомовний матеріал, то він має бути таким із самого початку, а не перекладений. Дублювати альбом іншою мовою точно не варіант. Найімовірніше, щось таки напишемо англійською. Але зараз точно хочеться писати українською.
Назар: У нас є англомовні треки, деякі з яких ми ще не випускали. Ми іноді їх граємо на концертах.
Саша: Може, зараз не їхній час просто.
– Чи можливо якісно робити музику англійською, щоб «продавати» за кордон? Наскільки це взагалі реалістично?
Назар: Мабуть, можливо. У нас же є гурти, які роблять таке. Disappeared Completely робили альбом англійською. Є частка людей, які слухають їх, є диджеї, які роблять на них ремікси. Вони вже туди трошки зайшли.
Женя: 0% Mercury також.
Назар: Наші хардкорні гурти часто пишуть англійською, бо знають, що таку музику слухають у Європі, у Сполучених Штатах. Ну, це з тих, що ми знаємо, ми не те щоб знавці цього пласту виконавців.
Саша: Stoned Jesus.
Женя: Презентувати Україну на міжнародному ринку можна як англійською, так й українською мовою. Французи просувають на міжнародному ринку французьку музику, так само іспанці й інші. K-pop гурти слухає пів світу, і ніхто навіть не знає мови. Зараз для нас це питання якості й часу. Це можливо.
Про улюблені місця в Києві, а також знищення місцевих памʼяток
– Декілька запитань про Київ, зокрема, через місце, де ми зараз сидимо, – КЦ «Спаська 13». Ви як гурт з уманським корінням уже прижилися в місті, яке постійно намагається самознищитися?
Женя: Я живу тут скільки? Уже років 10.
Назар: Ну, Саня живе найбільше – уже 28 років. [сміється]
Женя: Спочатку мені не дуже подобалося через розмір, через те, скільки часу треба, щоб дістатися з одного місця в інше. Транспорт тут… [кривиться]. Не те щоб в Умані краще, але там можна й пішки. Але тут живеться класно, бо тут є життя. Є культурні осередки, купа заходів. Київ наповнений історією й душею саме завдяки такій-то памʼятці, такому-то скверу. Коли це починають зносити, щоб поставити ще один ТРЦ, то місто стає пустішим. Я живу біля парку «Нивки». Там просто класно. Це найкращий район, у якому я колись жив. А жив я на Оболоні, і там [сміється]
– Які місця любите в Києві найбільше?
Женя: Я взагалі вдома люблю сидіти.
– Звісно, як тоді написати «Справжній бедрум панк», якщо не сидіти вдома
Назар: Я хотів би сказати, що ми на шашлики ходимо, на природу, у футбол пограти. Але останнім часом ми цього не робимо.
Женя: Ми виїжджали на Київське море раніше, на шашлички. На пляжик у волейбол пограти. З недавніх активностей ми з Назаром пішли в баню з пацанами на Дніпро.
Назар: Це наші кєнти з Умані позвали під приводом, що це парубоцький вечір, як перед весіллям. Ми такі: «Вау! Хтось одружується». А це була просто вечірка серед хлопців. Але було настільки круто, бо я до цього рік чи два сидів тупо вдома. Жека теж.
Женя: Ну, я в кінотеатр ходжу після роботи. У більярд ходимо з колегами, хочемо з хлопцями теж піти. Немає такого, щоб ми ходили в якесь місце регулярно. Я у свій парк ходжу раз у два місяці, хоч він прямо під домом, щоб взяти там каву, бо мій МАФ, який називається «Купаж», переїхав від дороги вглиб парку. [сміється]
Саша: Це там поліцію на мене викликали. [усі сміються]
Женя: Сашко з використаним тубусом там сидів. Це було навпроти посольства США. Приїжджає поліція: «Шо тут у вас? Пустий, добре».
Про «денну роботу» й S.T.A.L.K.E.R. 2
– Ви ж усі паралельно працюєте на денних роботах, правильно? Артистом якого калібру треба бути, щоб в Україні заробляти тільки музикою?
Женя: Я думаю, Вакарчук без роботи. [сміється]
Назар: «Кажанна», здається, теж не працює.
Женя: Соло-артистам у цьому плані легше. Я думаю, що якби The Unsleeping – це був хтось один, то він би міг і не працювати. Але нас пʼятеро, плюс команда. Коротше, нам треба більше працювати, щоб заробляти на цьому.
Джерело: Дебютник The Unsleeping про «Справжній бедрум панк», англомовні пісні, кабанів. Велике інтервʼю
