Штурм росіян, дрон з термобаром і бойові коти: день на позиції 79 бригади ДШВ ЗСУ, яка тримає Курахівський напрямок

«А от тепер міцно тримайтесь!» — кричить водій пікапа, на якому ми мчимо розбитою дорогою до одного з підрозділів 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.  

Десантники вже понад два роки стримують ворожу навалу на Сході та не дають росіянам просуватися на Курахівському напрямку.

Влітаємо в розбите село і швидко минаємо кілька поворотів. Затримуватися не можна — ворог всього за кілька кілометрів у сусідньому населеному пункті. Навколо постійні обстріли та кружляють ворожі дрони. У цьому селі наразі залишаються лише наші воїни та їхні бойові коти.

Кореспонденти АрміяInform провели день з таврійськими десантниками та на власні очі побачили, як вони відбивали російський штурм.

«У ТЦК мені відмовляли, але я їх дотиснув»

Троє котів — перші, кого зустрічаєш на вході у темний підвал. Під стінкою стоять їхні миски для їжі та зброя наших бійців. Загалом котів тут дев’ять. — Вони до людей тягнуться, тут навколо вже ніхто не живе, — кажуть хлопці.

У підвалі обладнаний контрольно-спостережний пункт (КСП) роти одного з батальйонів. Тут біля величезного монітора йде цілодобове чергування, зі стріма в онлайн-режимі відстежується ситуація навколо наших позицій і ведеться управління боєм у взаємодії з іншими підрозділами в разі штурмових дій ворога.

— У ворога тактика не одноманітна. Наприклад, з одного напрямку заходять одна чи дві бронегрупи, а з іншого — «мотоциклетні війська» на мототехніці, багі, «буханках», — пояснює десантник «Док», який спостерігає за ситуацією на моніторі. Це поширена суїцидальна тактика росіян, адже навіть якщо ці «мотоциклісти» дістаються наших позицій, їх відразу знищують.

«Док» родом з Волновахи, має значний бойовий досвід, у 79 бригаді служив ще до початку широкомасштабного вторгнення. Говорить, що після втрати Вугледара ситуація на їхньому напрямку ускладнилася. — Намагаються взяти нас в кліщі, — коротко резюмує він.

— «Найвеселіше» почалося останнім часом, — долучається до розмови командир взводу з позивним «Вінні». Він родом зі Львівщини, у бригаді вже понад рік. Хотів долучитися до ЗСУ, коли ще не виповнилося 25 років, через що йому в ТЦК відмовляли: — Але я їх дотиснув, — з посмішкою згадує він.

Противник намагається атакувати в різний час доби, незалежно від погоди, при цьому часто навіть без підтримки власних дронів.

— Вони нас так само прощупують, як і ми їх. У них може виїхати три одиниці техніки на кожен наш батальйон, провести розвідку боєм, перевірити де є мінні загородження, як працює ПТРК. І йдуть на відкат, а через два-три дні женуть велику колону, — пояснює офіцер.

«Вінні» згадує бої в Новомихайлівці, де нашим десантникам протистояла 155 бригада морської піхоти рф, яка за час широкомасштабного вторгнення скоїла численні воєнні злочини: — У них було завдання тоді штурмувати до центру Новомихайлівки. Далі вони пішли на ротацію. Якщо порівнювати з ними, зараз проти нас воюють діти.

Буквально відразу після цих слів черговий помічає на моніторі рух ворожої техніки: «Їдуть!»

«Під**и в хаті сховалися, давай їх термобаром»

На стрімі бачимо три одиниці бронетехніки, які мчать відкритою місцевістю вздовж посадки. Ворог прикривається димовими завісами, щоб операторам БПЛА було важче їх відслідкувати. За кілька хвилин з’являються ще три «коробочки».

У роботу включаються всі підрозділи — дронарі відслідковують цілі, командири корегують і передають вказівки артилерії, повідомляють про ситуацію бійцям на передових позиціях. Чуємо «виходи» наших гармат, ще і ще раз. За кілька секунд на екрані бачимо влучання у БМП, перед цим інша ворожа «беха» підривається на міні.

Одній все ж вдається прорватися впритул до наших позицій і висадити піхоту. Майже відразу після цього БМП знищують, приблизно за пів години вдалося виявити мехвода — він важко поранений намагається сховатися в руїнах. Наші дронарі обривають його страждання влучним скидом.

«Під**и в хаті сховалися, давай їх термобаром», — чуємо переговори операторів дронів, які готуються до ураження ворога.

Ще двоє росіян комишами дістаються до позиції наших десантників, «Док» відразу повідомляє про це на «точку»: кілька автоматних черг — і 3-4 гранати знищують окупантів.

Далі відбувається зачистка, і ворожий штурм відбито, десантники втримали позиції. Загалом ліквідовано до 15 окупантів і підбито кілька одиниць бронетехніки.

На КСП всі видихають від напруження, закурюють і розповідають про 18-річного оператора Javelin, який протягом кількох штурмів знищив півтора десятка одиниць техніки. В одному з боїв йому вдалося знищити три танки. Сьогодні на його рахунку також є уражена техніка.

«Ми можемо гарантувати швидке кар’єрне зростання»

«Док» згадує, що на початку широкомасштабного вторгнення до бригади був безперервний потік добровольців. — Щоб мотивувати людей зараз, потрібен комплексний підхід. І ротації, і час на відновлення, збільшення виплат для штурмовиків на «нулі». А ще певні соціальні гарантії для воїнів вже після завершення служби, щоб вони мали якусь певність у своєму майбутньому, — розмірковує він.

«Вінні» розповідає, що вже двічі проходив офіцерські курси — на командира взводу і командира роти.

— Ми можемо гарантувати швидке кар’єрне зростання. Є можливості для сержантів — тримісячні офіцерські курси, — говорить військовослужбовець.

Хлопці відразу схвально відгукуються щодо нещодавнього рішення дозволити військовим частинам мобілізувати людей напряму, минаючи ТЦК та СП. Шкодують лише, що цього не сталося раніше.

— Хоча насправді не всі ТЦК такі погані, які про них розказують. Також хотілося б мати триваліші терміни відновлення. Люди вже півтора-два роки на позиціях. Вони втомлюються, вигорають, але мають далі працювати, тому що їх просто немає ким замінити, — наголошує «Вінні».

Офіцер пояснює просту математику: чим більше особового складу приходить, тим більше є резерв, відповідно люди між бойовими завданнями мають можливість більше відпочити. — Наприклад, є 10 людей на позиціях, 10 відпочиває і ще 10 є резерв. Тоді я можу гарантувати всім відпустки, люди взаємозамінні, — додає командир взводу.

Окремо говоримо про підготовку новобранців у навчальних центрах. Нещодавно Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський заявив про необхідність збільшити термін базової загальновійськової підготовки та вдосконалити навчальні програми.

Десантники наголошують на необхідності переглянути та оновити навчальні плани для мобілізованих, щоб вони максимально відповідали вимогам сучасних бойових дій. Адже бойові бригади просто не мають часу довчати або перевчати новоприбулих.

Водночас всі відзначають позитивні зміни в підготовці сержантського корпусу. У цьому підрозділі сержанти — це переважно десантники з великим бойовим досвідом, які можуть прекрасно готувати новоприбулих.

— Ось один з наших сержантів, їздив від нашого батальйону вчити людей у навчальний центр. Тепер на нього можна спокійно залишити чергування на КСП, — говорить «Вінні».

«Якщо нас буде більше, ми зможемо швидше дати відсіч»

Звичайно, у розмовах не обходимо й тему мобілізації та її висвітлення у ЗМІ та соціальних мережах. «А за вікном… майже Десна», — наспівує «Вінні», сміється і питає, чи бачив я мем, що з’явився після того, як ТЦК і поліція перевіряли документи у відвідувачів концерту «Океану Ельзи» в Києві.

— Навіщо пливти через Тису? Приїдь сюди, поміняй мені людей, ще і заробиш за рік. У мене є боєць, в якого п’ять дітей, йому 50 років, добровільно мобілізувався, не прикривався ними. Він нещодавно дістав травму, але вже мені пише, щоб я поговорив з командиром і поки хоча б на паперову роботу його взяв, хоче допомагати хлопцям, — говорить офіцер.

Військовослужбовці вважають, що у ЗМІ потрібно більше говорити про необхідність мобілізації, про необхідність міняти людей, що третій рік воюють на фронті.

— Якщо нас буде більше, ми зможемо швидше дати відсіч і швидше повернутися додому. Так само, якщо нас буде більше, зможемо час від часу їздити додому, — кажуть десантники, додаючи, що їм прикро читати в соцмережах про втому від війни серед цивільних.

— У нас є хлопчина, якого завалило в Мар’їнці, він добу пролежав поранений. Після поранення все одно у нас вирішив залишитися. Так, зараз він вже не бере участі в штурмах, але займається документами. Іншого хлопчину призвали — йому релігія забороняє брати в руки зброю, при цьому він айтівець. Але йому знайшли роботу, він працює на тиловій точці. В армії безліч посад, окрім штурмовиків, люди скрізь потрібні, —  розповідають у підрозділі.

Наразі 79 бригада ДШВ ЗСУ активно проводить рекрутингову кампанію, щомісяця добровольці підписують контракти на проходження військової служби. Кожен може обрати собі відповідну спеціальність і стати на захист Батьківщини.

А бойових котів тут видадуть.