Протягом останніх місяців ми були свідками нарощування російських військ біля кордонів України, а також на територіях окупованих Донбасу і Криму. Росія перекинула значні сили в Брянську, Курську, Воронезьку, Ростовську області, а також у Білорусь. Загальна кількість військ навколо України досягла показників у понад 100 тисяч військовослужбовців.
Одночасно з такою активізацією значно посилилась і кількість обстрілів наших позицій у районі проведення операції Об’єднаних сил, зростає кількість убитих і поранених захисників, а також мирних жителів.
Причому, попри умови, вже не пам’ятаю якого саме чергового перемир’я, російська окупаційна армія на Донбасі, особливо не приховуючись, застосовує міномети й артилерію, працюють ворожі снайпери, відзначається поява реактивних систем залпового вогню. Все частіше вогонь ведуть із території населених пунктів, житлових кварталів і дворів, а також ще вцілілих соціальних об’єктів. Так, наприкінці минулого тижня, наші воїни зафіксували підступну стрільбу мінометів калібром 120 мм в Горлівці з-під житлових будинків. «Вогонь вівся по Південному. 8 мін. Житловий сектор. Вулиця Черкасова. Навпроти – будинок № 19.»
На цьому тлі пропагандисти РФ ні на мить не припиняють агресивну інформаційну кампанію, використовуючи технології маніпуляції суспільної думки, фейки, відверту дезінформацію, активно застосовуючи архівний контент і постановочні кадри.
![](https://uic.direct/wp-content/uploads/2021/04/ld.png)
Окремі знімки, зроблені декількома роками раніше в Сирії або Чечні, видають за картини «злочинів» українських військових. Триває залякування як жителів Донбасу, так і обман західного глядача, у якого формується стале сприйняття причин війни на сході України як «геноциду російськомовного населення», де Росія виступає «захисником пригноблених та знедолених».
![](https://uic.direct/wp-content/uploads/2021/04/gsh-818x1024.png)
Водночас суспільну думку як жителів України, так західного колективного соціуму підштовхують до необхідності прямого спілкування з так званими народними республіками, у такий спосіб їх легалізуючи, чого в жодному разі не можна допустити.
Які ж цілі переслідує Москва, нагнітаючи обстановку як на Донбасі та в Україні, так і загалом у Східній Європі? Здавалося б, сил достатньо, військово-промисловий потенціал, якщо порівнювати з Україною, значно вищий, військ до кордонів нагнали… Чого чекати?
Не будемо говорити про постійний тиск на Росію міжнародних санкцій, про підтримку України з боку США та НАТО, про значне посилення української армії, здатної якщо не вбити «русского медведя», то вже точно покалічити. А такий каліка-інвалід стане вічним нахлібником свого і без того злиденного народу. Але не будемо так думати. Всі зазначені чинники щодо стримування Росії від прямої агресії є для неї лише супутніми.
Будемо розмірковувати об’єктивно. Для виправдання своїх дій як на зовнішній арені, так і на внутрішній, Росія шукає і чекає приводу для війни, Росії потрібен Сasus Вelli.
Логіка абсолютна проста. Україна не піддається й утримується від реакції на провокації, але Росія їх продовжує і нарощує. Обстріли посилюються, кількість втрат збільшується, російська пропаганда звинувачує в усьому «українських карателів». І в якийсь неочікуваний момент, якась чергова водокачка чи, не дай Боже, дитячий садок злітають у повітря. Росія звинувачує Україну в тероризмі й геноциді, і ось — формальний привід для відкритої агресії є. Або інший випадок. Після чергового обстрілу якогось ВОПу (взводний опорний пункт) гинуть одразу декілька наших бійців, справжніх героїв, патріотів і бойових побратимів, які не раз рятували життя своїх товаришів. Одному з них не виповнилось і двадцяти, а його батько, з яким вони разом служили, охоплений жахом, відчаєм та бажанням справедливої помсти, підіймає розгніваний взвод в атаку, їх підтримують вогнем і маневром на інших ділянках… і ось… сусіднє село визволене від окупантів, вороги в паніці тікають. Слава Україні — Героям слава!
Ось тобі й Сasus Вelli — привід для «справедливой и освободительной» війни є… Трохи надумано, але цілком реально, зважаючи на готовність наших військ і ступінь психологічної напруги бійців на «передку».
Утім, 22 квітня міністр оборони Росії генерал Шойгу якось несподівано заявив про відведення військ від українських кордонів і їх повернення в казарми. З чого б це Сергій Кужугетович так вирішив, не дуже зрозуміло. Може, він так вчинив через промову російського президента, яку той виголосив напередодні й практично не згадав про «славу русского оружия». А може, день народження вождя світового пролетаріату Ульянова-Леніна так на нього вплинув…
Врешті, хай там що, війська отримали наказ до 1 травня повернутися до пунктів постійної дислокації. Серед них 58-ма армія Південного військового округу, 41-ша армія Центрального військового округу, а також 7-ма, 76-та та 98-ма повітряно-десантні дивізії. Утім, важливо відзначити, що техніка та озброєння 41-ї армії залишаються в Погоново — військовому полігоні за 17 км на південь від Воронежа. За словами Шойгу, вони будуть використані на навчаннях «Захід-2021» у вересні. Ба більше, всі війська повинні залишатися, як заявив Шойгу, «у постійній готовності до негайного реагування в разі несприятливого розвитку подій».
![](https://uic.direct/wp-content/uploads/2021/04/ng-1-1024x839.jpg)
Висновок напрошується сам собою, трохи знижуючи ескалацію напруги в цьому форматі, Росія залишає за собою можливості для нарощування агресії протягом одного-двох днів. Саме стільки часу може знадобитися для перекидання особового складу, якщо техніка вже на місці. Крім того, і західні партнери, зокрема міністр оборони Швеції, також називають факт відведення російських військ від українських кордонів не інакше як «димовою завісою», під прикриттям якої агресор може оперативно, а головне відносно непомітно, наростити своє угруповання до ударного.
![](https://uic.direct/wp-content/uploads/2021/04/rfgt2-1024x874.jpg)
Отже, розслаблятися не варто, Росія не відмовилась від пошуку причин для агресії (Сasus Вelli) і, ймовірно, чергове посилення провокацій може відбутися найближчими вихідними, коли християни східного обряду відзначатимуть одне з головних православних свят — Великдень.
Джерело Армія INFORM