Приватні особи та культурні діячі написали відкритого листа до Президента України, у якому виразили стурбованість долею українських культурних інституцій та збуреність перетворенням конкурсів на заміщення посад керівників на імітацію прямих, чесних і відкритих виборів, де перемагає “попередньо” узгоджений. Листа опублікували на сайті осередку PEN Ukraine.
Серед тих, хто підписав листа: проректор УКУ Миросллав Маринович, президент Українського ПЕН Андрій Курков, режисер Олег Сенцов, письменники Сергій Жадан та Юрій Андрухович, куратор мистецьких проєктів Паввло Гудімов, митець та директор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд, голова правління НСТУ Зураб Аласанія, письменниці Таня Малярчук і Оксана Забужко та багато інших. З повним переліком можете ознайомитись на сайті PEN Ukraine.
Надаємо текст відкритого листа у повному обсязі:
Президенту України Володимиру Зеленському
Шановний пане Президенте!
Цей лист є висловом великої стурбованості долею українських культурних інституцій нового покоління, що постали або вийшли на новий рівень завдяки Революції Гідності, серед яких – Український культурний фонд, Український інститут, Український інститут книги, Державне агентство України з питань кіно, Мистецький Арсенал, Довженко-Центр. Інституцій, що є успішними провідниками державної культурної політики навіть у надскладні часи війни і пандемії.
Відповіддю на російську гібридну агресію стала не лише відсіч збройних сил і добробатів, а й нова культурна політика. Перед лицем прямої загрози культурний та креативний сектор України зміг за останні роки консолідувати суспільство і за державного сприяння показати приклад інклюзивності, відкритості, модерності, діалогу поколінь, нових партнерств і оновленої взаємодії. Саме ці новітні інституції започаткували високі стандарти ефективного, прозорого та підзвітного управління у сфері культури, піднесли довіру до держави, сприяли поширенню демократичного іміджу України всередині й назовні. Вони є зразковим втіленням ідеї “не людина для держави, а держава для людей”, ідеї, яка вповні відповідає європейським цінностям і яка стала одним із гасел Вашої виборчої кампанії, пане Президенте.
Нові культурні інституції є успішними провідниками державної культурної політики в питаннях розбудови української ідентичності європейського зразка. Завдяки їхнім зусиллям нас, як націю, сприймають і розуміють у світі. Тому ми впевнені: те, що зараз відбувається з цими інституціями, вимагає негайної реакції очільників держави та солідарного захисту і контролю з боку всіх, кому не байдужа Україна, включно з міжнародною спільнотою.
Культурний сектор – флагман демократичних змін у соціумі. Це сфера, де діють люди активні, освічені і нестандартні; тут починаються процеси, які потім перетікають на інші сфери життя. Тому ми обурені згортанням підтримки та наступом на деякі з культурних інституцій у вигляді прямого й непрямого тиску, обмеження фінансування, повернення практики ручного управління і “телефонного права”, залякування перевірками та перспективами рейдерського захоплення. Ми обурені перетворенням конкурсів на заміщення посад керівників на імітацію прямих, чесних і відкритих виборів, де мав би перемогти найдостойніший, а “перемагає” попередньо узгоджений. Ми знаємо, що може трапитися далі, а це – нехтування європейськими цінностями, саботаж реформ, замикання України в “пострадянському” просторі.
Таку небезпеку ми побачили, передовсім, під час конкурсу на посаду голови Держкіно минулого року та цьогоріч – під час проведеного з порушеннями конкурсу на визначення складу Ради з державної підтримки кінематографії, сформованої з учасників телеринку, наближених до влади. Упродовж 2020 року чинився також тиск на Довженко-Центр, що заледве не призвело до колапсу інституції. Нині ми бачимо, як під загрозою якщо не знищення, то перетворення на порожній фасад опинився Український культурний фонд, де на співробітників чиниться тиск, де обрано Наглядову раду, яка не розуміє місію та завдання інституції, і де ледь не було призначено абсолютно некомпетентного виконавчого директора, через що постраждала репутація фонду, довго й складно вибудовувана довіра до нього, а отже – і до держави загалом.
Ми стаємо в обороні цих культурних інституцій та цінностей нової України і вимагаємо негайно припинити тиск і нападки, повернути фінансову підтримку їхньої діяльності, а також забезпечити прозорі та чесні конкурси на посади нових керівників. Такі інституції, побудовані за кілька років з нуля, слід захищати і берегти. Ми не дозволимо, щоб у середовищі культурної спільноти поширювалися апатія чи розчарування, зростав відтік культурних та інтелектуальних сил за межі України. Ми готові публічно відстоювати європейські цінності, як-от право на відкритість, демократичність, професійність і прозорість, які сповідуємо разом із новими пост-Майданними культурними інституціями.
Що відомо?
- Український ПЕН – культурна і правозахисна організація, що об’єднує письменників, журналістів, науковців, видавців, культурних менеджерів.
- Вибори керівника Українського Культурного Фонду (УКФ) стали резонансною історією пару тижнів тому, коли Спілка концертної індустрії України, яка з’явилася лише у лютому цього року, звинуватила УКФ, а значить і його керівника Юлію Федів, у порушеннях при видачі грантів. Суть звинувачень – грантову підтримку отримували фізичні особи (ФОП), які не мали потрібних КВЕДів.
- У гендиректора Довженко-центру Івана Козленка закінчується контракт, а паспорт бюджетної програми на 2021, за якою здійснюється державна підтримка центру, досі не затвердили.
- У 2020 році Довженко-Центр вже опинявся під загрозою припинення існування. Тоді проєкт паспорту бюджетної програми теж не затвердили вчасно. Центр не отримав державне фінансування, тому не міг сплачувати податки та виконувати свої зобов’язання перед партнерами, співробітниками та зберігати фонд у належному стані.
- Співробітники Довженко-центру вважають, що інституція опинилася під загрозою руйнації та просять продовжити контракт з чинним генеральним директором Іваном Козленком або призначити його виконувачем обов’язків до кінця 2021 року.
