Дофамінова камера Fontaines D.C. й екскурсія важкою музикою від «Антайтлд»: 13 альбомів листопада

Дофамінова камера Fontaines D.C., енциклопедія важкої музики від гурту «Антайтлд» Євгена Тимчика, лайв Кемерона Вінтера із Карнеґі-голу, феміністичний дебют року канадських панк-рокерів Piss, найгірший (чи найкращий?) лонгплей Queens of the Stone Age, «Хмельниччина» від «Максима Тощо», а також «Тоє погнь» «Виставки Дисторшн» – один із найцікавіших експериментальних українських альбомів року, присвячений Перещепиному на Дніпропетровщині: це 13 головних альбомів листопада.

Dopamine Chamber – це «темний» бік попереднього альбому Romance, що разом із чартовими хітами, як-от Starbuster чи Favourite, знаменував вихід ірландського гурту Fontaines D.C. у мейнстрим – більше ніякого андеграунду і пісень, на кшталт Roy’s Tune із дебютника Dogrel на концертах.

У пʼятому альбомі групи більше синтів, постпанку а-ля Depeche Mode чи New Order, але менш спроб написати стадіонний хіт, на які ще у 2024-му фронтмена Ґріана Чаттена надихали Arctic Monkeys. Dopamine Chamber – радше про рівність у треклісті. Попри це, ірландський квінтет також презентує свій перший фіт – із іспанською співачкою Rosalía.

NME у своїй рецензій на альбом ставить найвищі пʼять балів і називає Fontaines D.C. «гуртом десятиріччя», а Pitchfork пише, що група балансує «цинізм зі справжньою красою.

Металкор-гурт Євгена Тимчика випустив дебютний повноформатний альбом «#» після релізу «ІПІ» у 2025 році. У восьми піснях «улюблений гурт Андрія Хливнюка» обіграв різні «-кори»: маткор, дезкор, пост-хардкор (із «Пропащою силою»), слоукор (із «Ницо Потворно»), а також вмістив усю інтенсивність київського концерту в клубі Otel’ в ці 26 хвилин «екскурсії жанрами важкої музики».

Кемерон Вінтер зібрав Карнеґі-гол в 23 роки. Фронтмен найгучнішої рок-дивовижі 2025 року (гурту Geese) йде стопами Боба Ділана. Втім, той зібрав культову концертну залу в Нью-Йорку трохи раніше – у 20 років.

В альбомі Live at Carnegie Вінтер співає пісні з власного дебютного сольного альбому Heavy Metal, а також виконує кілька нових треків: It All Fell in the River, Emperor XIII in Shades, а також If You Turn Back Now. The Guardian називає цей виступ «миттєвою класикою», а Paste Magazine пише: «Зірка народилася із Live at Carnegie Hall».

Виступ Вінтера у Карнеґі-голі на 35-мм плівку зняв Пол Томас Андерсон («Одна битва за іншою») разом із Бенні Сафді («Незламний»). Фільм вийде у прокат у США у кінці листопада. Трейлер можна переглянути тут.

Якби Death Grips народилися у Перещепиному на Дніпропетровщині, вони робили би щось схоже на «Тоє погнь». Не лякайтесь довгого хронометражу (в понад годину), співу Сергія Коваленка у стилі MC Ride і назв треків («Вибіговий жолоб», «Мавпʼяче тангу»), бо це – один із найсміливіших експериментальних українських релізів року.

«Цей альбом для тих, хто іде у кінотеатр і дивиться фільми іноземною мовою без субтитрів», – пише про альбом лейбл «Потоп». А єдину мантру, яка знадобиться для прослуховування платівки, озвучив сам Коваленко з «Виставки Дисторшн»: «Раз, два, три. Боже, блять, допоможи».

Інді-музикант «Максим Тощо» у стилі Суфʼяна Стівенса чи Брюса Спрінґстіна розповів про рідну Хмельниччину через нетривіальні речі – так, як сам її памʼятає: крізь музику Френка Оушена, Мака Міллера чи гурту Third Eye Blind. 

«Метою альбому було романтизувати дім на особистому рівні, а не робити откритку з топ-3 туристичними місцями», – розповідає «Максим Тощо». У «Хмельниччині» змішується саунд інді-року у стилі Broken Social Scene чи Vampire Weekend, а також хіп-хопу 2010-х. На фітах – Renie Cares та «Грудень».

Канадський нойз-рок і панк гурт Piss давно відомий у вузьких колах завдяки синглу “I Wanted to be a Singer” і гучним лайв-виступам, зокрема на KEXP. Тепер гурт на чолі з Тейлор Зантінг (та її скрим-вокалом) випускає дебютний альбом – феміністичну роботу про сексуальне насильство, Жизель Пеліко, лють і зцілення. 

Один із треків альбому (“Rote Zora…”) також відсилає до інтервʼю із феміністичною групою Rote Zora, що діяла у Німеччини з 1970-х. Музичний критик Ентоні Фантано (The Needledrop) назвав альбом «одним із найбільш неймовірних і вибухових» у 2026 році і поставив девʼять із 10 балів.

Альт-кантрі артист проміняв мальовничий Вермонт на пустельну Каліфорнію і записав свій найкращий альбом, що відчувається, як кримінальна драма у стилі «Коломбо» зі шлейфом Великої депресії – як і життя молодої людини у Сполучених Штатах. Pitchfork назвав All Set the Bone одним із найкращих альбомів місяця, а на Metacritic середня оцінка складає 85 балів зі 100.

Віледж уже розповідав про Ґреґа Фрімена та його попередній реліз Burnover, а також називав його одним із найцікавіших американських інді-артистів свого покоління. Тоді Фрімен співав про Нью-Йорк і місто, що «горить» від протестів профспілок у стилі Брюса Спрінґстіна та MJ Lenderman і з іронічною лірикою, як у Стівена Малкмуса (Pavement).

Чи це найгірший альбом Queens of the Stone Age? Із цим, ймовірно, погодяться фани хард-рокової ери гурту й платівки Songs for the Deaf 2002 року, а також музичний критик Ентоні Фантано, який поставив Perfecth три бали з 10.

Джош Гоммі, який спродюсував девʼятий альбом QOTSA разом із басистом Майклом Шуманом, розповів, що зараз гурт вступає у свій третій (він же – фінальний) акт. Тож Perfecth – це неідеальний, але початок нової ери гурту, в який 53-річний фронтмен входить із найтихішими гітарами в історії групи й текстами про досвід після шлюбу.

Вплив американського коміка й співака Кайла Ґордона росте в геометричній прогресії з кожним його альбомом: на дебютнику він був «чудовим» (“Kyle Gordon is Great”), потім «прекрасним» (“Kyle Gordon is Wonderful”), а тепер – він усюди. 

Наративну частину альбому озвучив актор Денієл Редкліфф («Гаррі Поттер»), а Ґордон записав 14 пісень, у яких доводить, що вміє не тільки жартувати. У лідсинглі Mr. Jambo Ґордон спародіював «типового крінжового американського туриста», а за мотив взяв альбом Graceland 1986 року Пола Саймона (Simon & Garfunkel). Крім цього, музикант кепкує з естетики інді-слізу, «діснеївського попу» і мінівен-року.

«Колись на фестивалі у Львові […] ми гуляли і побачили акулу у вигляді диско-кулі», – розповідає «найденсовіша співачка» про назву свого другого сольника. Далі були пошуки «тієї самої акули», що підійшли б концепції платівки. Так Kler знайшла тигрову акулу із 3000 зубів: «Але вона не агресивна, вона добра, прям як я», – пише співачка.

В альбомі «зубатого акулячого попу» девʼять треків, серед яких другий фіт з Otoy – «Повільне диско». Крім того, співачка розповідає, що диско – це можливість не тільки потанцювати, а й «поговорити про складні речі, не втрачаючи світла» – так в альбомі зʼявилися скрипки й хор.

Другий альбом філадельфійського експериментального інді-фольк дуету автоматично викликає усмішку своїми гармоніями у стилі Beach Boys й алюзіями на Каїна й Авеля у текстах. Про дует Вікторії Роуз і Стоуна Філіпчака мало що відомо – Pitchfork пише, що обоє познайомилися на місцевій DIY-сцені. Крім музичної карʼри, Роуз займається бджолярством, а Філіпчак – програмуванням.

The Quietus відзначає, що «хімія» між музикантами стала ще міцнішою після дебютника Mind Palace Music, а Paste Magazine називає альбом «дивним і величним». Видання додає, що платівці вдається бути не схожою на «жодну еру чи конкретного артиста», а пісні вимагають кількох прослуховувань.

Надія Печуркіна – більше не sucilna.nevdacha.exe. Індіпоп артистка два роки готувала «Харакірі» – перший альбом під новим іменем «Ін8ерсія». У ньому – тексти про любов і кохання, ілюзію контролю та «емоційні гойдалки». Чому саме «Харакірі»? «[…] Через нестерпну гостроту емоцій, як хороших так і поганих» – відповідає музикантка.

Це також перший реліз, який «Ін8ерсія» спродюсувала самостійно: «Я хотіла зробити все сама – текст, мелодія, запис, зведення, аранжування». У цьому процесі також розкривається назва «Харакірі», адже цю ношу «Ін8ерсія» взяла на себе, бо вважала, що «розлінилася» і «це дуже легко – віддати пісню на продюсування». Лейбл «Потоп», на якому вийшов реліз, так описує саунд лонгплею: «[…] У звичаях мами і тата всіх інтровертних зумерів – Фібі Бріджерс та Бо Бернема».

Британський співак і гітарист Майкл Ківанука повідомив у вересні, що пережив інсульт, спричинений крововиливом у мозок через високий артеріальний тиск. Через це реліз його альбому Fudge відклали майже на рік – хоч Ківанука писав його паралельно зі Small Changes (2024 рік). Разом із новим лонгплеєм артист представив 11-хвилинний документальний фільм про створення Fudge.

Попри те, що Fudge створювався разом зі Small Changes, The Guardian пише, що це «більше, ніж просто альбом-компаньйон». Ківанука сам продюсував платівку, замість того, щоб, як зазвичай, передати її Danger Mouse та Info. Pitchfork пише, що музикант надихнувся словами джазового піаніста Чика Корії: «Маєш навчитися бути певним у тому, що тобі подобається […]». Здається, Ківануці подобається мʼякі гітарні й вокальні тони, ансамблі струнних інструментів і сичання плівки.