Дмитро: Фабрику наприкінці 1980-х років побудувала родина керамістів – випускників Львівської академії мистецтв. Тоді вони були молодими та вклали в цю справу всі свої сили, знання й кошти. У піковий період тут працювало близько 40 людей.
Основною продукцією були горщики й вазони для квітів. Свого часу фабрика була однією з лідерок у своєму сегменті, а її вироби й досі можна побачити в різних куточках України. Пізніше тут також почали виготовляти горнятка та сувенірну продукцію.
На початку 2000-х на ринок масово прийшла дешева «китайська» продукція, і стало складно конкурувати. За документами, остання активність фабрики датується 2007–2008 роками.
Фабрика має площу близько 1200 м². Це велика будівля з двома поверхами та багатьма приміщеннями. Є також окрема споруда, яку зараз використовуємо як склад. Раніше там стояла велика піч, але тоді вона вже була зруйнована й розібрана.
Коли ми приїхали, усе було ніби законсервоване в часі: лежали плани, стояли недороблені вироби, на столах залишалися окуляри. Стан приміщення був жахливий: не було нормального електропостачання, система опалення була розморожена, тож усе довелося демонтувати. Ми також перекрили дах – він був старий і не витримав би додаткового навантаження, зокрема сонячних панелей, які ми плануємо встановити. Замінили вікна, демонтували частину стін, щоб перепланувати простір. Зараз переходимо до шпаклювання та фарбування.
Найбільшою неочікуваною витратою став дах: через площу його заміна коштувала понад 30 тисяч євро. Потім виявилися проблеми з водовідведенням: система була непридатною, тому ми її переробляємо. Ще один виклик – ціни на матеріали та роботи, які за час відновлення дуже зросли, а також брак фахівців.
Запустити всю фабрику одночасно неможливо, адже ми відновлюємо її власним коштом. Тому починаємо з двох великих приміщень на першому поверсі, де плануємо запустити виробництво. Ми вже зробили там опалення, монтуємо котельню й готуємося до зими.
Наступного року хочемо поступово відновити другий поверх. Там будуть творчі майстерні для майстер-класів. Також є два гарні приміщення, де ми плануємо облаштувати житло для керамістів, які приїжджатимуть працювати на фабрику.
Я хочу не просто фабрику, а маленький культурний центр. Тут можуть відбуватися зустрічі, працювати творчі люди, приїжджати гості. Це будуть не лише майстер-класи з глини: я хочу збудувати каркасні будинки з майстернями для роботи з деревом.
Нам важливо, щоб фабрика мала й соціальну функцію. Ми хотіли б працювати з ветеранами, яким після повернення з війни потрібна буде підтримка, а також допомагати дітям, що постраждали від війни. Настільки, наскільки вистачатиме наших можливостей.
