«Це просто етап, який треба перерости» або «В тебе не було нормального чоловіка» – це стандартний набір фраз, які чують люди, що не відчувають статевого потягу. Асексуальність в Україні досі лишається невидимою, а брак інформації змушує людей роками почуватися «неправильними». Розбираємося, чим асексуальність відрізняється від низького лібідо, а також розповідаємо історії двох героїнь: як вони усвідомили свою асексуальність, вийшли з кола маніпуляцій, подолали «тривожність чихуахуа» й чому близькість – це не завжди про секс.
Дисклеймер: Віледж публікує під псевдонімами розповіді дівчат, які захотіли зберегти анонімність. Ми не шукали для тексту винятково дівчат – це ті, хто відгукнувся на заклик редакції. Чоловіків-асексуалів, готових поділитися своїми історіями, не знайшли.
Не відраза й не низьке лібідо
Асексуальність – це «парасолька», що об’єднує велику кількість сексуальних орієнтацій, де люди відчувають слабкий сексуальний потяг, не відчувають його взагалі або лише за певних обставин.
Асексуали не відчувають потягу не тому, що «немає настрою», «не хочеться» чи «партнер не той» – ідеться про вроджену особливість сприйняття. На відміну від низького лібідо, яке може змінюватися під впливом гормонів, утоми чи життєвих обставин, асексуальність стабільна й не викликає дискомфорту в самої людини, пояснює сексологиня Юлія Бокла.
Водночас асексуальність не означає табу на секс. Деякі асексуали практикують секс – заради близькості з партнером, приємних тактильних відчуттів чи продовження роду, бо відсутність потягу не означає фізичної відрази. Як це відбувається в житті – у стосунках, розмовах із партнером і власній голові? Ось як дві асексуалки розповідають про свій досвід.
Фраза «Апетит приходить під час їжі» в сексуальному плані не працює
Міа, 26 років
Про асексуальність дізналася з колекції прапорів ЛГБТК+ спільноти. Коли натрапила на асексуальність – щось ніби клацнуло. Записала це собі в нотатки, а потім скрізь бачила підтвердження: «Це про мене». Хоча саме відчуття було знайомим давно.
У шкільні роки було відверто нудно, коли однокласники говорили про секс на перервах – для мене це було не більше, ніж біологічна цікавинка. У підлітковому віці закохувалась у людей, але ніколи не відчувала сексуального потягу до будь-кого. Поруч із людиною було тепло, комфортно, безпечно, але нічого більше.
Думала, може, є якась проблема, тож почала спостерігати, як я в принципі реагую на жінок і чоловіків. Дивитися на них було приємно, але ніколи не виникало бажання лягти з ними в ліжко.
Деякі кажуть, що за такою логікою більшість людей можуть називати себе асексуалами, але важливо розрізняти моменти, коли ти просто не хочеш сексу та коли ти взагалі не відчуваєш сексуального потягу. Буває, що люди кажуть: «Та ти просто втомилася», «Це наслідки депресії», «Людина не та» або «Та в тебе просто мужика нормального не було», «Подорослішаєш – зрозумієш». Але мені вже 26 років, у мене достатньо досвіду, щоб зрозуміти – не переросту, я така і є. З цим усвідомленням стало легше жити в рази.
Найбільшою тривогою було не запитання «Що зі мною не так?», а радше «Як відреагує партнер на цю особливість?» Бо для більшості людей секс – великий складник стосунків і важлива потреба в житті, а я її не зможу покрити. Тому багато думала, читала постійно Reddit і хотіла знайти когось, хто прийме мене такою, яка я є.
У розмовах із людьми, які мені подобаються, завжди намагалась органічно вплести запитання «А ти знаєш щось про асексуальність?», щоб пояснити все на березі й не повторювати негативні досвіди. Бо часом стосунки можуть закінчитися маніпуляціями й тиском на кшталт: «Якщо ти мене любиш, ти маєш хотіти сексу зі мною».
Звісно, на секс зі своїм колишнім партнером я погоджувалася, бо дуже піддавалася маніпулятивним фразам і до останнього вірила, що проблема в мені чи моїх почуттях до хлопця. Хотіла показати, що насправді кохаю його. Такий секс відчувався просто механічним заняттям, задоволення від нього я не отримувала.
Навпаки, після процесу лишалося неприємне відчуття бруду, ніби мене використали, хотілося швидше змити все із себе. Емоції камінням накопичувалися всередині. Після такого сексу доводилося відновлюватися днями, інколи – місяцями, щоб усе виплакати із себе. Водночас мастурбація стала своєрідним stress-relief, коли накопичувалося багато проблем. Але якщо такої можливості скинути стрес немає, мені абсолютно ок. У процесі тільки я, тож якщо зміниться настрій або щось піде не так, усе буде нормально. Без жодних виправдань перед кимось чи сподівань.
Зараз я вже три роки в стосунках. На початку одразу розповіла про свою асексуальність і попередила, якщо партнеру не ок, то я все зрозумію. Але мені пощастило – для нього секс не на першому місці. Разом нас тримає взаємозахоплення – хоч і звучить це пафосно, але так і є.
Мені подобається його терплячість до моїх певних заскоків, а він у захваті від того, як я досліджую світ. Обидва обожнюємо відеоігри й настільні рольові ігри – можемо провести так кілька вечорів поспіль, просто відчуваючи присутність одне одного. Французький письменник Фредерік Беґбедер казав, що любов триває три роки, але насправді це не так – треба просто знайти ниточки, які тримають вас разом.
Собі молодшій, яка ще не знала про асексуальність, я би порадила не робити, коли не подобається. Фраза «Апетит приходить під час їжі» в сексуальному плані не працює – це самообман, щоб догодити партнеру. Коли людина ставить під сумнів твої почуття лише тому, що тобі не хочеться сексу – значить, це не твоя людина, краще обрати себе й піти.
«Поки всі захоплено говорять про секс, я краще з’їм тортик»
Ріна, 25 років
Я завжди вважала себе частиною ЛГБТК+ спільноти, тому термін «асексуальність» був у моєму житті, але я не приділяла йому достатньо уваги. Глибше про орієнтацію почала думати на початку 2022 року – це не стало раптовим полегшенням, а радше страшним усвідомленням.
Я дивилася відео на YouTube про те, як інші люди дійшли висновку, що вони асексуали, і в якийсь момент зрозуміла, що говорять ніби про мене. Це був heartbreaking-момент. Стало страшно, і я одразу подумала: «Що із цим робити далі та як тепер жити?» Будь-якої інформації про асексуальність в інтернеті дуже мало – більшість роликів тривають п’ять хвилин і повторюють одне й те саме.
Майже все життя я шукала виправдання: років у 15–16 думала, що до сексу просто не доросла, от тільки виповниться 18 років і мені теж сподобається секс. Але дива не сталося: секс так і лишився дивним заняттям, яке вимагає багато зусиль.
Коли друзі обговорювали інтимні теми, я щиро не розуміла величезного запалу довкола сексу. Мені здається, що піти поїсти тортик або зайнятися чимось іншим разом із партнером набагато цікавіше. Через це довгий час жила з відчуттям, що я неправильна й треба лікуватися. Особливо важко було в колишніх стосунках, які тривали понад чотири роки.
Партнер знав, що я ідентифікувала себе як бісексуалка, але відкритися на повну й розповісти про асексуальність я не наважувалася, бо вірила, що не знайду підтримки й розуміння. Мою незацікавленість у сексі він вважав тимчасовою «хворобою», яку треба перерости. Я й сама думала, що в мене просто низьке лібідо, а йому треба більше.
Так секс перетворився на буденний обов’язок. Ти просто лягаєш у ліжко, щоб партнер не пішов, бо в суспільстві є стереотип, що секс – це майже 85% стосунків. І в якийсь момент розвинулася дика тривожність. Ми могли дивитися фільм або просто розмовляти, але всередині я тремтіла, неначе чихуахуа, і чекала, що він знову пропонуватиме секс. Мене це так задовбало, що в один день я зробила для себе мем:
Але що далі це продовжувалося, то більше я відчувала провину. Коли ти постійно відмовляєш у сексі, то в голові виникають думки: «А може, я все ж якась неправильна?» Коли доводилося переступати через себе й погоджуватися на секс, у голові крутилася лише одна думка:
Коли це вже закінчиться?
Ти реально чекаєш, коли все закінчиться, щоб змити все в душі й банально попити чаю. І це все сильно б’є по ментальному стану, особливо коли партнер вдається до маніпуляцій, як-от: «Мені погано, я не можу нормально жити без сексу». У цей момент почуваєшся зламаною, бо не можеш виконати свою «роль».
Якось у Twitter я прочитала допис чоловіка: «Якщо жінка не виконує свій сексуальний обов’язок, то навіщо з нею одружуватися?» Це дико. Чому твої фізіологічні потреби важливіші за ментальний і фізичний стан близької людини?
Через колишні стосунки мені досі страшно заводити нові – не хочеться знову переживати все це й розчаровуватися ще більше, якщо людина мене не прийме. Я вірю, що замість сексу цементом для будь-яких – не тільки асексуальних – стосунків мають бути відверта комунікація, безпека й прості дотики: можливість обійняти людину, погладити, поцілувати й просто бути поруч.
Коли навалюється поганий настрій або я просто заходжу в дейтинг-застосунки, одразу думаю: «Ну, напевно, я просто вмру самотньою». Просто страшно потрапити в ситуацію, коли мені доведеться виправдовуватися за те, яка я є. Зараз я взагалі нікому нічого не пояснюю – про мою орієнтацію знають тільки найближчі люди.
Більшості людей важко прийняти фразу: «Я просто не хочу», бо вони вимагають пояснень, чому. Навіть мама у розмовах про моє особисте життя м’яко натякає «Може, це щось не те? Треба сходити до лікаря?» Тому я просто уникаю незручних тем, бо не хочу доводити людям, що зі мною все нормально й лікувати нічого не треба.
Джерело: «Поки всі захоплено говорять про секс, я краще зʼїм тортик». Дві історії про асексуальність
