«Шматок ракети знайшла просто серед одягу», – згадує свій ранок 24 травня мешканка Подолу Леся Хом’як, коли після масованого удару РФ прийшла додому з метро.
Сусідки не тільки по вулиці, а й нещастю, Ірина та Ярина розказали, як жартували про «освободжение от русского язика» в метро, куди спустилися під час тривоги.
Тієї ночі Київ атакували дронами, різними видами ракет, зокрема по області вдарив балістичний «Орєшнік». Атака забрала життя двох людей, ще 91 – поранені. Усього в місті пошкоджено близько 400 об’єктів, 350 з яких – житлові будинки. На Подолі постраждали понад десять закладів, а на Лук’янівці розтрощили кав’ярню Brewsell, яку після обстрілів відновлювали вже шість разів.
Леся Хом’як
«Прилетіло за 20 метрів від нас – у будівлю ДСНС. Ми якраз ховалися в коридорі біля вхідних дверей. Уперше за весь час повномасштабного вторгнення було наскільки гучно, що будинок буквально хитало. О 3:50 стався вибух – хвиля пошкодила нашу квартиру. Вибило двері з вітальні в коридор – вони буквально лягли біля нас – посипалося тинькування.
Ми абсолютно цілі, без жодної подряпинки – вхопили собаку, два пледи й спустилися в підвал. Там із сусідами вичікували «перерву між ракетами», щоб сховатися в метро. Після відбою поверталися додому, як у кіно: навколо все горить, у мене навіть рука не підійнялася це сфотографувати. Я просто йшла в ахуї й думала: «Боже, дякую, що ми живі».
Коли повернулися додому, то не очікували, що пошкодження будуть такими великими. Ударна хвиля зачепила всю квартиру – немає жодної цілої кімнати. У нас зламалися двері в туалет, впали дерев’яні двері з вітальні в коридор, винесло всі вікна, рама балкона лежала прямо на ліжку – кімната вся устелена склом.
Усі дерев’яні меблі посікло уламками, посуд розбився, телевізор побило склом, шматок ракети знайшли просто серед одягу. Навіть стіна між кухнею й вітальнею тепер хитається – доведеться її зносити.
Уранці поснідали, узяли плівку в комунальників, зафіксували всі пошкодження. Потім уже чекали друзів і разом із ними прибирали квартиру. Поки прибирали уламки на високих поличках, я зняла окуляри – буквально на п’ять хвилин – і в цей час шматок скла потрапив в око. У «Дії» пошкодження теж ще не фіксували, бо це має робити власник. План на тиждень – поставити вікна, які поки що затягнули плівкою. Оскільки квартиру орендуємо, то ремонтом займатиметься власниця. Щойно вставимо шибки, плануємо ремонт».
Це інструкція від ШІ-сервісу Claude, якою Леся скористалась, щоб прибрати свою квартиру. Скриншоти Лесі Хом’як
Ірина Джунь
«Уперше за час повномасштабного вторгнення я пішла ночувати в метро, бо на вечір оголосили високу ймовірність комбінованої атаки, особливо для Києва. О 22:45 я вже була в метро. Близько 4:00 ми всі в метро здригнулися від вибуху й почули, як сиплеться скло. Я одразу зрозуміла: прилетіло або в мій будинок, або поруч. Тому схопила турнікети й почала дзвонити партнерові. Він одразу відповів, що коїться просто пиздець: у квартирі вибило двері, посипалась штукатурка. Моїй сусідці поранило склом ногу.
Одна сторона будинку якраз виходить на ДСНС і музей Чорнобиля. У квартирі немає вікон, погнуті рами, усе засипано склом, меблі перевернуті, пошкоджені стіни. Ми розуміли, що до кінця відбою немає сенсу повертатися додому, тому сиділи в метро й жартували, що «нас освободили от великого русского языка».
Коли зайшли у квартиру – почали смітися ще дужче. Перша реакція – чистий абсурд: «Ну ок, запустимо робот-пилосос». Але за прибирання вирішили не братися одразу, а хоча б поснідати й трохи отямитися.
Я винаймаю цю квартиру, тож подати документи про пошкодження не можу. План мінімум на найближчий тиждень – зібрати всі свої речі й виїхати, бо лишатись у квартирі небезпечно.
Ще «цікава» деталь дня: пошкоджений будинок огородили стрічкою, і, коли мій партнер ішов прибирати квартиру, його – прямо зі швабрами й сміттєвими пакетами – забрали на ВЛК. Тож у розбитій квартирі мені ще й довелося шукати йому речі для БЗВП. І сьогодні, у свій день народження, я другий день розбираю зруйновану хату».
Ярина Удала
«Під час прильоту ми були вдома – діти напередодні якраз напросилися ночувати зі мною в ліжку. Я чула вибухи, але не могла зрозуміти, що робити й чи варто кудись іти. Зрештою ми побачили вибух прямо в кімнаті. У той момент вікно було прочинене, і так сталося, що воно вилетіло вперед – на нас – але не розбилося, а просто впало поруч із ліжком. Я встигла лягти на дітей, бо боялася, що скло посиплеться й усіх посіче.
У квартирі піднялася величезна хмара пилу й осколків. Я побігла в коридор і побачила, що найбільше постраждала кухня – там вилетіло вікно прямо з рамою, через дим майже нічого не було видно. Я чула крики людей і плач дітей, хтось кричав: «Летить ще». Ми сховалися в коридор і думали спуститися до сусідки, Іри Джунь, – часом так робимо, бо обстріли легше переживати з кимось близьким.
Коли відчинили двері в під’їзд, він був повністю засипаний склом. На другому поверсі побачила кров – це поранилася наша сусідка. Першим на допомогу прийшов Юра – хлопець Іри – разом із ним і побігли в метро.
Пошкодження в «Дії» ми не реєстрували, бо власник квартири сьогодні прийшов пофотографувати квартиру. Він із майстром познімав скло на кухні, зашпаклював деякі тріщини – уже завтра планують відновлення. У порівнянні із сусідами й будинком загалом нам пощастило – пошкодження мінімальні. Під’їзд же зруйнований увесь – сусіди власноруч усе прибирали. Це ті, хто, власне, і прийшов на допомогу, бо всі підтримували одне одного, приносили каву, разом підмітали в під’їзді.
Це сусід Ірини та Ярини – Сергій. Жартує, що його квартира не сильно постраждала, щоб він власне міг допомогти іншим. Ярина Удала
План мінімум на тиждень – відійти емоційно й усвідомити, що відбулося. Мої діти поїхали до батька за місто, а я лишилася вдома – тільки тепер наздоганяють думки, що ж могло трапитися з нами. Із сусідами жартуємо, що народилися в сорочці».
