Village починає цикл матеріалів про притулки Києва й області спільно з UAnimals. У цьому тексті ми зазираємо за лаштунки центру адопції тварин із фронту Patron Pet Center на ВДНГ і говоримо з виконавчою директоркою притулку Катериною Волошиною.
Як тварини живуть у Patron Pet Center
Patron Pet Center не є класичним притулком, каже його керівниця. Найбільше там прагнуть знаходити родини для тварин, щоб вони не доживали віку в центрі.
Тварини в центрі розділені: є собачий квартал і поверх для котів. Собак утримують в індивідуальних боксах, що обладнані шумоізоляцією, вентиляцією та підігрівом підлоги.
Для собак облаштували кімнату адаптації, де потенційні петперенти можуть налагодити контакт зі твариною перед адопцією.
На «котячому» поверсі є простір для повністю здорових котів, які готові їхати в родину, а також окремі кімнати для котів із ВІК (вірус імунодефіциту котів) – такі коти безпечні для людей, але небезпечні для інших котів. Ізольовано від інших живуть також коти з лейкозом і мами з кошенятами.
У петцентрі є карантинна кімната, куди потрапляють усі новоприбулі коти. Там їх оглядають, вакцинують, стерилізують і тільки потім розселяють в інші простори залежно від стану здоровʼя.
Загалом у петцентрі перебувають близько 270 тварин. За 2025 рік команди кіперів прийняли з евакуації 453 тварини, а для 423 знайшли домівки. Зараз на один собачий бокс паралельно претендують 30–35 тварин тільки з листа очікування. Стосовно котів ситуація значно краща – Patron Pet Center має змогу що два тижні приймати по декілька десятків котів, розповідає Катерина Волошина.
Насамперед приймають тварин зі прифронтових територій. Водночас центр завжди тримає щонайменше один вільний бокс для Києва на випадок російських обстрілів. Якщо через обстріл люди втратили дім, загинули або загубили свого улюбленця, тварину можуть тимчасово прихистити в цьому боксі.
Через величезний лист очікування інколи тварин просто підкидають під двері центру. Відмовити їм уже неможливо, і це найгірший сценарій, каже Катерина Волошина.
«Я завжди намагаюся менше проговорювати ситуації з підкинутими тваринами, тому що в людей формується хибний нейронний зв’язок: мені відмовили, поставили в лист очікування, тож я можу підкинути, і тоді точно візьмуть. Ми просто стаємо заручниками цих обставин».
У петцентрі тварини мають розклад, тиху годину, індивідуальне харчування та регулярні медичні огляди у власних маніпуляційних кабінетах центру, де проводять вакцинацію, стерилізацію й інші процедури, каже керівниця.
Частина тварин у центрі травмовані війною й минулим життям. Наприклад, собака Джессіка реагує навіть на обстріли лівого берега. Вона знає, як можна відірвати плитку з підлоги чи стін боксу, і розбирає його. Так вона «скидає» адреналін і справляється зі страхом, розповідає керівниця петцентру.
Як можна взяти тварину з притулку
Спочатку потенційний петперент заповнює анкету. Там є базові запитання про потенційні побутові умови, ставлення до тварин, очікування від життя з улюбленцем. Якщо в команди виникають сумніви щодо потенційної родини, адміністратори запропонують додаткову співбесіду та скоротять час тимчасової перетримки. Також в анкеті є пункт «Скільки грошей ви готові витрачати на тварину на місяць?»
«Немає такого, що хтось пише «30 доларів» (близько 1300 гривень), і це одразу відмова. Попри невисоку матеріальну спроможність, людина може настільки любити цю тварину, що нам легше забезпечити тварину кормом, дати із собою все супутнє й попросити тільки обробляти від паразитів», – каже керівниця Patron Pet Center.
Якщо людина орендує квартиру, центр вимагає усний або письмовий дозвіл від власника нерухомості. Це роблять, щоб тварину не повернули за два дні через те, що орендодавець проти.
Для тих, хто не має змоги забрати тварину додому, працює програма дистанційної опіки. Людина може фінансово покривати місячні потреби обраної собаки чи кота, натомість регулярно отримувати фото- та відеозвіти.
Якщо тварину забирає іноземець, він має самостійно покрити витрати на виготовлення паспорта та документів для тварини – це близько 300 євро (приблизно 15 000 гривень). «Ми можемо допомогти з виготовленням документів через партнерів, але власноруч цього не робимо», – пояснює керівниця петцентру.
Інколи люди не розуміють, навіщо їм ставлять так багато запитань, бо вони ж ніби хочуть забрати тварину додому, зробити добру справу. «У нас бувають такі випадки, коли приходять люди, кажуть «так, або я зараз забираю тварину без жодних умов та анкет, або ви мені не її віддаєте – і я йду». Такі люди найчастіше йдуть», – розповідає керівниця центру.
Зараз значна частина тварин центру їде за кордон, переважно в родини українців, які залишили країну через війну. Найчастіше це Європа, куди зручно дістатися наземним транспортом.
Центр рідше погоджується відправляти тварин до країн зі складною сертифікацією (ОАЕ) й туди, куди потрібен трансконтинентальний переліт, як-от до США. Багатогодинна дорога – це занадто сильний стрес, після якого до нових власників може приїхати абсолютно інша, ще травмованіша тварина, зазначає керівниця Patron Pet Center.
За словами Катерини Волошиної, у першу добу після появи тварини вдома 90% нових петперентів шкодують про своє рішення, оскільки доводиться повністю перелаштовувати звичне життя та побут. Через пів року-рік залишається лише 2,5% людей, які продовжують піклуватися про собаку чи кота лише з почуття відповідальності – попри те, що глибокий емоційний зв’язок між ними так і не з’явився.
Тим часом відповідальність за жорстоке поводження з тваринами в Україні залишається мінімальною. Якщо тварина після знущань вижила й не отримала каліцтв, кривдник несе лише адміністративну відповідальність (стаття 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Штраф за це складає від 3400 до 5100 гривень, а за повторні або масові епізоди – до 8500 гривень. Суворіше, кримінальне покарання діє лише в разі загибелі або важких травм.
Яскравою ілюстрацією цієї проблеми є історія собаки Гекати. «Чоловік завітав до центру, там його поставили в лист очікування. На що він одразу повідомив: «Або ви забираєте собаку, або я вам її привʼяжу». Уже ввечері ми знайшли Гекату біля центру, привʼязану й у наморднику. Дуже худу, налякану, з явними ознаками жорстокого ставлення», – розповідає керівниця петцентру. «Ми викликали поліцію, бо знали, чиїх це рук справа. Проте чоловік не поніс покарання за свої дії», – додає Катерина Волошина.
Команда Patron Pet Center
Стабільний штат Patron Pet Center налічує 42 людини. Команда поділена на відділи: є кіпери котів і собак, адміністратори, SMM-фахівець, бухгалтер і виконавча директорка. З персоналом також допомагає HR-волонтерка. Окрім постійних співробітників, навколо центру сформувалося велике ком’юніті волонтерів: близько 7000 людей приходили сюди погуляти із собакою чи допомогти якось інакше хоча б раз.
Критерії відбору до команди з часом змінилися. Якщо раніше в петцентрі шукали переважно екстравертів, то зараз готові взяти на роботу закриту чи не дуже гомінку людину. Кандидат може бути не найвеселішим співрозмовником для колег, але якщо він ідеально комунікує з тваринами – це пріоритет.
Робота в притулку – це важка фізична та моральна праця за дуже «скромні» гроші, тому люди залишаються тут суто через спільні цінності та безумовну любов до тварин. До команди принципово не візьмуть людину з будь-якими зв’язками з РФ, а також тих, хто вважає нормою негуманне ставлення до тварин, наприклад, використання суворої амуніції (нашийників із шипами), шокерів або утримання на ланцюгу.
Як працюють кіпери
Кіперам котів працювати дещо простіше: вони перебувають у теплих карантинних або маніпуляційних зонах, де фізичне навантаження менше, адже котячий лайфстайл відрізняється за потребами від собачого.
Робота ж кіперів собак виснажлива. Щодня вони мусять вигуляти 127 собак, двічі на день усіх погодувати, помити посуд і прибрати бокси. Це постійна, важка та подекуди брудна рутина, адже всі наслідки розладів травлення, стресу чи будь-яких інших чинників лягають на плечі саме кіперів.
Також у центрі є собаки, які гуляють тільки з певною категорією кіперів, що знайшли до них індивідуальний підхід. Перші тижні, коли тварина потрапляє в центр, ідуть на те, щоб відстежити її поведінкові патерни та зрозуміти, яке життя в неї було до. Наприклад, якщо собака класно їздить в автівці, знає, що таке диван, імовірно, вона вже була домашньою, але потім її залишили.
Якщо ж тварина боїться погладжувань чи різких рухів, кіпери розуміють, що її, ймовірно, били. Таких тварин не відпускають на прогулянки з волонтерами, адже вона може бути небезпечною – як для тварини, так і для волонтера. Найчастіше кіпери «розгулюють» лякливих собак, які згодом стають улюбленцями волонтерів.
Окремий напрям роботи – підготовка сервісних собак для ветеранів зі ПТСР, ампутованими кінцівками й тих, хто користується кріслами колісними. Тварин тренують розпізнавати фізичні маркери стресу. Якщо людина починає потирати руки або в неї тремтить коліно, собака зчитує ці рухи й одразу перемикає увагу на себе. Крім того, вони вміють подати милицю чи допомогти зрушити з місця крісло колісне.
Періодично тварини хворіють, помирають або їдуть у нові родини. Це може стати причиною стресу для співробітників, особливо якщо кіпер довго піклувався за кимось і не погоджується з вибором родини. Щоб працівники не вигорали після кожної такої ситуації, у центрі намагаються працювати за чіткими регламентами, а не на емоціях.
У центрі є правило не забирати у тварини шанс на адопцію. Рішення про адопцію ухвалює адміністратор, потім свою думку висловлюють старший адміністратор і старший кіпер. Якщо вони не можуть дійти згоди – фінальне слово за керівницею петцентру.
Також є правило до останнього боротися за життя та здоров’я тварини. Нещодавно команда боролася за старого пса Вєню, якого евакуювали з Вовчанська – там його знайшли прив’язаним під мостом. Собаку повезли в клініку на обстеження й виявили онкологію. Центр до останнього намагався його врятувати, планували робити хімієтерапію, але пес помер.
Це була перша смерть собаки за пів року в центрі. Загалом смертність серед собак низька, адже, на відміну від котів, за поведінкою собак легше помітити, якщо їх щось турбує. Коти часто потрапляють до центру з вуличними інфекціями на кшталт панлейкопенії (чумки). Стан тварини може раптово погіршитися без видимих причин, тож критично важлива оперативна терапія.
Водночас смертність серед котів становить близько 3%. Це вважається низьким рівнем смертності для притулків, каже Катерина Волошина. Наприклад, у США норма смертності 8–10%.
Скільки коштує утримувати Patron Pet Center
Операційна діяльність Patron Pet Center коштує майже півтора мільйона гривень щомісяця. Ця сума покриває не лише харчування та ветеринарне обслуговування, а й оренду, комунальні послуги, ліки, вакцини, чипування, а також заробітні плати співробітникам і податки.
«Величезна категорія бізнесів і людей вважають, що допомога притулку закінчується кормом», – каже Катерина Волошина. Але навіть якщо десять компаній одночасно привезуть корм чи ліки, це не допоможе сплатити рахунки за світло, оренду чи податки – для цього потрібні реальні гроші.
Наразі 90% усіх потреб центру закривають його засновники Андрій Ставніцер (засновник центру воєнної травми Superhumans, співвласник і СЕО порту TIS) і Ростислав Вовк (співвласник компанії Kormotech). За 2025 рік вони профінансували утримання центру на близько 10 мільйонів гривень. Щоб стати фінансово автономними й розвиватися, у центрі постійно шукають нових донорів, каже керівниця.
Наприклад, у січні центр отримав безпрецедентну кількість відмов від потенційних донорів. Головна причина – фокус на військових потребах. Коли грошей стає менше, люди й компанії обирають підтримку ЗСУ.
Під час екстремальних холодів і відключень світла центр працює від потужного генератора, до якого підключають обігрівачі. На наступний опалювальний сезон команді доведеться шукати комплексне рішення, щоб стабільно підтримувати в павільйонах температуру хоча б на рівні +17°C–18°C.
Кількість безпритульних тварин в Україні вже перевищила 300 000, зазначає керівниця центру, посилаючись на дані Держстату. Вона додає, що це приблизна статистика, і війна тільки погіршила ситуацію, бо там, де немає людей, неконтрольоване розмноження досягає критичних показників. Одна нестерилізована собака в перспективі п’яти років може стати причиною появи 5000 безпритульних тварин. Стерилізація – єдиний спосіб масової й гуманної боротьби з безпритульністю, каже керівниця Patron Pet Center.
