Серед найочікуваніших книжок місяця – продовження циклу «Нові Темні Віки» Макса Кідрука – роман «Колапс», київський роман «Gimme Shelter» Ольги Сідоріної-Вілкінс та історія шпигунської карʼєри Віктора Петрова «Агент з ведмедиком». Village обирає книжки місяця й пояснює, чому їх варто читати.
Художня література
«Колапс»
Макс Кідрук
Видавництво «Бородатий Тамарин»
Наприкінці місяця друком вийде друга частина циклу «Нові Темні Віки» Макса Кідрука «Колапс». Перший наклад роману складає 30 тисяч примірників. Наклад збільшили після активного передпродажу (10 тисяч примірників за перший місяць) і через успіх першої частини циклу «Колонії», загальний наклад якої перевищив 60 тисяч. Більше про роботу над циклом можна прочитати в інтервʼю автора Village.
«Колапс» – це майже тисяча сторінок науково-фантастичного тексту, що послідовно розгортає й загострює конфлікти, закладені в «Колонії». Кідрук працював над романом три роки та розбудував вже знайомий фантастичний світ зі своїми законами й алгоритмами.
Водночас «Колапс» акцентує увагу не на технологічних здобутках, а на взаємодії людей і провальних рішеннях, які роблять крок за кроком, наближаючи катастрофу.
«Книга гуски»
Іюнь Лі
«Видавництво Старого Лева», переклад Анни Вовченко
Сучасна американська письменниця китайського походження Іюнь Лі входила до списків найперспективніших письменників за версіями The New Yorker і Granta. Авторка пише книжки англійською мовою, хоча не вважає її рідною.
Роман «Книга гуски» в ретроперспективі описує історію дружби й становлення Фабʼєн і Аньєс, двох подруг із французького села. Контрастність характерів дівчат спершу схожа на норов героїнь роману «Моя неймовірна подруга» італійської письменниці Елени Ферранте. Проте з розвитком сюжету стає очевидно, що напруга й жорстокість, у якій існують герої Іюнь Лі, набагато сильніша.
Авторка вкладає у вуста своїх героїнь екзистенційні питання про суть письма й ролі художньої літератури. «Це екзистенційна притча, що висвітлює заплутаний вузол мотивів, які стоять за нашим прагненням писати історії: осягнути й відстояти правду власного буття, змусити інших відчути, як це – бути нами, і зберегти пам’ять про людей, яких ми продовжуємо утримувати живими у провінційних селах наших сердець», – пише літературна критикиня й есеїстка Меґан О’Ґрейді для The New York Times.
«Самотні серця»
Натанаель Вест
Видавництво «Вавилонська бібліотека», переклад Тетяни Некряч
Американський письменник Натанаель Вест встиг опублікувати за життя лише кілька прозових текстів. Він працював сценаристом у Голлівуді й загинув у автокатастрофі у 37 років – на наступний день після смерті свого друга, письменника Френсіса Скотта Фіцджеральда. Для сучасників Вест, імовірно, залишився парадоксальною й трохи маргінальною фігурою, передусім через свою нещадну сатиру.
«Самотні серця» – перший роман Натанаеля Веста, перекладений і виданий українською. Події розгортаються довкола газетної рубрики «Самотні серця», куди мешканці Мангеттена під час Великої депресії пишуть про свої проблеми. Журналіст під псевдонімом Міс Лонлігартс змушений давати поради або бодай втішати дописувачів. Кожен лист випробовує межі співчуття й показує, скільки чужого болю може витримати людина.
Літературний критик та автор «Західного канону» Гарольд Блум назвав «Самотні серця» своїм улюбленим твором сучасної американської художньої літератури: «Вест, пародист із прогірклим генієм, у романі «Самотні серця» досяг творчої вершини».
«Викрадена цариця»
Фіона Девіс
Stretovych, переклад Альони Воронкіної
Авторка бестселерів The New York Times Фіона Девіс почала писати романи в 45 років. «Я рада, що почала саме тоді. Коли я була молодшою, мені просто не було чого сказати. Я ще недостатньо прожила», – зізналася письменниця в подкасті.
Книжки Девіс – художні історичні романи, натхнені конкретними місцями в Нью-Йорку: від публічної бібліотеки до Radio City Music Hall. Роман «Викрадена цариця»зʼявився з простору Метрополітен-музей.
Саме в залах Метрополітену виникла ідея «Викраденої цариці». Фіона Девіс побачила, що у фараонки Хатшепсут є ціла галерея в музеї, усвідомила масштаб її постаті й водночас те, наскільки наполегливо цю жінку намагалися стерти з історії. Хатшепсут успішно правила Єгиптом понад двадцять років, але після смерті більшість її зображень і згадок про неї знищили. Так зʼявилася «Викрадена цариця» – роман про пошук втраченого артефакту та спроба повернути пам’ять про жінку, яку хотіли зробити невидимою.
«У кожній моїй книжці є персонаж, натхненний жінкою, з якою історія обійшлася несправедливо», – пояснюєписьменниця.
«Gimme Shelter»
Ольга Сідоріна-Вілкінс
Видавництво «Хто це?»
Це міська проза про дорослішання, циклічність і забуття. Події роману розгортаються в Києві напередодні 2014 року. «Рукопис зачепив мене тим, що я одразу впізнала свій Київ. Київ ніжного періоду свого життя – коли в ньому було місце барам і революції», – каже головна редакторка видавництва Ірина Виговська.
Звернення до цього періоду є способом осмислити теперішнє й те, як особисте життя поступово змінюється під впливом суспільних настроїв, пояснює в коментарі Village авторка. Роман не є автобіографічним, але Ольга наголошує, що пише фікшн про події, які добре знає.
У центрі сюжету Віра й Андрій, їхні стосунки, побут, спроби втримати контроль над власним життям і не повторити помилок, які здаються знайомими.
Це не зовсім історія кохання, а радше розмова про пам’ять: єдине місце, де можна зберегти цінне, і водночас простір, що постійно зраджує, каже Ольга Сідоріна-Вілкінс. «Також це роман про пошук себе й своєї ідентичності. Він про парадокс контролю й щоденну жорстокість, яку нас навчили не помічати, ані коли її вчиняють щодо нас, ані коли ми самі її вчиняємо», – пояснила авторка.
Нонфікшн
«Чорна земля. Голокост як історія й застереження»
Тімоті Снайдер
Видавництво «Човен» і «Локальна історія», переклад Юлії Семенюк
Видання складає тематичну дилогію з дослідженням «Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним», про яке Village розказував раніше. Американський історик і публічний інтелектуал Тімоті Снайдер послідовно досліджує історії масового насильства 20 століття – від географії злочинів до умов, за яких вони стали можливими.
«Це перша синтеза української історії Голокосту, яка виходить українською мовою й розглядає Голокост у глобальному загальноєвропейському контексті», – зазначав кандидат історичних наук Володимир Склокін під час презентації першого видання дослідження. Проте історик Ярослав Грицак під час тієї ж події критикував Снайдера за те, що багато тез, які подаються у книжці як факт, насправді є лише теоріями.
Назва «Чорна земля» натякає на український чорнозем і зміщує акцент злочину Голокосту на Східну Європу. Тімоті Снайдер також досліджує, як населення окупованих центрально-східних країн Європи долучалося до геноциду євреїв.
«Листування Софії Яблонської, Володимира Винниченка та Розалії Винниченко»
Видавництво «Комора», упорядниця Оксана Щур
Письменниця Оксана Щур почала працювати з архівами тревел-блогерки й письменниці Софії Яблонської, щоб дослідити листування з літературним критиком Михайлом Рудницьким. Проте тека з листами від подружжя Винниченків виявилася набагато цікавішою.
Листування Софії Яблонської й Володимира Винниченка почалось у Парижі, коли молода письменниця шукала собі досвідченого ментора, який допоміг би їй покращити українську мову й авторський стиль. А Володимир Винниченко, про романтичні захоплення якого широко відомо, не відмовив молодій та амбіційній дівчині. Письменник давав чесну, подекуди критичну оцінку творчості Софії, а вона прислухалася до його зауважень. Їхнє листування тривало декілька років, а потім обірвалося, як і стосунки Яблонської з Винниченками через розбіжність поглядів і конфлікти.
У книжці є велика кількість приміток – це записи щоденника Винниченка, де він згадує ті самі ситуації, контекст або щиро запитує себе, чому так багато часу приділяє тому, щоб допомагати молодій авторці.
«Любити Емі. Оповідь матері»
Дженіз Вайнгауз
Видавництво «Лабораторія», переклад Поліни Добринчук
Коли літературний агент звернувся до Дженіз Вайнгауз у 2007 році з пропозицією написати книжку про її доньку, Емі була проти. «Я не хочу, щоб люди знали, яка я насправді», – сказала матері співачка Вайнгауз. За чотири роки вона померла.
Емі Вайнгауз розпочала карʼєру в 17 років. Разом із популярністю в її житті зʼявилося зловживання наркотиками й алкоголем. Її залежність загострилася ще до роботи над другим альбомом “Back to Black” і з кожним роком посилювалася, аж доки не призвела до смерті у 2011-му. Емі поповнила так званий «клуб 27» – неформальний перелік музикантів, чия смерть у цьому віці стала частиною культурної легенди.
Попри скандальний образ Емі Вайнгауз, у цій книжці немає викривальних подробиць її особистого життя чи спроб змінити історію. Дженіз пише портрет дочки – дівчини з гострим характером і великим талантом. Вона не виправдовує й не засуджує Емі, але дозволяє побачити свою доньку такою, якою її знали вдома: живою, складною, вразливою. Головний мотив книжки – любов матері.
«Я любила її і казала про це, навіть коли вона робила все, щоб її неможливо було любити. Цікаво, чи вона хоч раз насправді мене почула», – розмірковує авторка.
«Агент з ведмедиком. Шпигунські ігри Віктора Петрова»
Едуард Андрющенко
Видавництво Vivat
Едуард Андрющенко, історик та автор «Архіви КГБ. Невигадані історії», підготував дослідження шпигунського шляху одного з найзагадковіших українських письменників. Віктор Петров (Домонтович) вижив під час сталінських репресій і був таємним агентом КГБ, але деталі його діяльності досі були невідомі.
Книжка мала вийти раніше й містити менше фактажу, а також літературознавчі примітки дослідниці покоління двадцятих Ярини Цимбал. Проте Едуарду Андрющенку вдалося отримати доступ до чотирьох томів справи Петрова, тому робота над книжкою продовжилась, а її формат змінився.
Тепер це детальна історія про шлях «агента з ведмедиком», яка ще й містить відступи – «Життя інших». У цих підрозділах Андрющенко розказує про українських інтелігентів, які були дотичні до діяльності КГБ. Героями цих розділів стали літературознавець Юрій Шевельов, письменник Юрій Косач і Марія Сосюра – дружина поета Володимира Сосюри, якій він присвячував рядки «Так ніхто не кохав».
«Український націоналізм: Політика, ідеологія та література, 1920–1956»
Мирослав Шкандрій
Видавництво «Локальна історія», переклад Олени Замойської
Мирослав Шкандрій – канадський літературознавець та історик українського походження, професор-емерит [заслужений] Манітобського університету. У центрі його наукових зацікавлень – українсько-російські відносини, євреї в українській літературі, авангардне мистецтво, націоналізм, досвід Другої світової війни та сучасні деколонізаційні дебати.
Шкандрій досліджує український націоналізм міжвоєнного й повоєнного періодів, спирається на архіви України, Польщі, Канади й США, а також на мемуари та літературу. Автор простежує трансформацію від зародження ідеології до змін, що відбувалися в середовищі повоєнної еміграції, і зосереджується на політичних рішеннях, ідеологічних дискусіях і культурному контексті.
Автор послідовно працює з трьома вимірами націоналізму: політикою, ідеологією та літературою. «Його новаторський підхід демонструє, що політика, ідеологія та література, пов’язані з українським націоналізмом, взаємно доповнюють і пояснюють одна одну», – пояснює літературознавиця Тамара Гундорова.
Джерело: 10 книжок лютого
